Українська література - статті та реферати

Національні сенси в історичних жанрах літератури для дітей та юнацтва української діаспори

Варданян М. В. к. філол. н., доцент Криворізький державний педагогічний університет

Для українського суспільства, що нині перебуває на пограниччі у виборі цінностей та моделей світу, проблема осмислення національних сенсів є конче актуальною. У цьому аспекті науковий інтерес викликає історична література для дітей та юнацтва українського зарубіжжя ХХ ст., у якій втілений досвід українця-вигнанця та реалізована модель національної ідентичності в баченні української діаспори. Цим і зумовлений вибір теми дослідження.

Власне дитяча діаспорна література тільки починає відкриватися українському читачу та привертати увагу дослідників. Попри те, що наразі критичних розвідок, присвячених цій літературі, не достатньо, але загалом маємо певні здобутки: хрестоматії (упоряд. М. Варданян, Л. Козачок, А. Мовчун), рецензії (О. Забарний), статті (С. Дяченко, В. Кизилова), монографії (П. Сорока). Але аналіз національних сенсів історичних жанрів літератури для дітей та юнацтва письменників-емігрантів ще не ставав предметом ґрунтовного вивчення.

Українська діаспорна література для дітей та юнацтва є націоцентричною. Оскільки однією з суспільних функцій дитячої літератури для митців українського зарубіжжя ставало забезпечити молоде покоління читачів другого та третього покоління української діаспори стратегіями розуміння свої ідентичності у світовому просторі. Тож література поряд із мовою та освітою належала до важливих чинників формування національної ідентичності.

Питання національної ідентичності оприявлені в дискурсі дитячої літератури не лише як продовження націоцентричних тенденцій в українській традиції, а й виражені в художній моделі світу, що будується на таких головних національних константах: нація, людина, культурні цінності.

Державотворення та історія - це два основні вектори в художній концепції світу української діаспори. У центрі цієї моделі - образ цілісної України, яка зображена в різні історичні етапи. По-перше, як у публіцистиці, так і в дитячій літературі визначалося кілька періодів української державності. Зокрема, у художній діаспорній літературі для дітей та юнацтва, що багата на історичну тематику, а також у навчальній літературі з українознавства презентовані такі етапи української держави:

✵ 1) початок творення української держави бере свій відлік із Київською Руссю,

✵ 2) княжа доба в часі українсько-литовської держави,

✵ 3) козацька доба як спроба відродити українську державу,

✵ 4) ХІХ ст. пов’язується з постаттю Т. Шевченка та відповідно з відродженням нації,

✵ 5) у ХХ ст. виокремлюються два спроби відновлення української держави -1917-1918 рр. внаслідок української революції та відродження Української Держави як результат визвольних змагань [2, с. 52].

Особливості національного сприйняття і розуміння дійсності українцями, що знайшли безпосереднє відображення в історичній літературі для дітей та юнацтва, представлені цілим реєстром жанрових форм: історичні поеми, поезії, легенди, романи, повісті, казки, оповідання, билини, драми. У цих жанрах митці осмислювали різні етапи історії українського народу: перший - період Київської Русі, другий - Запорозька Січ, період Руїни, час гетьманування І. Мазепи, І. Виговського та «міжгетьманства», третій -проголошення незалежності України (1918), акт злуки українських земель між ЗУНР і УНР та створення Соборної Української держави (1919), четвертий - незалежність України 1991 року. Як видно, означені відрізки з історії України є для української діаспори крокуванням Батьківщини до самостійності.

По-друге, у художніх творах та навчальних книгах подавався образ єдиної України. Одним із таких яскравих прикладів є книга для читання П. Волиняка «Київ». Тут укладач бере матеріали про східну Україну (Донбас) і про її південь - Крим та Азовське море, чим представляється не лише різноманіття тем з різних куточків України, а й формується, на думку укладача, «уява не про якусь одну частину України, а про її цілісність» [1, с. 109].

Головним пафосом усіх жанрів емігрантських письменників була боротьба української нації за власну державність. Із цією боротьбою пов’язували також розповіді про загиблих студентів під Крутами, діяльність загонів січових стрільців, воїнів УПА та інтернованих у таборах Ді-Пі. Окрім усього, письменники української діаспори міркували над питаннями про причини втрати Україною незалежності, осмислювали трагічні помилки видатних українців та визначали джерела наснаги народу. Такі роздуми, з одного боку, ламали радянський ідеологічний міф про відсутність власної історії України, з іншого, - вели до самоствердження української нації.

По-третє, до видатних історичних постатей, які ставали свідченням могутності української державності та взірцями відданості українській національній ідеї, у дитячій літературі належали княгиня Ольга, князі Святослав, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах за часів княжої України та С. Петлюра в добу України-УНР [1]. У такий спосіб у художній літературі української діаспори стверджувалася історична тяглість ідеї державності, а минуле героїзувалося.

Література

✵ 1. Волиняк П. Київ. Читанка для 3 класу. Торонто : Видавництво «Нові дні», 1954. 112 с.

✵ 2. Як виховувати дітвору та молодь: методичні поради та програми українознавства для передшкілля, шкіл і доповнювальних курсів для дорослих. Мюнхен : CICERO, 1953. 60 с.