Українська література - статті та реферати

Альтернативна стратегія моделювання образу козака в романі Я. Яріша «Лицар із кульчиць»

Ковпік С. І. д. філол. н., професор Криворізький державний педагогічний університет

Інтерес до минулого українського народу не вщухає й до нині, а бажання деяких письменників переосмислити минувшину призводить до розуміння альтернативності. У науці останнім часом активно функціонують такі поняття, як «фікціональна історія», «метаісторичний роман», котрі все частіше наштовхують нас на роздуми про причини інтересу дослідників до альтернативності історичних подій та способів їх відображення

в літературі. Саме альтернативність у літературі дає можливість пояснити причини та наслідки більшості історичних подій чи то явищ.

У 2016 р. світ побачив пригодницько-історичний роман Я. Яріша «Лицар із Кульчиць», в якому сучасний український письменник презентував ім’я рятівника Відня, українського козака Юрія Франца Кульчицького. Про цього чоловіка існує чимало легенд, остаточно невідома дата його народження. Проте молодий сучасний письменник Я. Яріш спробував реанімувати ім’я шанованого у Відні українського козака, який відзначився своєю винахідливістю, почуттям гідності, сміливістю та неймовірним почуттям патріотизму.

Оскільки цей роман щойно з’явився в сучасній українській літературі, тож є нагальна необхідність вивчити особливості альтернативної стратегії моделювання образу козака Юрія Кульчицького в історичному романі.

Я. Яріш акцентував у романі увагу на тому, де та як виховувався Юрій Кульчицький, указав на низку рис, котрі його головний персонаж здобув завдяки вихованню батька. Це такі риси, як чесність, наполегливість, винахідливість, що стали основою для формування характеру легендарного лицаря.

Автор стверджує, що феномен Юрія Кульчицького полягав у тому, що він дуже добре орієнтувався в будь-якій ситуації політичного, економічного характерів. Він мав неабияку пам’ять, самотужки вивчив кілька іноземних мов. Тобто, Я. Яріш презентує його як досить просунутого, як на той час, українця, котрий успішно організував свою справу в Європі, став відомим, заслужив повагу в співвітчизників. Одним словом, задум автора був спрямований на те, щоб показати настільки українці талановиті, винахідливі та стратегічно передбачливі у виборі життєвого шляху: «За роки свого бурлакування Юрій Кульчицький об’їздив чи не всю величезну Османську імперію, а також пів-Європи. Ким він тільки не був: і купцем, і перекладачем, і кур’єром, і моряком, і солдатом, та ще бозна-ким. Багато натерпівся, різного надивився» [1, с. 74].

Ще одна визначальна риса характеру Юрія Кульчицького - це готовність прийти на допомогу іншим. Так, він надав допомогу селянам із сусіднього села, коли річка Дністер затопила їхні помешкання. Кульчицький керувався важливим життєвим принципом: «Перед бідою всі люди мають бути єдині...» [1, с. 82]. Така риса характеру Юрія сприяла тому, що він дуже швидко завоював авторитет не тільки в односельчан, а й у мешканців сусідніх сел.

У будь-якій важливій справі Юрій Кульчицький керувався обережністю, був передбачливим. Саме ці риси сприяли тому, що він став гарним розвідником спочатку в кошового Сірка, а потім у австрійському війську. На Січі він заслужив славу дуже розумного, а ще «язикатого та кмітливого» козака. Робота розвідника була важка й небезпечна, однак «Кульчицький робив її, розуміючи, що хтось же це мусить робити.» [1, с. 140].

Про те, що Юрій добре орієнтувався в будь-якій ситуації свідчить розповідь про його перебування в турецькому полоні, де йому вдалося заслужити неабиякий авторитет у турецького купця Ахмета. Турецький купець, у якого він працював, повністю довірив Юрію свою торгівельну документацію, аби український невільник її впорядкував. За це купець пообіцяв значну матеріальну винагороду, але Юрій від неї відмовився. Натомість він попросив купця дозволити його побратимам із галер у Великдень відпочити від роботи. Тож, Кульчицький виявив турботу про інших, здатність на самопожертву заради побратимів. А це ще більше спрацювало на авторитет українця. Турбота про інших - це рідкісна риса характеру людини, котра в

Кульчицького стала визначальною: «Кульчицький не намагався розжитися на ласці Ахмета, а лише завжди просив за своїх товаришів.» [1, с. 187].

Отже, в образі козака із Кульчиць виявляються етнотипові риси поведінки: виваженість, поміркованість, обережність, стриманість тощо. Усталені риси поведінки головного персонажа дуже добре проявилися в різних видах його діяльності: господарюванні, у військовій справі, розвідницькій діяльності, під час дипломатичної місії, а також під час різноманітних станів: у полоні, неволі, під час облоги, природної стихії. Таке різноманіття ситуацій, у яких побував головний персонаж роману вказують на те, що автор прагнув багатогранно розкрити його характер. А це вже свідчить про високу художню майстерність моделювання національного характеру персонажа.

Література

✵ 1. Яріш Я. Лицар із Куличиць : історичний роман. Київ : Ярославів Вал, 2016. 218 с.