Українська література - статті та реферати

Лексико-семантичні групи термінів в українській літературі ІІ пол. ХХ ст.

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Брацун О. І. старший викладач Запорізький національний технічний університет

Мова в художньому тексті служить для побудови художніх образів в уяві читача, виникнення власне художнього твору в його свідомості, тому головною її функцією є образотворча. Художня література здатна трансформувати, переосмислювати інформацію, не обмежуватися рамками використання одиниць мови. Аналіз художніх текстів дає змогу заглибитися в мовну індивідуальність авторів, а також засвідчує, що письменники, користуючись багатими ресурсами національної мови, розширюють її функціональні можливості.

Мета цієї роботи - проілюструвати функціональне різноманіття термінів у художньому мовленні письменників на матеріалі прозових творів.

Використання термінів у прозових творах української літератури досліджували Н. Бойко, Л. Бублейник, Г. Городиловська, В. Карпова, Т. Катиш, Ю. Лазебник, В. Ярмак та ін.

З розвитком науки та техніки відбувається впровадження у мову все більшої кількості лексичних одиниць, що позначають предмети та явища, технології та процеси різних технічних та наукових галузей знань. Термінологічні одиниці проникають не лише в наукові і технічні тексти, але й з’являються в нехарактерному для них середовищі функціонування - у творах художньої літератури. Для мови художньої літератури характерна стильова взаємодія. Образна мова вирізняє твори художньої літератури з-поміж інших. Вона не обмежується традиційними тропами та фігурами, а наповнює естетичним змістом безобразні мовні елементи, перетворює їх у систему художньо-мовного бачення світу [див.: 1]. До таких «безобразних мовних елементів» належать, зокрема, термінологічні одиниці.

Термін - це основний показник наукового стилю. У складі терміносистеми він характеризується однозначністю в межах визначеного поля, відсутністю синонімії та антонімії, емоційного забарвлення. Вживання терміна в художньому тексті свідчить про його функціональну рівність щодо інших слів літературної мови, а також про те, що він у загальномовному вживанні поступово стає звичним засобом образного мислення, на чому ґрунтується художній стиль. У художніх текстах термін втрачає свої специфічні ознаки, набуваючи додаткових, а то й зовсім інших смислових значень - він виступає елементом образної системи мови. У художньому тексті термін, неемоційний за своєю природою, може розвивати емоційно-експресивні відтінки.

Використання термінів у художній літературі зумовлене тим завданням, яке ставить той чи інший автор, його естетичним смаком і майстерністю. У тексті твору терміни виконують певні стилістичні функції [див.: 2]. Термінологічна лексика вводиться в художні твори переважно без пояснень. Терміни також служать для яскравого передавання думки, для створення оригінального художнього образу. Зазначимо, що особливої експресії термін набуває тоді, коли письменник навмисне, зі стилістично-виражальною метою вживає його поряд із іншими стильовими мовними елементами.

При з'ясуванні питання про експресивність та емоційність терміна вирішальну роль відіграє мовне оточення, у якому він знаходиться. Спеціальні слова служать для посилення виразності, емоційності, для створення яскравого, нового, свіжого, оригінального образу, бо термін, як і будь-яке слово, у художньому творі виступає в нерозривній єдності з художнім образом.

У художньому стилі терміни використовуються в прямому та в переносному значенні. У прямій функції вони вживаються у творах на відповідну тему, тобто в таких, де розповідається про різні процеси та технології [див.: 4]. Семантика термінів, що виконують номінативну і комунікативну функції, залежить від індивідуальних авторських прийомів введення їх у мовну тканину прозового твору.

Термінологічні лексеми, що потрапили в художній або публіцистичний текст, вживаючись у переносному значенні, виконують цілком іншу функцію. Як зазначає Т. Кияк, «сьогоднішня наука вимагає дослідження терміносистем з позицій процесів стандартизації, функціонування термінологічних одиниць у текстах» [3].

