Українська література - статті та реферати

Осмислення місця України між Європою та Росією в книзі есеїв «Диявол ховається в сирі» Ю. Андруховича

Садовська О. Ю. студентка магістратури Запорізький національний університет Наук. кер.: Кравченко В. О., к. філол. н., професор

Есеї Ю. Андруховича - виразний, художньо-естетичний, філософський погляд на дійсність у всьому її естетичному обширі. Вона представлена великим тематичним полем, гострою проблематикою, має особливі художньо-стильові риси, незвичайне мовне вираження. У творчості Ю. Андруховича поряд із романами та поезіями есеїстика посідає вагоме місце. У більшості випадків це зафіксовані роздуми над побаченим і пережитим в Україні та за її межами.

У збірці вибраних есе «Диявол ховається в сирі» Ю. Андруховича більшість творів присвячена питанню європейського шляху розвитку України, історичних і суспільно-культурних передумов цього процесу, передбачень і прогнозувань подій у майбутньому. Письменник висловлює власну позицію, керується досвідом поколінь, аналізує побачене та почуте під час подорожей Європою. Тематика есеїв різнопланова, але вся увага зосереджена на європейських цінностях, пріоритетах наближення до Європи та відсторонення від Росії. С. Шебеліст, охарактеризувавши широку проблемно-тематичну палітру есеїв, наголосив, що всі описані явища й події хвилюють автора, «потребуючи (пере)осмислення і мистецького вираження» [40, с. 35].

Особливістю есеїв Ю. Андруховича є дискусійність викладу матеріалу, виклад сумнівів і аргументів, послідовне обґрунтування точки зору та декларативний висновок. У авторському мисленні Росію представлено як категорію імперсько-колоніального виміру в поєднанні з образом Радянського Союзу. Міркування покладаються на життєвий досвід, знання історії та культури, враження від пізнання російського та європейського світів.

Традиційно автор використовує риторичні запитання, оклики, посилання на чиюсь поважну думку, умовні розмови сам на сам, перелічення доказових фактів. Зізнання в певних переконаннях неагресивне, хоча відверте й провокативне: «Звідки воно береться, це моє неприйняття Російської імперії? Чим вона так завинила переді мною, дозволю собі спитати?» [1, с. 83]. Ю. Андрухович акцентує увагу на дискурсі злободенної проблеми:

«Іншими словами, залишається визнати рацію чи то Кюстинову, чи то ще чиюсь (уже не згадаю напевно): мовляв, вони (росіяни) викликають захоплення як окремо взяті люди й відразу - як суспільний, об’єднаний у державну цілість організм» [1, с. 84]. Зіставлення «позитву» й «негативу» в тексті мають дискусійний характер, а в підсумку вбачається підтекстове розуміння імперської сутності: «Мої вимоги до Росії абсурдні й нездійсненні, моя любов до неї дивна» [1, с. 90]. У моделювання образу Росії вкладено спогади дитинства, враження від подорожей за кордон, зокрема в Східну Європу, солідарність із закликами «Геть від Москви» М. Хвильового, аналіз суперечливих стосунків України та Росії упродовж багатьох років, нагадування про агресію проти інших народів, зокрема чеченців тощо.

Питання стосунків із Росією чітко прослідковуються в зіставленні з сусідством Польщі, у вибудовуванні моделі своєрідного «любовного трикутника». Автор акцентує увагу на суперечливому впливі на Україну двох сусідніх країн. Одним із улюблених прийомів письменника є проведення паралелей між певними явищами та фактами (умовне розкреслення аркуша паперу на дві вертикальні половини) з метою пошуку істини. В есеї «Країна мрій» «цього разу по один бік поляки, а по другий росіяни» [1, с. 95]. У переліку рис менталітету, особливостей традицій і поведінки окреслюються найсуттєвіші характеристики, наприклад: «росіяни великі й величні навіть у своїх злочинах - поляки дріб’язкові й метушливі навіть у своїх подвигах» [1, с. 95]. І хоч, за авторським дослідженням, «стереотипи щодо росіян суттєво позитівніші», підтекстова перевага надається польському світу. Образ Польщі постає романтичним, правдивим і чесним, бо держава швидше змогла позбутися постколоніального синдрому. Вона уособлюється зі свободою, «.бо ніхто з моїх співвітчизників не заперечить солодкого й усеохопного відчуття полегкості, яке огортає кожного з нас, щойно ми перетнемо той перший кордон і рушимо вперед - їхньою, чужою, польською територією.» [1, с. 99]. Автор розставляє вектори наближення до Європи та віддалення від Росії.

Ю. Андрухович - майстер колоритних ілюстрацій аналітичних досліджень і критичних зауважень. У таких своєрідних замальовках він використовує принцип контрасту чи зіставлення певних понять і явищ. Наприклад, у характеристиці «комплексу двох Україн» він застосовує образ Дніпра, що «майже ідеально ділить глобус України на дві півкулі - східну і західну» [1, с. 125]. Площини такого поділу зображені детально, яскраво з точними поясненнями: «Все, що західніше від Дніпра, видається культурно споконвічним, осілим, аграрним і стійким, а все, що східніше -безкоренево-номадичним, колонізованим, пролетарським, спустошеним» [1, с. 125]. Принцип протиставлення є досить різким. Саме в такий спосіб автор демонструє головну сутність українських проблем і проектує на сьогодення обґрунтований висновок: «Прояви цього роздвоєння, в тому числі й конфліктні, становлять сенс українського історичного виклику» [1, с. 125]. Мапу Європи Ю. Андрухович представляє відповідно до власних суджень і переконань, беручи до уваги світовий досвід і історичні передумови: «І все ж особисто мені значно більше сподобалось би гасло «Європа від Лісабона до Луганська!» - звучить не менш по-візіонерськи, але в той же час окреслює зону європеїзації значно поміркованіше. І щиро кажучи відповідальніше» [1, с. 129].

У зображенні світових процесів по відношенню до України письменник відвертий і впевнений у своїх поглядах. Образно представляючи динаміку на мапі світу, він уміло виакцентовує важливі питання, що турбують багатьох: «Отже, сталося. Центрально-Східна Європа зрушила з місця і дрейфує у східному напрямку територією

України. При цьому вона не може не наразитися на спротив Сходу, і якщо назвати це війною було б дещо за голосно, то жорстким протистоянням - саме доречно» [1, с. 127]. У цьому випадку Ю. Андрухович обережний у коментуваннях, але, як показав час, саме найнепередбачуваніші події здійснилися.

Есей «Атлас. Медитації» написано в 2005 р., і деякі явища, які на той час були тільки мріями Ю. Андруховича, вже справдились: «Насправді я хочу не так багато: щоб українцям дозволили їздити Європою без перешкод. Щоби просто сідали - в автомобілі, потяги або велосипеди - і вирушали в західному напрямку легально і довільно» [1, с. 133-134]. Тож можна говорити про авторську далекоглядність, політичну прогнозованість і мистецьку пророчість.

Беручи до уваги специфіку збірки «Диявол ховається в сирі», тобто змінюваність і «перенаголошуваність акцентів» у зв’язку зі швидкою трансформацією знакових подій в Україні, можна сподіватися на продовження «копирсання в сирі». Книга має потенціал жити довго в постійному процесі вибудови концепцій.

Література

✵ 1. Андрухович Ю. Диявол ховається в сирі : вибрані спроби 1999-2005 років. Київ : Критика, 2007. 320 с.

✵ 2. Шебеліст С. Есеїстика Юрія Андруховича. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Журналістика. 2017. № 15. С. 33-39.