Українська література - статті та реферати

Характеристика історичної постаті в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада»

Іван Франко назвав роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» найліпшою історичною повістю в нашій літературі. У романі хоч автор «Чорної ради» прагнув до історичної достовірності, часто над Кулішем-істориком перемагав митець. Тому в романі багато відхилень від історичних фактів. На задум написати роман-хроніку Пантелеймона Куліша

наштовхнули козацькі літописи Грабянки і самовидця. Із глибоким знанням історії України письменник відтворив події часів Руїни, коли на Правобережній Україні гетьманував Павло Тетеря, а на Лівобережній наказним гетьманом був Яким Сомко. З ним за гетьманську булаву змагалися полковник Іван Золотаренко і запорозький кошовий Іван Брюховецький, якому вдалося спритно захопити владу на Чорній раді в Ніжині в червні 1663 року. Описуючи добу похмельниччини, П. Куліш раз по раз згадує давнє, а то й прадавнє минуле України та її славетних лицарів: Петра Корнашевича-Сагайдачного і Самійла Кішку, Тараса Трясила і Павлюка, Остряницю і Наливайка, Нечая і Морозенка, видатних діячів культури — ректора академії Петра Могилу, філософа Інокентія Гізеля, які складають немеркнучу славу України. Усі історичні постаті роману, крім Сомка, якого письменник ідеалізував, - Брюховецький, Васюта, Гвинтовка, Вуяхевич — позначені владою і користолюбством, зажерливістю і підступністю.

Так, гетьман Іван Брюховецький — це політичний авантюрист та безчесна людина, яка втратила елементарну гідність і ловить у свої сіті наївних простаків. Фальш Брюховецького розкривається навіть через деталі побуту. Він спочатку ходить у старенькій свитині, у стоптаних чоботах, з яких пальці вилазять. Коли ж стає гетьманом, ходить у голубому жупані та сап’янцях. У романі письменник показує, як Брюховецький прихиляє до себе козацьку голоту, прикидаючись ненависником панства і багатства. Остаточне викриття цього псевдо патріота — це наказ стратити Сомка. Образ Брюховецького — один із найдинамічніших у творі, адже Брюховецький змінює маски відповідно до обставин: він обманює, вдається до підступних дій, щоб перетягти запорожців під свої знамена і стати гетьманом. А після ради у Ніжині — це зрадник і лиходій. П. Куліш не приховує свого негативного ставлення до Івана Брюховецького, називає його «безбожний пройдисвіт», «ниций Іванець». Із найближчого оточення Брюховецького цікавим є образ Матвія Гвинтовки, який одружився із польською княгинею і запровадив у своєму пишному на шляхетський лад маєтку аристократичні порядки, жорстокий у відношенні до наймитів, челяді, навіть дружини. Лицемірством він здобуває ласку гетьмана, зрадою — звання ніжинського полковника. В образі Гвинтовки автор показав справжню продажницьку сутність козацької старшини. Повним антиподом до образу Брюховецького виступає в романі Яким Сомко, який виступає вболівальником за долю України. Проте цей образ у ряді аспектів розходиться із історичною дійсністю. У романі — це молода людина, справжній борець за незалежність України. У художньому осмисленні Куліша — це кришталево чиста людина. Після поразки Яким Сомко — ідеальний політичний діяч, який відмовляється від порятунку й подальшої боротьби не тільки тому, що не хоче і не може міняти своє життя на смерть друга, а ще й тому, що не бажає міжусобиць, які неминучі у новому виборюванні булави. Він гідно приймає смерть. Якима Сомка у романі зображено як продовжувача справи Богдана Хмельницького. Він бореться за міцну державну владу під орудою сильної гетьманської руки. Сомко мріє про об’єднання України, в якій інтереси старшини будуть на чільному місці, а низи будуть приборкані. Отже, у романі «Чорна рада» Пантелеймон Куліш , прагнучи втілити основну ідею твору, по-різному підійшов до зображення історичних діячів. Зокрема, Якима Сомка ідеалізував, а Івана Брюховецького змалював у виразно негативному плані.