Українська література - статті та реферати

Історія родини Драгоманових і Косачів у епістолярії Олени Пчілки

Всі публікації щодо:
Косач Ольга

Оніпко В. Ф. аспірант Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Старобільськ)

«Листи українських класиків зламу століття - Франка, Лесі Українки, Кобилянської, Коцюбинського, Стефаника та їхніх численних кореспондентів - навколо цих концентрів утворилися репрезентативні й змістовні епістолярні масиви, без яких годі збагнути український історико-літературний процес, інтелектуальні й мистецькі обрії української культури», - зазначала М. Коцюбинська [3, с. 25]. Поряд із названими прізвищами варто згадати й Олену Пчілку. Її роль у суспільно-культурному розвитку України к. ХІХ - поч. ХХ ст. важко переоцінити. Епістолярна спадщини Олени Пчілки -це листи до членів сім’ї, письменників, фольклористів, етнографів, редакцій журналів та читачів, відомих науковців, громадських і культурних діячів. Листи Олени Пчілки є джерелом вивчення не лише її різносторонньої особистості, біографії, наукового і творчого доробку, громадянських, національних, політичних, але й життєвого і творчого шляху членів неординарних сімей Косачів та Драгоманових.

Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, (псевдонім Олена Пчілка) -видатний діяч національної культури України к. ХІХ - поч. ХХ ст.

Листи, написані Оленою Пчілкою з 1861 по 1868 рр. мають яскраво виражений автобіографічний характер. У цей час вона навчалася в Києві й часто бувала, а певний час і жила в брата М. Драгоманова. Всі листи цього періоду адресувалися матері. Головною темою їх є побут юної Драгоманової в Києві. Перед нами постає молода дівчина, яка переймається перш за все своїм зовнішнім виглядом, дозвіллям та фінансовими проблеми, пов’язаними з цим. Вона зверталася до матері з проханнями вислати грошей, аргументуючи потребу в них, і звітуючи про свої витрати. У листах цього періоду вона часто повідомляла й про життя родини свого брата. Наприклад, неможливість приїзду М. Драгоманова до Гадяча вона пояснює напруженою роботою брата над дисертацією. У цих листах ми бачимо зародження і розвиток дружніх стосунків Олени Пчілки з Людмилою Драгомановою (у дівоцтві Кучинською). Братова дружина розвивала естетичний смак юної дівчини, відчуття стилю. Л. Драгоманову Ольга позитивно характеризувала у листах до матері. З цих же листів ми дізнаємося про деякі особисті моменти життя брата Івана Драгоманова, який в цей час також навчався у Києві.

Усі інші листи написані після заміжжя О. Драгоманової, тобто після 1868 р. Із листів Олени Пчілки ми дізнаємося про деякі проблеми з життя М. Драгоманова за кордоном. Для сім'ї Михайла Петровича роки в еміграції були досить скрутними як морально так і фінансово. У Людмили Михайлівни на Україні залишався маєток, орендну плату, за користування яким, отримувала і пересилала за кордон Єлизавета Іванівна, хоча гроші, як видно з листів Олени Пчілки до матері, не завжди приходили вчасно. Він змушений був у листах до сестри запитувати про них, що свідчить про фінансові проблеми. Ми читаємо, що Ольга Косач при можливості також пересилала гроші братові за кордон.

У епістолярній спадщині Олени Пчілки ми знаходимо деякі дані про життя ще одного її брата, Олександра Драгоманова. Під час поїздки до Харкова на прем’єру оперети «Різдвяна ніч», О. Драгоманова зустрічається з братом, який на той час навчався в Харкові. Пізніше вона отримала від Олександра афішу з театру, в якому він грав. Також ми дізнаємося про переїзд брата спочатку до Петербурга, а згодом до Варшави. Олена Пчілка писала й про трагедію в родині Олександра: про смерть його першої дитини.

У дуже негативному світлі постає перед нами ще один брат - Іван, юрист. Він займався продажем частки спадщини братів Олександра і Михайла Драгоманових. Олена Пчілка вважала, що Іван дуже занизив ціну й повівся негарно по відношенню до братів, «<...> воспользовавшись ихъ положеніемь, когда они нуждались» [4]. Тут же ми дізнаємося, що отримати юридичну освіту йому допоміг саме брат Михайло.

У листах Олени Пчілки багато уваги приділяється здоров’ю і навчанню дітей. Її сина, Михайла, Косачі змушені були віддати до Холмської гімназії, а не Колегії в Києві через фінансові проблеми в сім’ї. Вони були пов’язані з будівництвом окружного суду в Луцьку, яким займався чоловік Петро Антонович Косач. Будівництво дуже затягувалося із-за тодішньої бюрократичної системи. Петро Антонович очолював комісію з будівництва, а тому виступав гарантом перед підрядчиком. Після завершення будівництва, державна казна не виділила грошей для розрахунку. Підрядчик звернувся до суду з приводу оплати виконаної роботи й виграв справу, а покриття збитків, відповідно, було покладено на Петра Антоновича. Михайло в гімназії навчався добре, і був одним із кращих учнів. У листах Олени Пчілки до матері ми читаємо про ще один етап навчання сина, уже в Дерпті: «Миша в Дерптскомъ университет^ и переходомъ туда доволенъ» [3]. У листах Олени Пчілки яскраво висвітлено підготовку Михайлового весілля й пов’язаний із ним конфлікт у сім’ї.

Дуже багато місця в листах О. Косач приділено здоров’ю Лесі Українки. Ми можемо докладно прослідкувати перебіг її хвороби, починаючи від перших днів. У листах до матері розповідається про появу на руці пухлини, про помилкові висновки лікарів (ревматизм, золотуху), встановлення правильного діагнозу Борткевичем, підготовку й позитивний результат операції в Києві. Пізніше ми дізнаємося про хворобу ноги й лікування, купання в Лимані, поїздку до баби-цілительки в Суми, масаж у Одесі, який приніс лише шкоду, застосування апарата на нозі. Стан здоров’я Лесі під час перебування в Грузії описано в листах і телеграмах до Ольги Косач-Кривинюк, доньки. Оскільки вона була лікарем за фахом, то Олена Пчілка докладно описувала всі симптоми хвороби, лікування і стан Лесі. Про останні хвилини її життя читаємо в листі О. Косач до О. Кобилянської.

З листів Ольги Петрівни до Єлизавети Іванівни можна зробити висновок, що двоє останніх дітей у сім'ї Косачів були вже не бажані. Олена Пчілка переймалася станом свого здоров’я, і розуміла, що можуть виникнути проблеми під час пологів. Цікавим є ще той факт, що син Микола не одразу був названий, до нього зверталися не інакше як «малый хлопчикъ» [2]. А доньку Оксану півтора місяці називали Тамарою.

Отже, значення епістолярної спадщини Олени Пчілки у вивченні особистостей родів Драгоманових і Косачів є безперечним, оскільки саме її листи достовірно передають окремі моменти життя членів родин.

Література

✵ 1. Коцюбинська М. Листи і люди: роздуми про Дух і літера 2009. 584 с.

✵ 2. Відділ рукописних фондів та текстології Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 28. Од. зб. 346.

✵ 3. Відділ рукописних фондів та текстології Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 28. Од. зб. 355.

✵ 4. Відділ рукописних фондів та текстології Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 28. Од. зб. 420.