Українська література - статті та реферати

Характеристика творчості Тараса Шевченка періоду «Трьох літ» - найвищого вияву поетичного таланту митця

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Новий період творчості Тараса Григоровича Шевченка — це наслідок його поїздок на Україну. Наприкінці квітня 1843 року разом із Гребінкою поет покинув Петербург і виїхав на Україну, де перебував 9 місяців. За цей час він відвідав рідних, давніх знайомих, поспілкувався з поміщиками, мав намір викупити з кріпацтва родину (поміщик запросив ціну 2000 карбованців), але у Шевченка не було таких грошей. У лютому 1844 року поет повертається до Петербурга, де прожив більше року, завершуючи навчання в Академії мистецтв. У 1845 році Шевченко знову приїжджає в Україну для роботи в Київській Археографічній експедиції. Він багато подорожує, відвідує рідних, знайомих. У кінці жовтня поет серйозно захворів і 25 грудня, перебуваючи під наглядом свого друга лікаря Козачковського пише «Заповіт». Перебування в Україні розширило коло знайомств поета: М. Костомаров, М. Гулак, Р. Білозерський, П. Куліш та інші члени Кирило-Мефодіївського товариства.

Саме в період з 1843 по 1847 роки Шевченко написав значну частину літературних творів, частину яких сподівався видати, назвавши другим «Кобзарем».До майбутньої збірки поет навіть написав передмову, яка являла собою критичний огляд тодішньої української літератури. Але єдиним виданим твором Шевченка була поема «Тризна», присвячена Варварі Рєпніній. Решта поезій - це враження поета від того, що він побачив в Україні за три роки — було вилучено під час арешту, і рукописна збірка «Три літа» пролежала в департаменті поліції до 1907 року, але майже всі поезії рукописної збірки було надруковано за кордоном. Поет виступає проти самодержавства, кріпосницького, релігійного, національного та колоніального гноблення. У вірші , який дав назву всій збірці, - «Три літа» поет описує зміни у власному світогляді, показує процес свого прозрівання за три роки.

Впевненість у майбутньому торжестві правди й добра, віру в справедливе покарання гнобителі поет виразив у циклі «Давидові псалми». Саме у минулому України Шевченко намагається знайти відповідь на болюче питання: хто винен, що Україна стала поневоленою рабою. Ще під час перебування в Україні (1843р.) Шевченко написав поезію «Розрита могила», в якій викриває негативні наслідки Переяславської Ради, які призвели до руйнування Січі та поневолення українського народу. Шевченко гнівно засуджує ту частину українства, яка, зневажаючи національні інтереси, допомагає самодержавству «матір катувати». Поет називає їх недолюдками, перевертнями. Своєрідним продовженням цього вірша є поетичний твір «Чигирине, Чигирине…» (1843), у якому протиставляються два плани історична доля славної козацької столиці, занапащеної і забутої, і активна позиція ліричного героя, зусилля якого спрямовані на те, щоб розбудити славне минуле, повернути «правду безталанну». У містерії «Великий льох» (1845р.) автор засуджує Переяславську угоду, що спричинила поневолення України та її виконавця — Богдана Хмельницького. Він підтримує державницьку позицію гетьмана Івана Мазепи та його антимосковську орієнтацію; обурюється жорстокою політикою Катерини ІІ, що наказала зруйнувати Запорозьку Січ. У поемі «Кавказ» Т. Шевченко гостро засудив колоніальну політику російського самодержавства, показав Російську імперію як «тюрму народів». Саме тут прозвучали слова: «Борітеся — поборете!» Страшним вибухом проти існуючої системи прозвучала написана невдовзі після першої подорожі в Україну в Петербурзі комедія «Сон», що стала знаковою в долі Тараса Шевченка. Поема стала відкритим протестом проти жахливого національного та соціального гноблення.

Кодексом честі та совісті української нації стало Послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…». У цьому невеликому вірші Тарас Шевченко зумів вибудувати концепцію життя нації, об’єднавши минуле, сучасне і майбутнє. У посланні поет не лише порушує нагальні проблеми, а й накреслює шляхи їх розв’язання. Насамперед потрібно ліквідувати соціальний гніт. І він закликає: «Розкуйтеся!» Неодмінною умовою подальшого поступу є любов до рідного краю і народу. До того ж слід вивчити рідну мову і рідну історію, бо тільки так можна побудувати національну культуру. І тільки тоді, коли земляки втілять в життя поетові мрії та бажання, коли вони обіймуть «найменшого брата», настануть для України кращі часи. Отже, період «Трьох літ» має вершинний характер у творчості Тараса Шевченка. Саме в цей період відбулося зміцнення його поетичних сил, а слово стало метким, гострим, твердим.