Українська література - статті та реферати
Славетні актори українського театру
Серед зірок української сцени, творчість яких відіграла велику роль в художньо-естетичному вихованні сучасників одне з найпочесніших місць належить Заньковецькій, Ліпницькій, Дарницькій та ін. Заньковецька (Адасовська) Марія видатна драматична акторка і громадська діячка родом з Чернігівщини, з поміщицької родини, вчилася в чернігівському пансіоні Осовської і в консерваторії в Гельсінкі. На сцені з 1882 р. в трупі Кропивницького (дебютувала в Єлисаветграді в ролі Наталки — Полтавки), 1883 р. в трупі М. Старицького, потім М. Садовського і П. Саксаганського, 1886 р. знову у Кропивницького в Петербурзі і Москві (1887). Працювала також в трупах Ф. Волика, П. Суслова і Найди, 1905-06 рр. гастролювала в Галичині 1907-11 рр. працювала в театри Садовського в Києві; 1912 р. робила спробу організувати власний театр, в 1916 р. Заньковецька в товаристві українських акторів разом з П. Саксаганським і І. Мар’яненко, в 1919 р — 22 рр. в Державному Народному Театрі в Києві, якому надано згодом ім’я Марії Зiньковецької; в 1923 р. знімалась в фільмі «Остап Бандура» і цього ж року залишила сцену. Померла в Ніжині, похована в Києві на Байковому кладовищі.
Заньковецька особливо визначалася в драматично — героїчних ролях, хоч з успіхом виконувала й комічні. Її репертуар налічує понад 30 ролей, з них кращі: Харитина («Наймичка»), Аза («Циганка Аза»), Зінька («Лісова квітка»), Гарпина («Як ковбаса та чарка») та інші. Характеризували надзвичайна спостережливість, акторська уява, швидке і легке перевтілювання, почуття міри і, передусім природність та щирість. Заньковецьку прирівнювали до світових акторок італійки Е. Дузе, француженки С. Бернар. Заньковецька мала гарний голос (драматичне сопрано) і бездоганно виконувала народні пісні.