Українська література - статті та реферати

Значення алегоричних образів байок Г. Сковороди

У творчій спадщині Григорія Сковороди — філософські трактати, притчі, збірка ліричних поезій і збірка байок «Байки Харківські». А це справжнє надбання не лише національної, а й світової культури. Саме у цьому винятково цікавому жанрові письменник обстоює свої філософські погляди. Григорій Сковорода створив першу в українській літературі збірку оригінальних байок. Писати мудрого Григорія Савича спонукало бажання донести до своїх співвітчизників провідні положення своєї філософії, навчити, передати життєвий досвід і спостереження, плоди багаторічних роздумів. Зразком для Сковороди стала класична грецька та римська байка, передусім езопівська. А ще джерелом байкарської творчості був український фольклор — бездонна криниця мудрості, дотепності, афористичності. Байка — це невелике віршоване або прозове алегоричне оповідання, що має повчальний зміст (ліро-епічний твір). Перша байка датована 1760-м роком, а дала протягом 1769 -1774 років у Харкові, в околицях міста і в селі Бабаях Григорій Сковорода написав 30 байок, які увійшли до збірка «Байки харківські» і присвятив їх своєму другові Панасові Панкову. Байки написані прозою. Кожна з них має дві частино: фабулу, у якій викладено сюжет, і силу — мораль-повчання. Особливістю байок Григорія Сковороди є те, що байкар настільки прагне навчити, переконати, застерегти, надає саме цьому великого значення, що часто мораль може бути більшою ( іноді вдвічі) за фабулу. То ж мораль, здебільшого висловлена афористично, звучить виразно і переконливо. Тематика байок Григорія Сковороди здебільшого морально-етична. Це ідея «сродної праці» - байка «Бджола і Шершень», розум і обмеженість — «Собака», уміння задовольнятися малим — «Кріт і Лінкс», зарозумілість і прагнення чинів — «Олениця і Кабан», суспільний порядок — «Голова і Тулуб», працьовитість — «Жаби», пізнання Біблії — «Лев і Мавпи», свобода — «Чиж і Щиглик», дружба «Собака і Вовк» та інші.

Найбільша група байок (більше половини) — це твори, в яких Сковорода втілює ідею «сродної праці», необхідності жити за природою, за покликанням. Найкраще розкрито ці думки у байці «Бджола і Шершень». У цій байці розповідається не лише про потребу обирати споріднену працю, а й про життєву необхідність праці взагалі. Творча праця за природним нахилом, за здібностями — це, за Сковородою, джерело справжнього щастя. Нещасна та людина, яка робить не свою справу, адже вона не приносить користі суспільству і сама не може бути щасливою. Автор славить бджіл, які є символом працелюбності. Вони збирають мед, бо народжені для цього, а праця для них важливіша й солодша, ніж сам мед. Але є й інші створіння — шершні. Це паразити, які крадуть мед і бджіл, живуть крадіжкою чужого. До того ж, Шершні — це люди, що дивляться на науку тільки як на засіб власного збагачення, які не прагнуть бути корисними для інших. Сковорода протиставляє їх тих, хто не в розкошах, а в скромній щоденній праці знаходить розраду і щастя, сенс життя. Розмірковуючи над сутністю байки, Григорій Сковорода особливий наголос робить на силі думки, на її безсмерті. Він вважає, що «Одні лиш думки наші завжди з нами, одна лише істина вічна...»