Українська література - статті та реферати

Естетика образу козака в українських народних думах: мовні засоби репрезентації

Беценко Т. П. д. філол. н., професор Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

Антропоконтинуум думових текстів активований численними персонажами - на позначення широких соціальних і політичних сфер, з-поміж яких чільне місце належить українському козацтву.

У думах історико-героїчного змісту на перший план виступають номени - назви осіб, які пов’язані з героїчними подіями минулого - з національно-визвольним рухом на Україні проти турецько-татарської та польської навали: Самійло Кішка, Сулима, Павлюк, Остряниця, Сірко, Хмельницький, Богун та ін. До мужніх захисників рідної землі, образів, вигаданих художньою уявою, відносять також ім’я отамана Матяша (дума «Федір безрідний, бездольний»). Історичні дані відсутні й про козака-героя Івана Богуславця (дума «Іван Богуславець»). Вважають, що ім’я Івась Коновченко теж не пов’язане з конкретною історичною особою (дума «Івась Коновченко, вдовиченко»). Усі ці персонажі символізують безстрашність, героїзм, відвагу.

У думах соціально-побутової тематики увага здебільшого зосереджена на описові морально-етичних характеристик і поведінки героїв у стосунках із ближніми (охоплений переважно родинний простір, крім дум «Олексій Попович» та «Буря на Чорному морі»). Проте і в думах соціально-побутової тематики («Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер», «Козацьке життя», «Проводи козака», «Олексій Попович», «Буря на Чорному морі» та ін.) образ козака є домінантний.

У народних думах засвідчено прагнення достовірно в художній формі відобразити героїку минулих часів і уславити героїв; у зв’язку з цим розглядані художні твори подають узагальнені образи народних захисників - безіменних козаків: три брати самарські, три брати азовські. Безіменні козаки як захисники Вітчизни, як невільники змальовані в думах «Смерть козака в долині Кодимі», «Невільники на каторзі», «Сокіл і соколя» та ін.

Узагальненою семантикою характеризується й власне найменування козака Голоти в однойменній думі: Голота - від голий - «такий, що нічого не має; бідний», відповідно подається й опис вбрання: «Три семирязі лихиї: Одна недобра, друга негожа, А третя й на хлів незгожа», що означено іронічно з допомогою текстово-образної універсалії «шати дорогиї», і трохи далі доповнено традиційною текстово-образною універсалією «шапка-бирка»: «шапка-бирка - Зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита» [1, с. 74]. Козак Голота однак багатий духовно, пройнятий любов’ю до рідної землі, є її захисником. Однією з ключових текстово-образних універсалій, що розкриває образ козака як сміливця, завзятого воїна й характерника, виступає представлена в різних варіантах конструкція з компонентом «гуляти»: «Ой полем, полем килиїмським, То шляхом битим гординським, Ой там гуляв козак Голота, Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота» [1, с. 74], «в чистім полі не орел літає - То козак Голота добрим конем гуляє» [1, с. 74]. Пор.: у одному з варіантів думи «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі» речення «Ой поїжджали вони в Чорномориє гуляти» поширюється паралелізмом «З проклятим неприятелем воювати», який семантично накладається на образний смисл текстово-образної універсалії з компонентом «гуляти». Пор. також у думі «Івась Коновченко, вдовиченко»: полковник Филоненко звертається до козаків-молодців: «Котрий-то, панове-молодці, козак дородний, Ще й кінь під ним воздобний, Піде зі мною на Черкеню-долину гуляти, Слави-рицарства козацькому війську доставати» [1, с. 232], де знову ж таки «гуляти» суголосне поняттю «боротись, визволяти, захищати».

