Українська література - статті та реферати

Постать єремії вишневецького в романі І. Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький» та його оцінка сучасними українськими істориками

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

Казакова О. М. к. істор. н., доцент Бачинська Ю. В. студентка 4 курсу Запорізький національний університет

Постаті визначних історичних осіб завжди привертали до себе значний інтерес нащадків, бентежили, викликали жваві дискусії. Цілком справедливо це стосується суперечливих особистостей, чий неоднозначний слід в історії не залишає байдужим, спонукає до переосмислення їхнього вкладу в життя суспільства того чи іншого періоду.

І. Нечуй-Левицький в історичному романі «Князь Єремія Вишневецький» (1897) висвітлює постать князя Вишневецького на тлі буремних подій XVII ст. Автор переносить своїх читачів у атмосферу польсько-українських відносин XVII ст., суперечностей тодішньої дійсності.

Виклад історії життя Є. Вишневецького починається з дитинства головного героя. Поворотним моментом у його житті, на думку автора, стало навчання в єзуїтській колегії, де йому прищепили зневагу до власного народу. Тут І. Нечуй-Левицький вносить елемент психологізму, демонструючи «моральну деградацію» молодого князя. Письменник акцентує увагу на честолюбних помислах Єремії Вишневецького, його прагненні перевершити в багатстві та впливовості усіх магнатів і навіть короля Речі Посполитої: «Він хапав землі, хапав маєтності, де тільки можна було хапати. Збирав гроші й заводив велику силу двірського війська, щоб стати найвище за всіх магнатів і верховодити над панами на всю Польщу, Литву й Україну» [2, с. 94].

Та найбільше уваги автор приділяє періоду Хмельниччини й протистоянню князя і повсталого українського народу. Перед читачем постають розлогі сцени кровопролитних боїв та злочинів, учинених князем проти жителів Погребищ і Немирова: «Єремія промайнув над Немировом, неначе страшна чорна пошесть, і, неначе чума, повійнув смертю над безщасним містом, покинувши за собою сльози та голосіння та калюжі людської крові» [2, с. 50].

Єремія Вишневецький виступає затятим катом власного народу, що ладен вогнем і мечем упокорювати людей, які більше не згодні терпіти владу чужинців та їхні знущання. Він ладен пролити безліч крові, аби лише не зруйнувалися його честолюбні плани, адже без своєї «Вишневеччини» він уже не був тим вельможним князем, який міг нехтувати навіть волею короля. Але не тільки гнів, а й великий страх не полишав його в спокої.

Хоча І. Нечуй-Левицький акцентує увагу на негативних рисах головного героя, таких як жорстокість, безкомпромісність, безмірне бажання влади, запальність, він усе ж визнає наявність позитивних рис князя як бережливого господаря й талановитого полководця, який зберігає дисципліну у власному війську й розділяє з ним увесь тягар війни.

У романі відчувається «народницький» погляд на історію Хмельниччини, існує чіткий поділ на «своїх» і «чужих». Князь Вишневецький постає в образі зрадника, нелюда, «грози козаків». Так само, усі шляхтичі, які перейшли до католицтва або греко-католицтва, теж вважалися зрадниками. Шляхтичі виступали як провідники своїх корпоративних інтересів, незважаючи на те, на чиєму вони боці. А жорстокість козаків і селян розглядалася як справедлива відповідь на кривди. Боротьба за віру посідає важливе місце в розгортанні подій, вона слугує певним маркером самоідентифікації.

За твердженням історика В. Мороза, князь не переслідував православних на території своїх володінь, не зачіпав православних святинь, у 1639 р. видав документ на обдарування Мгарського монастиря. Єремії Вишневецькому присвячували книги православні владики: «Це не тільки панегірики, а й проповіді, прозові статті, вірші повчально-релігійного змісту. Серед авторів - Петро Могила, Кирило Ставровецький, Миколай Лавринович», - зауважує Ю. Рудницький [1]. Повстанці пограбували в задніпровській «Вишневеччині» не лише католицькі храми і монастирі, а й православні Густинський і Мгарський. Під час облоги Львова козаки і татари пограбували православний собор Святого Юра.

Єремія Вишневецький володів величезними маєтностями, на Лівобережжі йому належало 56 міст і містечок із центром у м. Лубни. За 16 років існування «Вишневеччини» чисельність краю збільшилась з 4,5 до 230 тисяч осіб. Впроваджувались пільги для новоприбулих поселенців, активно заохочувався розвиток різноманітних ремесел, розвивалася торгівля. Вишневецький заохочував просування цехової системи на підвладних йому землях, звільняючи ремісників від більшості податків, а за ту частину продукції, що йшла «на замок» платили за твердими розцінками: «Отже, коли князь Ієремія бажав, аби люди нормально працювали, а, значить, маєтності давали стабільний прибуток, то він не міг не розуміти, що тягнути простолюдинів, а чи й шляхту, тим більше козаків, які були у нього на службі, притьмом і силоміць до католицької віри було просто економічно невигідно» [3].

✵ H. Яковенко так охарактеризувала цю непересічну постать: це людина, що «належала до останньої генерації руських можновладців, котрі ще відчували за собою голос династичної крові й моральне право на владу над Руссю, водночас і розчиняючись у політичному світі Речі Посполитої, і претендуючи там на особливе становище першого серед рівних» [4, с. 258].

Отож, як бачимо, образ цієї неоднозначної, але разом із тим значущої історичної постаті не залишався незмінним. Хрестоматійний образ князя Єремії Вишневецького укорінився в історичній свідомості українського народу, однак це не було перепоною для більш глибокого осмислення його історичної спадщини. Сучасні українські історики у своїх дослідженнях абстрагуються від усталених оцінок і шаблонів, аналізуючи історичний контекст того періоду й роль князя Є. Вишневецького в існуючій на той час державній системі. Перед нами постає діяч, який опікувався перш за все власними інтересами, але в той же час не був бездумним руйнівником і не виступав ревнителем католицтва.

Література

✵ I. Мороз В. Ярема Вишневецький - ворог православ'я чи православний меценат. Релігійно-інформаційна служба України. URL : https://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/28059/

✵ 2. Нечуй-Левицький І. Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський. Київ : Дніпро, 1991. 511 с.

✵ 3. Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький. Спроба реабілітації. Українська спілка -освітньо-інформаційний web-ресурс. URL : http://www.national.org.ua/library/jeremi.html

✵ 4. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінці XVIII століття. Київ : Генеза, 1997. 312 с.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.