Українська література - статті та реферати
Образ козака Мамая в сучасній українській літературі для дітей та юнацтва
Всі публікації щодо:
Літературознавство
Дев’ятко Н. В. к. філософ. н., доцент Дніпровська академія неперервної освіти
Образ козака Мамая є одним із базових в українській міфології і фольклорі. У кожну епоху він прочитується наново, набуваючи нових ознак та оновлюючи зв’язки з історичною і міфологічною традицією. Нове прочитання бачимо й у ХХІ ст. під час становлення новітньої української літературу для дітей та юнацтва.
Завдяки аналізу творів провідних українських авторів можна виділити три варіативних образи козака Мамая - «історичний», «міфологічний», «постмодерний».
Найповніше «історичний» образ козака Мамая на сьогодні в українських творах для дітей та юнацтва представлений у творі В. Рутківського «Сині Води» [7]. Це один із ключових персонажів роману. В образі хана Мамая поєдналося і руське, і татарське. Голомозий, з оселедцем, як колись носили київські дружинники, він любить усамітнюватися посеред степу, незалежний, ревнивий до чужої хоробрості, більшої за його звитягу, зі сталевою волею. І єдине, що він не може подолати, - у Мамая немає жодної краплі священної крові чингизидів, яка б давала право взяти вищу владу в Піднебесній. Це межовий і дуже непростий, особливий образ.
Ще раз Мамай згадується в іншому творі В. Рутківського «Джури і підводний човен» [6]. За версією твору, один із головних героїв роману - князь Глинський -нащадок Мамая, і його кров так само більше половецько-руська, ніж татарська. Князь воює з татарами вже давно, відколи Литва і Русь почали боротися з загарбниками, та є особистим ворогом татарського темника.
Образ Мамая в цьому випадку можна назвати міфологізованим історичним, оскільки він вписується у твори, які за своєю суттю є більше пригодницькими, аніж історичними. Проте саме в такому варіанті базові міфологічні коди й можуть найкраще сприйнятися молодим поколінням. Ключовою ідеєю такого образу є складність та поєднання «свого» і «чужого», українського, козацького, і татарського, степового, з чого постає свідомий вибір сторони й подальшої долі. Мамай із «Синіх Вод» на все життя залишається на боці татар, а його міфологічний нащадок князь Глинський стає одним із найсильніших захисників України.
«Міфологічний» образ козака Мамая асоціюється в сучасних українських авторів, які пишуть для дітей та юнацтва, насамперед із чарівництвом і великою військовою звитягою.
У фентезійній повісті В. і Н. Лапікурів «Чарівна брама» [4] через комп'ютерну гру поєднуються сучасність, із якої родом головний герой, школяр Богдан, і міфологізований казковий простір. Останній - це цілий світ, гармонійний і густо населений міфологічними і фольклорними персонажами.
Мамай тут - звитяжний козак, який очолює оборону від найрізноманітніших загарбників. Він дуже сильний характерник, який може перетворюватися на тварин і птахів і багато чаклує. Це абсолютно позитивний образ, який суто за міфологічним законом виконує функцію захисту впорядкованого Простору від загарбницького Хаосу.
Дещо фрагментарно, але доволі цікаво представлений Мамай у збірнику казок О. Виженка «Історія запорізьких козаків для веселих дітлахів» [1]. В одній із цих оповідей Мамай від початку є татарином-ординцем. Це образ негативний, ворожий до України, чаклунський, а в перекладі слово «Мамай» означає «страховисько». Згодом у цій історії Мамаєм починають називати козака Бардадима. В іншій історії Мамай згадується вже в більш традиційному вигляді - із кобзою. У цій подобі він так само непереможний і безсмертний чарівник. Отже, бачимо, що амбівалентність образу зберігається і підсилюється чарівними ознаками, що є типовим для міфологічної традиції.
Дуже цікавим постає міфологічний образ Мамая в останній частині циклу М. Павленко «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» [5]. Особливістю твору є те, що хоча в ньому присутні фентезійні елементи, але реалізму, особливо коли йдеться про психологію і дорослішання, у тексті значно більше.
