Українська література - статті та реферати

Знакові події історії в літературній творчості Н. Світличної

Матвеєва С. А. к. філол. н., професор Нежива О. О. студентка 4 курсу Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (м. Київ)

Народилася Надія Олексіївна Світлична 8 листопада 1936 року в селі Половинкине Старобільського району на Луганщині. Великий вплив на розвиток її світогляду мав старший брат Іван Світличний (1929-1992), який разом із Є. Сверстюком, І. Дзюбою чи не найбільше сприяв становленню українського шістдесятництва. Саме він зміг спрямувати духовні сили сестри на розуміння найважливішого в житті людини - розуміння пріоритету людської та національної гідності. Ці якості на все життя визначили життєві, морально-етичні, естетичні, літературні ідеали Н. Світличної.

У 1972 р. розпочався ще один трагічний період у житті й діяльності національно свідомої української інтелігенції. Масові арешти, сфальсифіковані обвинувачення, тривалі терміни ув’язнення та заслання надовго призупинили демократичні процеси в суспільстві, а в українській літературі, за невеликим винятком, знову почало наростати ідеологічне засилля соціалістичного реалізму.

Через десять років у спогадах «Погром з продовженням» Н. Світлична напише: «Але. 12 січня 1972 року я зовсім не почувалася щасливою. То вже пізніше в концтаборі, зважуючи різні можливі варіанти своєї долі, я схилялася до твердої думки, що мені таки пощастило, що я пізнала ще й цю - без косметики, відверту сторону нашої прекрасної дійсності та пізнала справжню ціну волі» [цит. за: 1, с. 111-112].

Із 8 листопада 1978 р. разом із сім’єю Н. Світлична в США, однак її думки, переживання, творчість були завжди з Україною. Згодом у автобіографії зазначила, що громадською працею займалася найбільше в пластовому курені «Верховинки» і в організації «Людські права в ХХ ст.» (популярніша назва - Закордонне Представництво Української Гельсінської групи), засновником і керівником якої був генерал Петро Григоренко (1907-1987). У 1980-1985 рр. вона упорядковувала й видавала щомісячний інформаційний бюлетень «Вісник репресій в Україні» та різні документи Української Гельсінської групи, оприлюднила сотні інформаційних повідомлень від ЗП УГГ, опублікувала самвидавні випуски «Українського вісника» (6), «Експрес-вісника» (4), альманаху «Кафедра» (2), а ще була упорядником книжкових видань: збірки поезій Я. Лесіва «Мить», книжки для дітей М. Горбаля «Коломийка для Андрійка», збірок М. Руденка «За ґратами», М. Горбаля «Деталі піщаного годинника», В. Стуса «Палімпсести», Г. Снєгірьова «Твори», писала вступні статті до видань Я. Лесіва, Ю. Литвина, М. Руденка, В .Стуса, М. Горбаля. Найбільш вагома літературознавча праця Н. Світличної - це підготовка до друку збірки поетичних творів В. Стуса «Палімпсести» (1985 р.).

Спогади про Б. Антоненка-Давидовича, Г. Снєгірьова, А. Горську, Ів. Світличного, В. Марченка, В. Стуса, інших шістдесятників, репресії 70-х і 80-х рр. ХХ ст. насамперед позначені відображенням історичної правди. У метажанровій структурі мемуари Н. Світличної мають ознаки, що притаманні художньо-документальній прозі.

Документалізм у спогадах виражається в аналізі численних історичних фактів тієї епохи, у залученні історичних джерел для з’ясування автобіографічних подій та зіставленні їх із подібними.

Про початок масового терору 12 січня 1972 р., допити, арешти, перебування в тюрмі КДБ та суд, Н. Світлична написала в спогадах «Погром із продовженням». Цей мемуарний твір передусім захоплює своєю щирістю, відвертістю, вмінням автора з найменшими деталями описати той чи інший епізод. Н. Світличну заарештували 18 травня 1972 р., тоді ж забрали до дитячого будинку її дворічного сина Ярему, якого виховувала сама. Тільки завдяки наполяганням Л. Світличної хлопчика віддали бабусі в Половинкине, а офіційне опікунство оформили на сестру Марію Олексіївну та її чоловіка.

Навіть тепер моторошно читати, як «з метою підриву і послаблення радянської влади» Н. Світлична виготовила чотири примірники машинопису Є. Сверстюка «Іван Котляревський сміється» й розповсюдила їх шляхом передачі авторові. Все це кваліфікувалося за ст. 62, ч. 1 Кримінального кодексу УРСР як «антирадянська діяльність» [2, с. 483].

Підсудна визнала себе частково винною, пояснивши, що, маючи вищу освіту, мусила б докладніше вивчити юридичні закони, які регламентують життя в суспільстві. Н. Світлична відверто заявила, що наївно й сліпо вірила в проголошену Конституцією свободу слова, недооцінивши Кримінальний кодекс, за що тепер мусить гірко розплачуватися.

Публіцистичне, художнє осмислення історичної правди притаманне мемуарним творам «Родинний спогад», «Харківський університет очима колишніх студентів», «З живучого племені Дон Кіхотів», «Екскурсії під конвоєм», «Різдво в таборах», а також дослідженням «Політика русифікації на Україні», «Закон і українські політв’язні», офіційним заявам «Зашморг на Українській Гельсінській групі. Виступ на демонстрації біля ООН 12 листопада 1984 року», а також іншим, особливо менш відомим, що спершу були оприлюднені англійською мовою.

Література

✵ 1. Неживий О. Іван Світличний, Надія Світлична. Із ім'ям Тараса Шевченка : навч. посіб. Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2014. С. 105 - 136.

✵ 2. Світличний І., Світлична Н. З живучого племені Дон Кіхотів / упоряд. М. Коцюбинської та О. Неживого; передм. та прим. М. Коцюбинської. Київ : Грамота, 2008. 816 с.