Українська література - статті та реферати

Борис Антоненко-Давидович (1899-1984)

Всі публікації щодо:
Антоненко-Давидович Борис

Борис Дмитрович Антоненко-Давидович народився 5 серпня 1899 р. в передмісті м. Ромни - Засуллі в сім'ї машиніста-залізничника. Прізвище Антоненко-Давидович було одночасно псевдонімом письменника і прізвищем його предків - реєстрових козаків Антоненків.

Спочатку він навчався в Охтирській гімназії, яку закінчив у 1917 р., потім вступив на природничий факультет Харківського університету, але згодом перевівся на історико-філологічний факультет Київського університету. Закінчити навчання не зміг через матеріальні не- статки, тому займався самоосвітою.

У 1923 р. надрукував перше оповідання «Останні два» в київському журналі «Нова громада». Незабаром вступив до письменницької організації «Ланка» (згодом «МАРС»).

Одним з найвідоміших творів Б. Антоненка-Давидовича є повість «Смерть», що вирізняється своїм тонким психологізмом і гостротою поставлених у ній проблем. Критика розгромила твір, оскільки він не відповідав офіційній точці зору на зображені явища. Так само була сприйнята книга нарисів «Землею українською». Письменника було звинувачено у націоналізмі. Знесилений морально й матеріально, він виїздить до Алмати, влаштовується на роботу в державному видавництві.

2 січня 1935 р. письменника заарештовано і під конвоєм відправлено у Київ для допитів та очних ставок з Є. Плужником. Звинувачували Антоненка-Давидовича в тероризмі. Його засудили до десяти років концтаборів ГУЛАГу. Лише в 1956 р. письменник був реабілітований. Навіть по стількох роках нелюдських страждань він не зломився, не озлобився.

У 1957 р. Борис Антоненко-Давидович повертається до Києва, окрилений політичною і культурною «відлигою», мандрує Україною. З таборів він привіз деякі нотатки і чернетку роману «За ширмою». Однак у роки застою письменника знову починають цькувати, за надруковані твори не виплачують гонорарів.

Помер Б. Антоненко-Давидович 9 травня 1984 р.