Лексико-семантичний аналіз термінів, використаних українськими письменниками в прозових творах задля реалізації свого художнього задуму, виявив такі їх групи: загальнонаукові (тепер.... підсовував йому людей і вже добирав точнісінько таких, як сам: знівельованих, зоднаковілих; чи можна замінити велич, яка скупчується, акумулюється в одній лиш людині; ущільнюєш, сконденсовуєш, спресовуєш свій час, підкоряєш його собі; говорити треба не про холод науки, безпочуттєвість, раціоналізм техніки, а передовсім про безособовість, ірраціоналізм того суспільства; час переробляється, перетворюється, конденсується, переганяється через наші машини - П. Загребельний); комп’ютерних технологій (файли моєї пам'яті; на моніторі свідомості; я, в принципі, запрограмований на щось інше; у мене в голові добрий процесор - Л. Костенко); біології (брунькуються фракції, ферментують хаос - Л. Костенко); хімії (організм потребуватиме фосфору, безмежна многість кисне аморфним тілом; ось вам ланцюгова реакція - закон погибелі всіх без винятку Імперій - Р. Іваничук); військові терміни (ненависть камуфлювалась; забомбили свідомість - Л. Костенко; апендикс - це атомна бомба. Гірше: міна уповільненої дії, про існування якої ти знаєш, але не знаєш, коли вона вибухне -

O. Чорногуз); фізичні (місяць - димчастий шмат плазми - О. Гончар; .включив індуктор, і темрява в комірці прорідла від блідого тихого світла, випромінюваного трубкою - P. Іваничук; атоми зіштовхуються лобами, як барани, і від того витворюється електрика - П. Зегребельний; гомеопатам ядерний привіт! - В. Яворівський); кібернетики (хіба щастя вимірюється часом? Воно не має тривалості, хронологія чужа йому. Воно не вкладається в спримітизований ряд бінарного числення...; ти засвоїла термінологію кібернетиків; колись Анрі Пуанкаре склав цілу оду слову енергія - П. Загребельний); транспортні (міг би змагатися з двигуном внутрішнього згорання, з найпотужнішим дизелем; машинна цивілізація; машинна оголеність - П. Загребельний); медичні (мова втрачає пульс, ставити діагноз суспільству - Л. Костенко; є люди з короткими м 'язами, є з довгими. Волокна м'язів._Власне, це анатомія.; хоч сам був причетний до цього спазматично-поквапливого процесу творення, але відчував у хвилини втоми щось мовби напади дивної хвороби, яку можна було б назвати еволюційною меланхолією - П. Загребельний; з виглядом хворого на виразку шлунку або туберкульоз - М. Гримич); музична: (Бо ж подарована була Вкраїні арфа, про винятковість йшлось, про геніальність. Та ще про струни арфи, що єдині - І. Драч; той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль; час, великий диригент, перегортає ноти на пюпітрі; тональності язикатої Феськи, діапазон гіршого безмірний - Л. Костенко); астрономії (рух небесних світил - це нечутна для нас гармонія співаючих космічних сфер - О. Романчук; рідна система, не появилася - виросла ціла сім 'я планет - А. Дімаров; у плин роздумів упаде, мов метеор з космосу, випадкова мисль - О. Бердник) та ін.

Отже, проведене дослідження підтверджує активне використання термінології в художньому дискурсі як одного з аспектів розвитку словесного мистецтва. У мові художньої літератури, на противагу науковому тексту, термін втрачає свої основні ознаки, набуваючи емоційності, суб’єктивності, ілюструючи також процеси детермінологізації і метафоризації. Для творів сучасних письменників характерне вдале використання термінів, яке показує не лише особливості його індивідуально-авторського стилю, а й збагачує мову виражальними засобами. Таке вживання зумовлене творчим задумом письменників, а також індивідуально-авторським підходом до висвітлюваних явищ. Процеси динаміки й міграції лексичних одиниць описано ще недостатньо, тому подальше вивчення цього питання й ілюстрація явища на конкретному мовному матеріалі сприятиме проникненню в глибинні надра української мови й розкриттю можливості інтерференції мовлення.

Література

✵ 1. Єрмоленко С. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). Київ : Довіра, 1999. 431 с.

✵ 2. Катиш Т. Особливості функціонування термінологічної лексики в мові української фантастики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2004. 14 с.

✵ 3. Кияк Т. Мовна політика і термінознавство. Вісник: Проблеми української термінології. Львів, 2004. № 503. С. 8-11.

✵ 4. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови : підруч. Київ : Либідь, 1993. 248 с.