Українська література - статті та реферати

Специфіка функціонування термінів у поетичному світі збірки Л. Костенко «Триста поезій»

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

Миронюк Л. В. старший викладач Запорізький національний технічний університет

Сучасній українській поезії характерна стильова взаємодія. Образна поетична мова, створюючи художньо-мовний образ світу, не обмежується традиційними тропами та фігурами, активно залучаючи до свого арсеналу слова стилістично нейтральні, зокрема терміни, наповнюючи їх новим семантичним і естетичним змістом. Розвідки науковців (Ю. Браїлко, В. Власенко, Л. Задояна, В. Карпової, В. Міносяна, Т. Симоненко, Л. Тихої,

М. Пилинського, О. Шаталіної та ін.) свідчать про активне функціонування термінів у художньому стилі. Термінологічна лексика поезії Л. Костенко була предметом дослідження І. Дишляк, Т. Крупеньової, О. Павлової, П. Холодової, Н. Яценко. Пропонуємо наше бачення зазначеної проблеми.

Мета цієї роботи - виявити й описати функції термінологічної лексики в ліричних віршах збірки Л. Костенко «Триста поезій».

Виявлені терміни розподілили на дві групи за художньо-змістовим наповненням. Термінологічні слова і словосполучення першої групи (наприклад, інструмент, фініш, старт, бензин, вібрації) не мають стилістичного навантаження в ліричних віршах поетеси. Здебільшого вони потрібні для відтворення реальних подій і змалювання особливостей певної епохи. До другої групи відносимо терміни, (наприклад, екологічний зойк океану; барельєфи печалі; мегафони мальв, кігті шовінізму, пальці етики; кров, як електричний струм), що зазнали контекстуальних семантичних змін і виступають як зображальні засоби в структурі тропів (епітетів, метафор, порівнянь).

У ліричній поезії збірки виявлено метафори, побудовані на асоціації, що пов’язані зі значенням терміна. Вони виникають саме як результат перенесення термінологічного поняття в якусь іншу, абсолютно віддалену від цієї терміносистеми, сферу буття суспільства. Як правило, слово при цьому набуває більш узагальненого, значно ширшого від свого термінологічного поля, значення. Проте його первинна сема зберігається й стає основою художнього образу. Наприклад: «І все на світі треба пережити. І кожен фініш - це, по суті, старт» («Пісенька з варіаціями») [1, c. 42]; «Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу» («Яка різниця - хто куди пішов») [1, с. 117]; «усіх печалей білі епілоги'» («Шпиль туги») [1, с. 235].

Терміни, зберігаючи своє номінативне значення, у контексті поезії набувають емоційної наснаги й розширюють межі художнього твору. Зокрема, для зображення реалії урбаністичного буття та його наслідків для світу природи авторка використовує технічну термінологію, яка давно вийшла за межі наукового тексту й увійшла в життя сучасної людини: чад, бензин, вібрація. Скажімо, у вірші «Ластівки тікають із Європи» [1, c. 191] наведені терміноодиниці виконують інформативну функцію («Чад, бензин, вібрації, галопи»», - / птиці мертві падають з дерев» [1, c. 191].

У контексті ліричних віршів Л. Костенко активно використовує музичні терміни (гама, децибели, бас, октава, симфонія, сурми, сюїта, струни, скрипка, скрипковий ключ, ноти, віліончель тощо). Їх вжито для створення емоційних поетичних порівнянь, образів, уподібнень, наприклад: «Відмикаю світанок скрипковим ключем», «перша скрипка печалі» («Відмикаю світанок скрипковим ключем») [1, с. 80]; «А по ідеї: жінка ж - тільки жінка. / Смаглява золота віліончель»» («І тільки злість буває геніальна») [1, с. 184]; «У гамі дня, в оркестрах децибелів / Ми вже були, як хор глухонімих» («Щасливиця, я маю трохи неба») [1, с. 277], «Десь грає ніч на скрипці самоти. / Десь виє вовк по нотах божевілля» («І я не я, і ти мені не ти») [1, с. 45]. Наприклад, у вірші «Ті журавлі, і їх прощальні сурми» [1, с. 301] для відтворення чарівних образів природи використано терміни, що називають музичний прилад (сурма - старовинний український духовий інструмент), деталь музичного інструменту (струни), жанр твору (сюїта): «Ті журавлі, і їх прощальні сурми... / Тих відлітань сюїта голуба. / Натягне дощ свої осінні струни, / торкне ті струни пальчиком верба» [1, с. 301]. Метафоричне художнє зображення побудоване на зорових та звукових експресивних асоціаціях: курликання журавлів подібне до злагодженого інструментального звучання твору, а дощові потоки нагадують струни, яких торкається верба, образ якої у вірші персоніфікований.