Якщо в думі про козака Голоту паралелізм «в чистім полі не орел літає - То козак Голота добрим конем гуляє» вибудовується таким чином, що універсалія з характеристичною ознакою козака (гуляти) «відштовхується» від не менш образної константи (порівняння з орлом), то, наприклад, у думі «Івась Коновченко, вдовиченко» компонент «гуляти» виступає складником універсалії на позначення природної стихії (не вихор гуляє), що відповідно зумовлює асоціативне сприйняття образу козака на воронім коні: «То не вихор по Черкені-долині гуляє, Не сизий орел яструбів ганяє, -Вдовиченко Коновченко на воронім коні роз’їжджає» [1, с. 233]. Загалом текстово-образні універсалії, що виконують характеристичну роль щодо репрезентації образу козака в зіставно-порівняльних конструкціях із початковим «то не», частотні в думових творах; у таких структурах козак порівнюється з ясним соколом, буйним вітром.

Активовані в думах текстово-образні універсалії з прикладковими характеристичними компонентами, що нерідко представляють цілий ланцюг кореферентних виразів. Так, у думі «Федір безрідний, бездольний» образ головного героя подано за різними ознаками: за віковою («козаче молодий»), за суспільно-професійною («товаришу вийсковий», «атамане курінний»), за соціально-родинною («Федоре безрідний»): «Над холодною водою Лежить козаче молодий, Товаришу вийсковий, Федоре безрідний, Атамане курінний, Постреляний, Порубаний» [1, с. 81]. Пор. звертання козаків до Богдана Хмельницького в думі «Білоцерківський мир і нове повстання проти польської шляхти»: «Гей, пане Хмельницький, Отамане чигиринський, Батьку козацький; Пане гетьмане Хмельницький, Батьку Зинов наш чигиринський» [1, с. 287, 288].

Велику різноманітність текстово-образних універсалій прикладкового характеру подибуємо на означення героя в думі «Олексій Попович». Олексій Попович - зразок моральності представника козацької старшини. Моральність козака виводиться із чеснот, що їх проповідує християнство. Він вірний своїй вірі, розуміє Божі заповіді, кається за скоєні гріхи й навчає цьому інших. Попович - значить син священика (проте вказівки на це варіанти думи не містять). Чи був такий козак Олексій Попович насправді - невідомо. Це ім’я також пов’язували з ім’ям героя билини «Олексій Попович». Прізвище Попович було поширеним у XVII ст. У літописі Грабянки (1663р.) є згадка про те, що в Паволочі був полковником Іван Попович, який став священиком, а потім знову полковником. Можливо, Попович на ім’я Олексій був і в Пирятині, як про це свідчать усі варіанти думи «Олексій Попович».

Образ Олексія Поповича в різних варіантах думи засвідчено в таких текстово-образних універсаліях: «Олексій Попович Пирятинський», «Козаче військовий», «Писар лійстровий» [1, с. 384, 385], «Олексій Попович, славний лицар-писар» [1, с. 390], «Олексій Попович, козак» [1, с. 392], «Олексій Попович, Атьма-запорожець» [1, с. 393], «Олексій Попович, славний писар і лицар» [1, с. 394], «писар військовий», «козак лейстровий», «Пирятинський Попович Олексій» [1, с. 396], «Олексій Попович, славний лицар і писар» [1, с. 399, 402], «Олексій Попович, гетьман-запорожець» [1, с. 390, 399], «писар військовий, козак лейстровий, Пирятинський Попович Олексій» [1, с. 396], «отаман кошовий» [1, с. 399].

На основі прикладкових конструкцій у думі «Олексій Попович» побудовані текстово-образні універсалії, що включають номени - ключові слова на позначення безіменних козаків, як-от: «козаки-запорожці» [1, с. 387], «козаки, славні запорожці» [1, с. 387, 397], «козаки гатьманці-запорожці» [1, с. 387], «панове-молодці, козаки-запорожці» [1, с. 387], «військо», «товариство сердешне» [1, с. 387], «козаки», «панове-молодці» [1, с. 389, 390], 16

«козаки», «пани-молодці» [1, с. 393, 395, 398], «козаки-панове» [1, с. 396, 397, 398], «козаки-старики» [1, с. 400], «старики-козаки» [1, с. 403], «козаки», «панові-молодці» [1, с. 401, 402, 403], «мужики-козаки» [1, с. 391], «козаки-молодці» [1, с. 397].

