Українська література - статті та реферати

«Позакласне читання» Б. Акуніна: спроба видати квазібіографію фандоріна за життєпис реальної особи

Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

Галич О. А.

д. філол. н., професор Національний університет водного господарства та природокористування (м. Рівне)

Новітній російський письменник Б. Акунін (Г. Чхартишвілі) - автор понад 60 романів, повістей, збірок есеїстики - останні роки постійно проживає у Франції. Понад 20 років тому, у лютому 1998 року, побачив світ його роман «Азазель», у якому вперше з’явився образ Ераста Петровича Фандоріна, колезького реєстратора, чиновника 14 класу, роман пізніше розгорнувся в цілий цикл різножанрових творів, де описувалися його пригоди як талановитого детектива. «Азазель» поклав початок своєрідній біографії, а точніше -квазібіографії героя, якого автор послідовно буде вписувати в історію Російської імперії, розширивши згодом межі його життя екскурсами в далеке минуле родини Фандоріних, екстраполюючи його на внуків у новітній історії Росії і не тільки.

Ім’я Ераста Петровича Фандоріна зустрічається в тексті роману «Позакласне читання» Б. Акуніна лише кілька разів, та й то - досить побіжно. Вперше онук Ераста Петровича Ніколас згадує діда, роздумуючи, щоб той зробив у критичній ситуації, у яку потрапив молодший Фандорін: «.Дід Ераст Петрович вистрілив би зараз прямо через кишеню, не задумався. А я не зможу» [1, с. 319]. Вдруге, коли Ніколас почав навчати гарним манерам Міранду, «доньку» генія пластичної хірургії Куценка: «Власне виховання та навчання вишуканим манерам відбувалося уривками, від випадку до випадку, як гарнір до головної справи - розробки комп’ютерної гри про Ераста Петровича Фандоріна» [2, с. 101]. Ніколас запропонував Міранді спробувати розробити три сюжети пригод свого знаменитого діда: «Ераст Петрович проти Джека Різника», «Ераст Петрович в Японії», »Ераст Петрович у підводному місті» [2, с. 104]. Дівчина взялася за перший сюжет. Перед вечерею Ніколас навіть посперечався з Мірандою з приводу того, що мусить зробити герой комп’ютерної програми Ераст Петрович, якщо йому доведеться спіймати Різника. Дівчина запропонувала знищити злодія. Утретє дідусь Ніколаса згадується в епізоді, коли молодшому Фандоріну прийшла розгадка, чому вироки засудженим зі списку Власкора виконані не всім: «А ви, пане Фандоріне, осел. Дідусю Ерасту Петровичу було б соромно за ваші дедуктивні здібності» [2, с. 336].

Складається враження, що твір «Позакласне читання», як і весь цикл «Пригоди магістра», написаний автором лише для того, щоб підтримати впровадження в російську історію як реальної постаті ім’я талановитого детектива Ераста Петровича Фандоріна, про якого Б. Акуніним написано два десятка творів, у тому числі й на ті три сюжети, які пропонував розробити Міранді Ніколас Фандорін, британський баронет, онук Ераста Петровича.

Роман «Позакласне читання», як це часто робить Б. Акунін, є двоплановим: частина подій відбувається в минулому, а це 1795 рік, кінець правління імператриці Росії Катерини ІІ, інша частина - в наші дні, в Росії початку ХХІ ст. Здається, що перша сюжетна лінія - це комп’ютерна гра Ніколаса Фандоріна, героями якої є його предки, «всі ці присипані пісками часу фон Дорни, Фондоріни і Фандоріни, секунд-майори, камер-секретарі, статські радники» [1, с. 15]. При цьому Ніколас страждає від того, що його знання історії є непотрібними і його доля примушує «замість того, щоб стати серйозним дослідником, перетворитися у автора псевдоісторичних казок» [1, с. 17]. Тобто, уже в цих словах героя йдеться про те, що перша сюжетна лінія є квазіісторичною, а, отже, її роль полягає в тому, щоб через діяльність предків Фандоріна підтвердити реальність існування самого Ераста Петровича на рубежі ХІХ-ХХ століть. Комп’ютерна гра ж є своєрідним хобі для Ніколаса Фандоріна, під час якої він убиває час, оскільки його робота на чолі фірми «Країна порад» (в оригіналі - «Страна советов» - багатьом навіює ностальгію про минуле) реальних прибутків не дає. Не даремно секретарша магістра Валя з іронією пояснює відвідувачу, що її «шеф подорожує в часі» [1, с. 13]. Ці подорожі в часі займали уяву Ніколаса «набагато більше, аніж науково доведені факти» [1, с. 17].

Героєм подій, що відбуваються наприкінці ХУІІІ ст. є маленький хлопчик Митя -Мітридат Олексійович Карпов, який волею автора стане прийомним сином Данила Фондоріна, точніше, замінить його зниклого безвісти сина Самсона. Б. Акунін наділяє Митю надзвичайними здібностями. З раннього дитинства в нього виявилася величезна жага до знань. Він знав кілька європейських мов, добре орієнтувався в літературі та історії. Про надзвичайну ученість і величезні обдарування Миті свідчить хоча б його відповідь на запитання Катерини ІІ. Під час церемонії представлення хлопчика імператриці, вона поцікавилася у нього: «Який зараз у нас рік?

