Українська література - статті та реферати

Художнє моделювання образу О. Довженка в кіноромані К. Тур-Коновалова, Д. Замрія «Режисер»

Всі публікації щодо:
Довженко Олександр

Гнатуша А. О. студентка магістратури Запорізький національний університет Наук. кер.: Проценко О. А., к. філол. н., доцент

Художня біографія на сучасному етапі розвитку літературознавства стає все більш популярною. Чимало письменників творчо осмислюють у художній формі біографічні дані письменників, учених, художників, режисерів, політиків. Наприклад, письменникам присвячено твори «Троянда ритуального болю», «Маски опадають повільно», «Чорне яблуко» С. Процюка, «Тарасові страсті», «Се мого серця драма»

З. Легкого. Зокрема, про відомого, талановитого письменника й кінорежисера О. Довженка створено художню біографію К. Тур-Коноваловим, Д. Замрієм «Режисер». У творі постає ціла епоха кіномистецтва і процес формування й становлення режисера-новатора. Образ головного персонажа кінороману сьогодні малодосліджений, чим і зумовлена актуальність розвідки.

К. Тур-Коновалов, Д. Замрій - українські сценаристи, режисери, тому в кіноромані «Режисер» так багато уваги приділено діям, сценарним перипетіям, несподіваним сюжетним поворотам. Авторський погляд спрямований на сім’ю О. Довженка (докладна інформація про батьків). Документально точно відтворені роки навчання («давалося легко», «вчився охоче») головного персонажа (Сосницька початкова школа, початкове училище, Глухівський учительський інститут, Київський комерційний інститут), учителювання в Житомирському початковому училищі. Не оминули К. Тур-Коновалов, Д. Замрій і роки національно-визвольного руху в житті О. Довженка (воював у лавах армії УНР проти більшовиків, арешт ЧК тощо).

Основна ж увага приділена О. Довженку-кінорежисеру. Згадано низку відомих постатей, як от: Г. Бейзінгерц, М. Зац, М. Козловский, П. Нечеса, С. Мінін, які дали старт для режисерського майбутнього О. Довженка. Чимало домислених думок про те, яким хоче бачити свої фільми кінорежисер: «я хочу написати, наче фарбами, історію сміливих людей, для яких немає нічого неможливого. Про безстрашних героїв, які жили за будь-якого суспільного ладу, у будь-яких країнах та в будь-які часи» [1, с. 189], «хочу зробити фільм, який буде цікаво дивитися не тільки нам. Який подивляться і в Одесі, і в Жмеринці, і в Херсоні, і в Буенос-Айресі, і в Копенгагені» [1, с. 107], адже хоче бачити душі акторів: «не дивуйтеся, саме так! Актор, який грає душею, відрізняється від решти на екрані! Душа... вона як метелик, що сидить на долоні...» [1, с. 210].

О. Довженко відповідально ставиться до своєї справи, ризикує життям заради фільму, боїться підвести людей, що покладають на нього великі сподівання. Значущий епізод у творі - зйомки головного персонажа у власному фільмі. Авторам вдалося домислити сцену в якій О. Довженко зіграв роль кочегара у фільмі «Сумка дипкур’єра». Не цурався другого плану в кінофільмі, рятуючи зйомки: «Сашко прийняв рішення. Він відсунув ледачого кочегара і зняв сорочку. - Дайте лопату! - повернувся він до асистента. Що витріщаєшся? - звернувся Сашко до оператора. - Добрий з мене кочегар? - Чудовий, Сашку! - Ну то знімайте!» [1, с. 300]. Відомо, що О. Довженко єдиний раз за всю кар’єру з’являється в ролі актора. У часи становлення кіно не було менеджерів, які б домовлялися із акторами, сценаристами, костюмерами, це все робили режисери, і тому важливо було вміти спілкуватися, переконувати, умовляти: «щойно Довженко побачив Іду не на сцені, а так, то одразу зрозумів, що треба подивитися по-діловому - розмова про мистецтво тут є недоречною, а дівчина чудово знає ціну своєму талантові» [1, с. 176]. Як констатують автори кінороману, переконувати О. Довженко міг, у цьому рівних йому не було, знаходив підхід до всіх людей.

Образ О. Довженка розкривається в діалогах, наприклад, зі своїми колегами в процесі творення того чи того сценарію: «Моню, ти неправий. Герой робить не так, -заперечував Сашко, набиваючи в люльку свій улюблений данський «Капстан»... -Добре, якщо я неправий, покажи, як він робить «так»? - мружився Моня і стискав губи, сидячи з олівцем і аркушем паперу в руках. Сашко дивився на Моню, відкладав люльку, підводився і показував» [1, с. 117]. Головний персонаж наполегливий, емоційний, людина-майстер своєї справи, має власну думку.

Пряма характеристика у творі майже відсутня. Детальних описів зовнішності не так багато. Із кінороману дізнаємося, що в О. Довженка «широка» і «щаслива» посмішка. Він завжди хотів вирізнятися. В основному автори звертають увагу на одяг: білий піджак наопашку, білий капелюх, зсунутий на потилицю; «він (О. Довженко - А. Г.) прийшов на майданчик завчасно, одягнений як справжнісінький режисер - у кепці, шарфі та з люлькою» [1, с. 203]. Із опосередкованої характеристики постає «поруч із камерою високий стрункий хлопець в костюмі і капелюсі, який дивився зацікавлено і трохи іронічно» [1, с. 137], - таким побачила кінорежисера Ю. Солнцева при першій зустрічі. У листі до матері майбутня дружина О. Довженка напише: «.він дуже добрий, і в ньому є вогники, які всіх людей навколо запалюють» [1, с. 44]. Інколи головний персонаж ставить риторичні філософські запитання, «мучається» ними. Як наприклад, «мені тридцять два роки, вже тридцять два, і хто ж я? Художник-карикатурист, плакатист. Вчився, кохав, подорожував. А хто я тепер?» [1, с. 197]. Однак, більше уваги зосереджено на діях, ніж на розкритті внутрішнього світу головного персонажа.

Отже, образ О. Довженка в кіноромані «Режисер» К. Тур-Коновалова, Д. Замрія розкривається в діях, через пряму, опосередковану характеристики. Думається, що завдяки таким художнім біографіям образи видатних особистостей стають ближчими для читацької аудиторії.

Література

✵ 1. Тур-Коновалов К., Замрій Д. Режисер : роман / пер. з рос. І. Бондаря-Терещенка. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. 336 с.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.