Трагічно-чуттєве зображення війни, а саме її зримого компонента - мінного поля -закодоване поетесою у вірші «Смертельний падеграс» [1, с. 84-85]. Відчуття воєнного жахіття, якого зазнали «подорожани війни», порівнюється за емоційною тональністю з відчайдушним шотландським танцем між ножами та іншими танцювальними ритмами, у яких уся «земля кружляє». Лірична героїня твору виводить обережні па на мінному полі. Військовий термін мінне поле в цьому контексті зберігає первинну семантику й ужитий на позначення місця подій. Термолексема цієї ж галузі міна («дрімотні міни - круглі черепахи» [1, с. 85]) у тропі набуває додаткового семантичного забарвлення. Також емоційну тональність вірша підсилюють терміни з космічної (космічний, планета, орбіта) та музичної (вальс, скрипаль, ритми танцю, смички) сфер, які втратили своє первинне значення й набули нових асоціативних відтінків у складі художньо-виражальних засобів: метафори («космічний вальс»), порівняння («планета - п'єдестал для танцю»), уособлень («вітри скрипалі», «смички пиляють сум», «вальси сходять з орбіт»), а також метафоричних персоніфікованих образів, основним компонентом яких є назва танцю («гонор полонеза", ««лихом б 'є об землю перепляс’», ««лезгинка гострить леза», ««граціозно ходить па-де-грас », ««шпурляв канкан »).

Характерним художнім засобом у ліричних віршах Л. Костенко є уособлення. Персоніфіковані терміни стали елементами художньо-виражальних засобів, зокрема: «писали пальми акварель» («Вітри гули віолончеллю») [1, с. 111]; «Той чорний реактор - і пекло і трон. / Він спить на піску, підібгавши коліна. / Ікони покрав. Загубив респіратор» («На березі Прип'яті спить сатана») [1, с. 260 ]; «У тузі вічної розлуки супутник людям голос подає», «Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста» («Вже почалося, мабуть, майбутнє») [1, с. 390]. Терміни в цьому контексті служать для яскравої передачі думки та створення оригінального поетичного образу.

У ліричних віршах Л. Костенко терміни стають підґрунтям оригінальних порівнянь («кров, як електричний струм» («Смертельний падеграс») [1, с. 84], ««канони мертві як неон» («Кобзарю») [1, с. 112]), епітетів, які ввійшли до складу метафор («губ розплавлений метал» («І день, і ніч, і мить, і вічність») [1, с. 36]; «космічний стадіон («Кобзарю») [1, с. 112]; «екологічний зойк океану» («Прощай, морська корово із Командорських островів!» [1, с. 192]); «атомна чорна свіча» («На березі Прип'яті спить сатана») [1, с. 260]; «високовольтна лінія Голгоф» («І сніг, і дощ, і віхола, і вітер») [1, с. 262]), і сприяють увиразненню асоціативної насиченості художнього світу поезії. Незвична для поетичного контексту лексика науково-технічної термінології (розплавлений метал, електричний струм, високовольтна лінія, атомний, екологічний, неон, космічний) використовується авторкою для створення яскравих стилістично забарвлених образів та картин.

Структура поетичних образів ліричних віршів Л. Костенко містить терміни, які активізують семантичні асоціації, віддалені від прямого значення слова. Це, зокрема, співвіднесення за звуковою формою терміна, його фонетичною близькістю до слів інших лексико-семантичних категорій та різної стилістичної маркованості. Наприклад, слова-пароніми: «Шпурляв канкан мережки парижанок. / Шмагав аркан по сивих постолах» («Смертельний падеграс») [1, с. 84]. «Вербують верби у монографії», «Загартований, заґратований, / прикиданий землею, снігами кременем, / досі був би реабілітований» («Заворожи мені, волхве!») [1, с. 114-115]; «Іде епоха моя головата / кудись від етики до синтетики» («Син білявого дня і чорнявої ночі») [1, с. 182-183]. Звуковими повторами увиразнюються ключові слова тропів. У таких випадках лексема вже не сприймається як термін, тобто носій чітко окресленого поняттєвого значення й член детермінованої системи понять, бо позначуваний ним об’єкт у такому контексті сприймається як орнаментальна деталь поетичного образу.

Отже, у ліричних віршах збірки Л. Костенко «Триста поезій» виявлено два типи термінів: естетично нейтральні, у яких первинне поняттєве значення в поетичній конструкції збережене, та стилістично забарвлені, що функціонують у структурі художнього тропу, зокрема, як компоненти порівняння, епітета, метафори. В індивідуально-авторському тропі переносне значення не закріплюється за словом, а характеризується перехідністю й можливе тільки в певному контексті. Терміни в складі художніх засобів насамперед виконують функції, які спрямовані на створення різноманітних поетичних асоціацій, образність яких ґрунтується на взаємодії в одному термінослові двох типів лексичних значень - прямого і контекстуального.

Література

✵ 1. Костенко Л. Триста поезій. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. 416 с.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.