Українська література - статті та реферати

Фольклорно-міфологічні джерела роману М. Та С. Дяченків «Відьомська доба»

Зуєнко Я. М. аспірант Запорізький національний університет

Неоміфологічне спрямування сучасного художнього мислення найбільш послідовно реалізується в жанрах фентезі, де міф існує не у формі міфологеми, а заповнює весь тематичний простір. Літературний енциклопедичний словник пропонує трактувати термін «фентезі» як «жанровий різновид фантастики, в якому використовуються ірраціональні мотиви чарівництва, магії, рицарського епосу в поєднані з реалістичною нарацією, змальовуються віртуальні світи із середньовічними реаліями, нетехнічною психологією» [3, с. 413], однак наразі стає очевидним, що таке визначення є надто вузьким і не охоплює жанри міського фентезі, технофентезі, фентезійного стімпанку, деякі піджанри темного фентезі тощо. Одне із найточніших визначень цьому метажанру дала Я. Дубинянська: «Fantasy - це література, де дія відбувається у вигаданих, нафантазованих світах, і то є базова ознака жанру. Крім того, це світи, чия економіка і культура засновані не на технологіях і прогресі, а на магічних засадах, більше чи менше. Антураж класичної фентезі часто нагадує середньовічний, але, в принципі, обмежень тут немає. У міській фентезі світ може бути нашим, сучасним, а пейзаж суто урбаністичним - з тією відмінністю, що на вулиці можна зустріти мага чи вампіра» [1].

Мета статті - простежити шляхи адаптації міфологічних структур та персонажів української демонології в романі. Постає завдання з'ясувати роль трансформативних міфічних образів як сюжетотворчих чинників; окреслити специфіку авторського трактування концепцій добра та зла.

«Відьомська доба» - один із ранніх текстів М. та С. Дяченків, уперше опублікований у 1997 році. Межі фантастичного у творі досить чітко окреслені: світ роману «Відьомська доба» населяють люди, відьми, чугайстри та навки. Незважаючи на те, що автори описують світ, який за рівнем науково-технічного прогресу відповідає кінцю ХХ ст., наявність у ньому магії, яка є законотворчим структурним елементом реальності твору, а також відсутність псевдонаукових тем дозволяють стверджувати, що роман належить до жанру міського фентезі.

Умовно твір можна розділити на дві сюжетні лінії. У першій - Великий Інквізитор Клавдій Старж намагається втримати контроль над ситуацією та не допустити хаосу в державі напередодні справдження пророцтва про переродження відьми-матки. Молодість головного героя та історія його нещасливого кохання до Докії Старх, яка трагічно загинула, а пізніше повернулася навою - повноцінна друга сюжетна лінія роману, що розкривається в процесі прочитання, раз-по-раз перериваючи низку подій умовного сьогодення.

«Відьомська добa» - один із небагатьох текстів М. та С. Дяченків, де чітко проявляється національний колорит. Власні назви, локації, лексика, сотні дрібних деталей не залишають у читача сумнівів, що альтернативний всесвіт, в якому відбувається дія роману - це Західна Україна. Перед читачем розкривається багатий світ західноукраїнської міфології - чугайстри, навки, відьми функціюють у тексті твору нарівні зі звичайними людьми, і є повноправними учасниками авторської реальності.

Прикметно, що вводячи міфічних персонажів у текст, письменники вдалися до прийому парастазису - «подвоєння» змісту міфічного образу, що зумовлює співіснування в площині художнього мислення двох видів міфологічних образів (протогенетичних і трансформативних). Письменники, які вдаються до зазначеного прийому, наділяють міфічних персонажів людськими рисами, тим самим позбавляючи ореолу містичного, сакрального, ірраціонального, роблять їх більш реальними, олюдненими.

Структура роману вирізняється циклічністю, характерною для міфічних сюжетів. Раз за разом повторюється історія народження Відьми-Матері. Вперше - у пролозі, який являє собою сконцентровану сюжетну лінію твору. Прикметно, що саме пролог за своєю структурою найбільше відповідає п’яти положенням міфу, сформульованим М. Еліаде [10]: сюжет прологу повідомляє читачеві історію конфлікту між людьми і надприродними істотами, пояснює, як виникла Інквізиція, і, наостанок, розпочинає цикл повторення народження і смерті відьми-матки, а також полювання чугайстрів на навок, яке триває аж до хронологічного сьогодення роману.

