Українська література - статті та реферати

Зародження театру

Нову епоху в історії українського театру епоху мистецької української драми почав Іван Котляревський своєю «Наталкою Полтавкою» та «Москалем-чарівником».

Перший український репертуар був дуже нечисленний і обмежувався творами Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Гоголя (батька), Ващенка-Захарченка, пізніше дещо Шевченка, Кухаренка, Стороженка, Костомарова й ін. Тим-то довший час не бачимо в Україні організованої постійної театральної дружини. Твори ті ставились любителями театрального мистецтва або приватними трупами багатих поміщиків (таких як Трощинський, Ширай), або мандрівними польсько-українськими трупами (Рикановського, Молотковського, Журавського і Щепкіна).

Новий театр, за європейськими зразками, Україна бачила вже при кінці ХVІІІ в., та він був неукраїнський. У Харкові відбувалися вистави російські, а в Камянці-Подільському польські. В Харкові давав перші вистави балетмейстер Іваніцький. У 1789 р. З почину губернатора Кішенського побудували постійний театр, у котрім дирекцію в 1812 р. Обійняв наш письменник Г. Квітка-Основ’яненко, який у тім часі виставляв теж виключно російські твори. В Харкові на бенефіс Щепкіна за спеціальним дозволом генерал-губернатора Репніна уперше було виставлено «Наталку Полтавку» Котляревського (яка вже мала дозвіл для Полтави).

Традиції І. Котляревського продовжив Г. Квітка-Основ’яненко, основоположник художньої прози у новій українській літературі, один із засновників Харківського професійного театру (1812 його директор). Великий успіх мали соціально-побутові комедії Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» (1835) і «Шельменко-денщик» (1838). Комедія «Сватання на Гончарівці» написана українською мовою, відзначається багатством жанрових сцен, народним гумором, тут вперше в українській літературі виведено образ кріпака-робітника. «Шельменко-денщик» комедія інтриги і характерів (написана російською мовою, центральний персонаж Шельменко говорить українською мовою), викриває типові явища кріпацької дійсності, зокрема самовдоволене невігластво панства.

З новою українською драматургією і театром повязані творчі здобутки акторів М. Щепкіна (1788-1863) і К. Соленика (1811-1851).