Українська література - статті та реферати

Тодось Осьмачка (1895-1962)

Віршувати Осьмачка почав дуже рано, ще у дитинстві, виражаючи у віршах своє захоплення уявним фантастичним світом народної творчості, світом природи, що оточувала його.

Пізніше захопився ідеями найпоетичнішого періоду української поезії 1917-1922 років, заглибився у філософію символізму.

Перша ж збірка Тодося Осьмачки, що називалася «Круча» і вийшла у Києві 1922 р., заявила про нього як про поета неординарного, схильного до символістичності поезії, заглибленого у проблеми світового масштабу. Містила вона лише 10 віршів.

1925 р. виходить друга збірка його поезій «Скитські вогні», у якій поет намагається простежити історію України.

Збірка наповнена тривожними передчуттями майбутнього, страшними картинами голоду на селі, що набувають символічного звучання.

Тодось Осьмачка належав спочатку до літературного угруповання «Ланка», з 1926 р. перейшов до «МАРСа», товаришував з Григорієм Косинкою.

1929 р. у Києві виходить третя збірка поета «Клекіт», сповнена почуття самотності і розпачу.

30-ті роки справдили трагічні передчування Т. Осьмачки: арешти, переховування, намагання перейти кордон, вивезення до Москви, ув'язнення. Нарешті поет потрапляє до Кирилівської психіатричної лікарні. Потім повертається до рідного села.

1942 р. після довгих років поневірянь Тодось Осьмачка приїздить до Львова. Тут уперше в літературно-мистецькому клубі прозвучали рядки його поеми «Поет».

Осьмачка дописував твір уже в Німеччині, перебуваючи у таборі для переміщених осіб і працюючи в організації письменників- емігрантів «Мистецький український рух». Виходить поема вже у 1947 році. Критики вважають поему вершиною творчості Тодося Осьмачки.

1943 р. виходить четверта збірка «Сучасникам», куди увійшла поезія довоєнних років та «Дума про Зінька Самгородського».

1953 р. - виходить п'ята збірка «Китиці часу», що містила вірші емігрантського періоду.

Після Другої світової війни Тодось Осьмачка все частіше звертається до прози. З-під його пера виходять такі твори: «Старший боярин» (1946 р.), «План до двору» (1951 р.), «Ротонда душогубців» (1956 р.). Займається він і перекладами, зокрема перекладає Шекс- піра, Уайльда.

6 липня 1961 р. на вулиці Мюнхена з поетом стався напад нервового параліча. Осьмачку перевозять на лікування до психіатричної лікарні біля Нью-Йорка. Важке і трагічне життя далося взнаки.

7 вересня 1962 року поет помирає у тій же лікарні.

Дуже точно охарактеризував особливості поезії Тодося Осьмачки Юрій Стефаник: «Осьмачка мав силу так глибоко проникати в людську душу, виносити з її найнижчих еподів предивну музику, яку чують тільки діти, прислухатися до найтонших її голосів та, дякуючи нелюдським стражданням, так вигострити свій поетичний зір і слух, що у висліді він міг дати твори, які якщо не перевищують, то напевне дорівнюють найвищим зльотам слов'янської поезії».