Увесь пролог присвячений одному процесу - ритуальному розпалюванню вогню. Вогонь - символ захисту від нечисті, а глибше - очищення від зла: «Зі самого ранку він проведе через остигле вугілля дітей - і вони будуть здорові. Проведе корову і діти будуть ситі. І пройде сам. Зашиє в торбинку чорну вуглину, почепить собі на груди і сміливо погляне в очі, коли зустріне її» [5, c. 3]. Ритуали, пов’язані з очищенням вогнем, характерні для багатьох культур. Важливо, аби полум’я було «живим», добутим власноруч тертям дерева об дерево. Символічно, що хоча священне полум’я й захищає Його від нечисті, воно не здатне віднадити навку - дух, який Він прикликав сам.

Окремої уваги заслуговує специфіка конфлікту, що розгортається перед читачем. Це - не класична «артуріанська» схема з протиборством добра і зла, які є цим добром і злом від початку, за замовчуванням, а насамперед протистояння влади і свободи, порядку і хаосу.

Так описує природу відьомства у своєму щоденнику Великий Інквізитор Атрик Оль, який чотириста років тому загинув у сутичці з відродженою відьмою-маткою: «Кожне створіння має своє призначення. Лише людина його шукає; у прагненні душевного комфорту вигадує собі зміст і відкидає відьму, вона-бо втілення беззмістовности... Вона не знає ні любови, ні прихильности - її не можна ПРИВ’ЯЗАТИ, можна тільки ув’язнити. Чи потрібна відьмам влада над світом? Вони не знають, що таке влада, вона-бо примушує не тільки підвладних, але і владик; відьми, що існують у тілі людства, пригнічені однією його присутністю. Вони ображені вже тим, що живуть серед

людей; цей світ не влаштовує їх. Тому відьми мстять оточенню. Порожній світ, у якому відьма, - сама - єдине, що влаштовувало би кожну з НИХ» [2, с. 410].

Свобода відьом - це свобода без обмежень, без зобов’язань, у тому числі й тих, які людина накладає сама не себе. Вона стихійна за своєю суттю. Тому не дивно, що образи, побачені Івгою під час видінь, ріднять відьму з силами природи - річки і колодязі, густий темний ліс, «земля кришталева», вітер, який «навіть усередині її легень залишався диким», місяць - «відьомське сонце» [5, с. 80].

Водночас Велика Інквізиція - ієрархічна структура, побудована за принципом примату сили. «Інквізиція - не відомство, Інквізиція - Імперія. Вона сама по собі» [5, с. 419], - жорстко відповідає герцогу Клавдій.

«В романі поєднані два принципово різні поняття «свободи». Перше, відьомське -це відсутність будь-яких обмежень. Друге можливе лише в межах встановленого людьми закону» [4, с. 114], - зазначає М. Назаренко. Головний конфлікт роману він вбачає в співвідношенні діонісійського та аполонівського начал, характерних для західноєвропейської дохристиянської традиції. Прикметно, що начала ці гармонійно взаємодоповнюються й становлять єдину цілісність. Світ без відьом - світ, позбавлений творчої енергії. З іншого боку, світ, де відьми владарюють безроздільно - хаотичний і неконтрольований.

Найвищого прояву міфопоетика художнього тексту досягла в жанрі фентезі, де неоміф є не елементом структури художнього твору, а його законотворчим тлом. Однією з особливостей творення художного світу на основі архаїчних міфічних структур є використання прийому парастазису. Так у романі М. та С. Дяченків «Відьомська доба» демонологічні персонажі (відьми, чугайстри) набувають людських якостей. Про неоміфічну специфіку побудови сюжету роману свідчить циклічна структура тексту, а також наявність мікроконструктів, які відповідають п’яти положенням, що, на думку М. Еліаде, є універсальними для кожного міфу. Прикметно, що основний конфлікт роману - не між добром і злом, а між діонісійським та аполонівським началами, абсолютною свободою (хаосом) і упорядкованістю.

Література

✵ 1. Дубинянська Я. Під ворожим прапором фентезі. URL: http://litakcent.com/2011/04/13/pid-vorozhympraporom-fentezi/ ЛітАкцен^^ (дата звернення: 04.10.2018).

✵ 2. Дяченко М. і С. Відьомська доба. Львів : Кальварія, 200. 417 с.

✵ 3. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / уклад. Ю. І. Ковалів Київ : Академія, 2007. Т 2. 622 с.

✵ 4. Назаренко М. Реальность чуда : монографія. Киев : Изд-во «Мой компьютер»; Винница : ЧП «Видавництво «Тезис», 2005. 256 с.