Українська література - статті та реферати

Богатир, вовкулака, шайтан та інші: сприйняття школярами образів козаків-характерників у сучасній українській літературі

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Слижук О. А. к. пед. н., доцент Запорізький національний університет

Із введенням до шкільної програми з української літератури нових творів сучасних українських письменників, постала необхідність їх інтерпретації та аналізу для читачів-підлітків. Серед них - твори про героїчне минуле нашої країни з яскраво виписаними героїко-романтичними образами козаків, які, без сумніву, цікаві й захопливі для юних читачів.

Серед широкого загалу творів історичної тематики в шкільній програмі для 5-9 класів виокремлюються тетралогія В. Рутківського про джур козака Швайки, його роман «Сині Води», повість «Сторожова застава», дилогія М. Морозенко про Івана Сірка та твори інших письменників, рекомендовані для позакласного читання.

У сучасному літературознавстві актуальними є наукові праці, які розглядають феномен характерництва в українській літературі. Це дослідження Н. Вєлкової, Л. Даниленко, С. Дяченко, А. Козлова, Л. Романенко, О. Федоренко та ін. У них проаналізовано твори про козацтво, зокрема й про козаків-характерників. На часі -дослідження методико-літературного спрямування, які допоможуть школярам у сприйнятті неоднозначних героїв - козаків-чаклунів, козаків-волхвів.

Оскільки образи характерників постають перед юними читачами в літературно-художньому баченні письменників, підліткам часто складно вибудувати цілісне й об’єктивне уявлення про історичну добу, зображену в художньому творі та роль козаків-характерників у козацькому товаристві, походах та перемогах. Образи характерників, змальовані українськими авторами, різноманітні, своєрідні й неоднозначні. Спробуємо розглянути окремі з них.

У дилогії М. Морозенко «Іван Сірко - великий характерник», «Іван Сірко -славетний кошовий» образ легендарного козацького отамана показаний в еволюції: від перших виявів надзвичайних здібностей - у зростанні під впливом різноманітних випробувань - до могутності й надзвичайної надлюдської сили. Водночас герой не позбавлений і людських якостей, як у дитячому віці, так і в дорослому. Це й дитячі забави хлопчика Іванка, і прагнення подружитися з однолітками, і перша закоханість, і ставлення до сімейних обов’язків. Хоча в цих повістях М. Морозенко й переважають фантастичні елементи, і в хронотопі, і в образній системі, однак вони не приховують, а, навпаки, підкреслюють характер, зростання, людяність і силу Івана Сірка-характерника і лідера серед козаків.

У творах В. Рутківського, рекомендованих для підліткового читання, характерницькі риси подаються приховано, епізодично. Разом із тим, надзвичайні здібності героїв приваблюють, підкреслюють силу характерів і викликають пізнавальний інтерес. Такими є образи богатирів із повісті «Сторожова застава», яка стала основою для сценарію першого українського блокбастера. Традиційно вважалося, що богатирі - герої російського героїчного епосу. Але в цій повісті В. Рутківський розвінчує уявлення про це, наділяючи билинних богатирів рисами українських характерників. У творі оборонцями земель від половців поблизу улюбленої В. Рутківському Воронівки виступають Ілля Муровець, Добриня і Олешко - гарні й ставні козарлюги, наділені силою і надзвичайними здібностями.

У романі «Сині Води» В. Рутківського немає явних за своєю поведінкою й надзвичайністю вчинків образів козаків. Але це й зрозуміло із самого задуму автора. Адже він зображує епоху зародження козацтва, XIV ст. В товариствах «бродників», «берладників» угадуються збройні формування, які пізніше стануть іменуватись козаками. В поодиноких епізодичних образах, у їхньому способі життя можемо впізнати скорше звичайних козаків, ніж характерників. Але неоднозначно сприймається поодинока постать Мамая, яка викликає в читачів асоціації з картиною «Козак Мамай», із переказами про нього. У романі В. Рутківського Мамай - не козак, а татарський самітник, який діє осібно, не пристає до жодного з таборів, проте в окремих його діях простежується симпатія до воїнів князя Дмитра Боброка, які протистоять татарському військові. Автор лише натякає на неоднозначність образу Мамая і його надзвичайний дар передбачення.

У романі Ю. Логвина «Танці Шайтана» образ козака-характерника Остапа виписаний як центральний. Козак так і дихає силою, він умілий воїн, явний чаклун, якого бояться й люди, і тварини. Роман цікавий, наповнений різноманітними пригодами героїв і колоритними образами й описами природи. Його цікаво читати підліткам. Проте в ньому, як і в кожному постмодерному творі автор не обходить увагою любовні пригоди героя, надто відверті для сприйняття школярів. Є в ньому й обсценна лексика, яка характеризує російського ведмежатника Прошку. Можливо, цей твір варто було б адаптувати для шкільного прочитання, і він би став безцінним джерелом пізнання про звичаї й поведінку козаків-характерників.

Отже, у сучасних українських творах для дітей про козаків-характерників легендарні герої постають перед юними читачами крізь призму авторського бачення та виконують у них функції маркерів історичної епохи козацтва та виразників надзвичайної сили й відваги, поєднуючи в собі реалістичні й фантастичні риси.

Література

✵ 1. Козлов А. Типи мислення, мовлення й діяння характерників. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. Запоріжжя, 2008. С. 124-127.

✵ 2. Романенко Л. Художня трансформація образу козака-характерника в трилогії Володимира Рутківського «Джури». Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. Одеса, 2015. № 16. С. 40-42.