Прикладковий характер має субстантивна текстово-образна універсалія на позначення образу козака в думі «Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер». Андибер -узагальнений образ народного захисника, який спочатку постає в образі бідного козака-нетяги, аби вивідати справжню суть дуків-серебраників, а потім розкривається: «Я єсть се Хвесько Кганжа Андибер, Гетман запорозький!» [1, с. 301]. Ось ще кілька номінацій, виражених у ряді текстово-образних універсалій, що стосуються головного героя: «Гей, Хвесько Дендибере, батьку козацький, славний лицарю!» [1, с. 305], «Гей, Фесько Дендиберя, гетьман запорозький, Товаришу наський» [1, с. 306].

У тексті цієї думи подибуємо збірний художній образ багатих козаків, що зрадили козацькому життю, виражений субстантивною текстово-образною універсалією «дуки-срібляники». В різних варіантах універсалія «дуки-срібляники» набуває онімного розширення, з конкретизацією персоналій: «Перший дука-сребраника Гаврило Довгополенко переяславський, А другий Войтенко ніженський, Третій Золотаренко черніговський; Там пили три ляхи, дуки-срібляники: Що перший пив київський Войтенко, Другий пив переяславський Судденко, А третій пив Гаврило крилівський Довгополенко» [1, с. 299, 303].

Соціально-побутові думи подають образ козака переважно в плані родинно-побутовому. Тут козак - найперше син, брат, якого виряджають у військо. Сюжетно-композиційні перипетії в таких думах позначені емоціями туги, болю, жалю тощо, що засвідчують, наприклад, текстово-образні універсалії - звертальні конструкції: «Брате мій милий, Як голубоньку сивий!» [1, с. 312, 314], «Ей же, мій брате рідненький, Голубонько сивенький!» [1, с. 317], «Ой, мій братіку милий, Як голубонько сивий» [1, с. 319], «Братіку мій рідненький, Як голубонько сивенький» [1, с. 320].

Такі звертально-порівняльні конструкції в думі «Сестра і брат» творять діалогічні партії («Братіку мій миленький, Як голубонько сизий, Прийди до мене із чужої сторони, Посити мене при лихій годині!» «Сестро моя рідненька, Як голубонька сизенька! Як я маю прибувати, Тебе навіщати.»), що в кінцевому випадку отримують вираження в текстово-образних універсаліях міфологізованої семантики: «Через темний ліс ясним соколом лети, Через бистрії води білим лебедем пливи, Через степи далекії перепелочком біжи, На моїм, брате, подвір’ї ти голубоньком пади» [1, с. 327].

Об’ємно, з допомогою різнорівневих текстово-образних універсалій подано образ старого козака-бандуриста в думі «Смерть козака-бандуриста». Головний персонаж думи - «козак старесенький, як голубонько сивесенький, що на татарських полях, на козацьких шляхах не вовком-сіроманцем квилить-проквиляє, не орлом-чорнокрильцем клекоче, попід небесами літаючи, а на могилі сидячи, на бандурі грає-виграває, голосно-жалібно співає». Неодмінними атрибутом козацького життя, засвідченим у думі, є кінь, хоч тут він і постріляний та порубаний, і люлька-бурулька, і, звичайно ж, бандура подорожня. Бандура, що супроводжує козака до останніх днів життя, у думі постає символом невмирущості козацького духу.

Отже, текстово-образні універсалії, що відображають антропохарактеристичні цінності, є важливими текстотвірними, образотвірними одиницями думового епосу.

Література

✵ 1. Украинские народные думы / изд. подгот. Б. Кирдан; отв. ред. В. М. Гацак. Москва : Наука, 1972. 560 с.