- За яким літочисленням? - швидко запитав Митя, підбираючись до старої поближче (від неї пахло лавандою, пудрою і чимось пряним, ніби мускатом). Не очікуючи відповіді, зачастив. - Від створення світу за грецькими хронографами - рік 7303-ій, за римськими хронографами - 5744-ий, від Ноєва потопу за грецьким хронографом - 5061-ий. За римським - 4088-ий, від Різдва Христового 1795-ий, від Єгіри, тобто втечі Магометової 1173-ій, від початку Москви - 648-ий, від винайдення пороху - 453-ій, від відкриття Америки - 303-ій, а від сходження на престол государині Катерини Другої - 33-ій» [1, с. 68-69]. У день знайомства з імператрицею маленький Митя легко множив трьохзначні числа, вилучав квадратні корені з п’ятизначних чисел, називав російські намісництва, вигравав у шахи у високопосадовців і навіть переміг у цій грі саму Катерину ІІ, за що вона «поцілувала ... в обидві щоки» [1, с. 70]. Придивившись до особливостей життя вельмож при дворі російської імператриці, обдарований хлопчик зробив висновок, що придворне життя здебільшого складається з очікування.

Героєм подій, які відбуваються на початку ХХІ ст. є онук Ераста Петровича Фандоріна Ніколас, колишній британський громадянин, що перебрався до Росії шість років тому, одружившись на журналістці Алтин Мамаєвій, наживши з нею за цей час двох дітей, Гелю та Ераста. Це був розумний чоловік, але зовсім непрактичний у житті. Його бізнес не давав жодного прибутку, незважаючи на величезні зусилля дружини Алтин Мамаєвої, яка постійно спрямовувала чоловікові багатих клієнтів: «Супутниця життя давно ламала голову над тим, як допомогти Нікиному бізнесу, при цьому не обмеживши чоловічого самолюбства. Заробітки продавця добрих порад були, на жаль, сміхотворні, не йшли ні в яке зіставлення з платнею головного редактора щотижневої газети» [1, с. 20].

Розв’язка роману «Позакласне читання», як і личить детективному твору, неочікувана. Виявляється, що всі біди, що випали на долю Ніколаса, є результатом карколомного задуму «нового росіянина» Куценка, який прагнув поодинці знищувати всіх своїх конкурентів по бізнесу, мститися за минуле іншому нуворишу Ястрикову, з яким у нього були рахунки ще зі шкільних років, своєрідною жертвою яких стала дружина Куценка Інга. Для цього йому довелося навіть вигадати доньку, найкращою кандидатурою на яку стала вихованка дитячого будинку Міранда. Врешті-решт сам Куценко став жертвою власної дружини, а Міранда успадкувала його бізнес-імперію. До речі, Ніколасу не сподобалося, що вона, успадкувавши імперію Куценка, вирішує продовжувати його справу: «Я виписую з Італії професора Лоренцентті, буде працювати у мене в клініці» [2, с. 375]. Хоча перед цим вона не хотіла мати нічого спільного з так званим батьком, повернувши навіть своє прізвище, ім’я та по-батькові, ті, що їй дали в дитячому будинку: «Краснокомунарська Міранда Робертівна звучить краще, ніж Куценко Міранда Міратівна» [2, с. 374].

Доля маленького Миті стала більш щасливою. Він став новознайденим сином Данила Фондоріна, отримавши ім’я зниклого Самсона. Графиня Хавронська стала його мамою.

Отже, детективний роман Б. Акуніна «Позакласне читання» є достатньо вдалою спробою автора підтвердити свою версію впровадження не лише в літературу, а й в історію Росії постаті детектива Ераста Петровича Фандоріна, історія життя та діяльності якого є об’єктом двох десятків романів, творів інших жанрів, що писалися в останні два десятиліття.

Творячи свою фандоріану, Б. Акунін іде на сміливі експерименти з формою та змістом циклу текстів, використовуючи різні жанри та жанрові різновиди, однак щоразу залишаючи головне - все в романах, повістях і оповіданнях повинно працювати заради творення квазібіографії наскрізного героя, впровадження його в контекст російської та європейської історій. Цьому сприяють також твори, дотичні до фандоріани, у яких діють його предки та нащадки.

«Позакласне читання» Б. Акуніна, як і низка інших його романів, допомагають екстраполювати образ Ераста Петровича Фандоріна в російську історію, видавши його квазібіографію за життєпис реальної особи, що жила й творила в контексті справжніх історичних подій свого часу.

Література

✵ 1. Акунин Б. Внеклассное чтение : роман : в 2 т. Москва : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. Т. 1. 382 с.

✵ 2. Акунин Б. Внеклассное чтение: роман : в 2 т. Москва : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. Т. 2. 379 с.