Головна героїня циклу Софійка підсвідомо асоціює Андрія з вельми неоднозначним козаком Мамаєм. Цей хлопець є її останнім випробуванням на шляху до самоусвідомлення й щирого кохання. В образі Мамая, до речі, вона бачить і свою першу закоханість - Вадима Кулаківського: «Невже - і Мамай той самий? Наче відповідаючи, намальований козак (чи це тільки їй бачиться?) - підморгнув. Золота сережка-півмісяць у його вусі зблиснула (так он звідки пішла Вадимова мода носити кульчика в одному вусі!), за нею чорною змійкою вився оселедець. І в очах (чогось аж Андрій згадався!) серйозність і лукавинка, янгол і біс, чернецтво і чаклунство, гультяйство (такий точно у гречці сидітиме!) і готовність до боротьби... Шукай-вітра-в-полі й у-ступі-товкачем-не-влучиш однією персоною! » [5, с. 215].
Цей фрагмент чітко показує, як через призму міфологічного образу можуть бути прочитані цілком реалістичні стосунки та емоції.
Цікаво також, що у творі М. Павленко є ще одна опозиція - історичний козак Мамай як уособлення українського, та Радянський Союз як антиукраїнське. Дії радянської влади засуджуються в поетичній манері. Наприклад, коли мова заходить про долю міста, де правив Мамай, у котрому поєдналися козак із бандурою і намісник ханів.
«Постмодерний» образ козака Мамая можна насамперед зустріти у творах братів Капранових «Зоряний вуйко» [3] і Л. Ворониної «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру» [2]. В обох творах бачимо не історичний образ, а перенесення деяких характерних ознак міфологічного образу на головних героїв сучасних повістей. Здебільшого експлуатується стереотип, що козак Мамай є найсильнішим серед козаків. В обох творах козацтво або його представники прирівнюються до суперагентів.
У повісті «Зоряний вуйко» суперагент українського походження на прізвисько Мамай має виконати чергове завдання - знайти зниклого фінансового директора. Для цього він летить на Андромеду, яка вже зазнала культурної експансії українців. Наприклад, мешканці Андромеди дуже ласі до українських вареників. Україна в цьому далекому майбутньому піклується про безпеку всієї галактики - це базове фантастичне припущення твору. Молоді агенти носять козацькі вуса, а в самому тексті твору багато «козацького» сленгу.
У циклі повістей Л. Ворониної «Суперагент 000» головним героєм є Гриць Мамай, прозваний «Суперагентом 000». Образ побудований за аналогією з всесвітньовідомим Джеймсом Бондом, агентом 007. Тільки український спецагент значно «крутіший» за свій американський прообраз, що маркується через використання трьох нулів у прізвиську. Також Гриць Мамай на противагу американському герою уособлює в собі традиційні моральні цінності. Наприклад, закохується у вродливу дівчину, яка стає йому за дружину та народжує сина, а не змінює «дівчат» у кожній серії циклу.
Обидва твори є пародійними, належать до жанру фантастики. Спостерігається використання стереотипів і шаблонне прочитання національного, що, на мою думку, може бути шкідливим для національного самоусвідомлення молодого покоління.
Отже, можна констатувати, що образ козака Мамая є запитуваним у сучасній українській літературі для дітей та юнацтва. Дуже часто він зберігає своє історично-міфологічне коріння і є межовим між «козаками» і «ханами». Він виступає як захисник рідної землі від загарбників і Порядку від Хаосу, водночас образ може проявлятися в протилежному значенні - ворога і загарбника. У фантастичних творах часто наділяється чарівними здібностями і вважається одним із найвправніших характерників. Під впливом постмодернізму національні і міфологічні ознаки образу стираються, а він сам стає шаблонним, гіпертрофованим і пародійним. Історико-міфологічний і постмодерний образ козака Мамая нині є опозиційними в дитячій літературі, що є цілком природним у контексті зміни світоглядної парадигми в Україні.
Література
✵ 1. Виженко О. Історія запорізьких козаків для веселих дітлахів. Лівів : Світ, 2011. 112 с.
✵ 2. Воронина Л. Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру. Дитячий детектив. Вінниця : Видавництво «Тезис», «Соняшик», 2004. 192 с.
✵ 3. Капранови В. і В. Зоряний вуйко. Київ : Зелений пес, 2009. 392 с.
✵ 4. Лапікури В. і Н. Чарівна брама. Київ : Грані-Т, 2008. 184 с.
✵ 5. Павленко М. Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія. Вінниця : Теза, 2013. 256 с.
✵ 6. Рутківський В. Джури і підводний човен. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. 400 с.
✵ 7. Рутківський В. Сині Води. Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2015. 440 с.