Українська література - статті та реферати

Джерелознавчий потенціал архіву П. Ротача для вивчення знакових подій історії у творчості українських письменників діаспори

Твердохліб Н. В. аспірант Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Полтава)

Літературознавець, краєзнавець, поет, прозаїк Петро Ротач (1925-2007) ще в юності познайомився з українськими літераторами, які з часом стали відомими діячами культури й відіграли важливу роль у розвитку української літератури в зарубіжних країнах, тобто української діаспори.

У роки Другої світової війни П. Ротач був насильно вивезений на каторжні роботи в Німеччину. Там йому вдалося встановити зв’язок із українськими періодичними виданнями: журналом «Пробоєм» (м. Прага), газетою «Земля» (м. Плауен, Саксонія), де він опублікував свої прозові й поетичні твори. Тоді ж познайомився з поетами О. Веретенченком, В. Онуфрієнком, літературознавцем Г. Костюком, які заохочували до подальшої літературної творчості. Через багато років Г. Костюк у листі від 27 грудня 1989 р. писав:

«Дорогий Петре Петровичу!

Ваш лист був для мене неочікуваною, але великою радістю. <.>

Ви пригадуєте Пляуен, зиму 1944-45, і питаєте, чи пам’ятаю я наші зустрічі? Дорогий Петре Петровичу, я не тільки пам’ятаю, а вже давно записав у свої спогади те, що зберегла моя пам’ять про ті зустрічі. Востаннє Ви прийшли були до мене, мабуть, у лютому 1945, коли Ви вихопилися з рабського табору остарбайтерів. І прийшли Ви в супроводі Олекси Веретенченка. Дальша Ваша доля на довгі роки була мені невідома. Аж десь у 60-х роках, коли суспільна атмосфера трішки потепліла, в «Літературній газеті» я зауважив прецікаві нотатки «Український слідопит», підписані: Петро Ротач» [4, с. 496] (Лист зберігався в особистому архіві П. Ротача).

Справді, у 1960-х рр. краєзнавчі, біобібліографічні матеріали полтавця П. Ротача широко публікувалися в різних періодичних виданнях. Так, із біобібліографічного словника «Літературна Полтавщина» упродовж 1965-1971 рр. у журналі «Архіви України» надруковано 577 статей. На жаль, тодішня цензура не дозволила завершити цю вагому працю, адже 16 січня 1970 р. обласна партійна газета «Зоря Полтавщини» опублікувала статтю «Чортополох», де П. Ротача звинувачували в українському буржуазному націоналізмі, негативному впливові на молодих письменників, приховуванні правди про перебування в Німеччині, антирадянське спрямування словника «Літературна Полтавщина». Надалі П. Ротач міг тільки епізодично, ховаючись за псевдонімами, співпрацювати із періодичними виданнями Польщі «Наше слово», «Наша культура», «Український календар», що видавалися українською мовою.

Починаючи з 1987 р., літературознавчі, краєзнавчі дослідження та літературні твори П. Ротача виходять друком, як окремими виданнями, так і в багатьох періодичних виданнях.

Творча спадщина письменників української діаспори стала однією із головних для П. Ротача. У 1998 р. вийшов друком його біобібліографічний довідник «Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції», де в ґрунтовній передмові «Духовно були завжди з Україною» говорилося, що творча спадщина українських-митців емігрантів «входить органічною часткою в загальноукраїнську літературну скарбницю». Разом із тим П. Ротач історію української еміграції хронологічно розпочинає із початку вісімнадцятого століття: «Українська еміграція пройшла тернистий історичний шлях. Існування її в усі часи - від фатальної Полтавської битви 1709 р. й аж до 90-х рр. ХХ ст. - пов’язувалося, як правило, з боротьбою проти антинародних режимів (однаково - царського, самодержавного чи більшовицько-комуністичного), які душили національну самобутність української культури штучними голодоморами та фізичним винищенням українців, як нації, забороняли її рідну мову» [2, с. 4].

Про полтавців - письменників діаспори та зв’язок їх творчості з постаттю Т. Шевченка розповів П. Ротач в унікальному виданні, над яким працював п’ятдесят років життя, - це двотомна «Полтавська Шевченкіана: спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії».

Принцип історизму, ретельне вивчення архівних джерел (переважно з власного архіву) також стало основоположним не тільки при підготовці статей для різноманітних словників та енциклопедій, але й в текстологічній роботі, тобто вивченні літературних текстів та їх підготовки до друку. Йдеться насамперед про твори історичної тематики письменників української діаспори О. Ізарського «Полтава» (1999), «Столиця над Ізаром» (2002) та Н. Фесенко «У хвилях життя» (1997).

Історична доля всього українського народу, нелегкі, навіть жорстокі колізії 30-40-х рр. ХХ ст., що відбилися у творчості та епістолярному спілкуванні стали визначальними в літературознавчих нарисах П. Ротача про видатних представників української діаспори І. Качуровського, М. Ореста, Л. Полтави та багатьох інших.

У творчій діяльності кожного з них насамперед любов до України, рідного народу. Свідченням цього є завершальні слова в нарисі про Д. Нитченка «Журавлем летів до України», якому «випало прожити довгі роки за межами рідної землі, але душа його була завжди тут, набиралася снаги тут і залишиться тут назавжди» [1, с. 120].

Література

✵ 1. Ротач П. Рядки за рядками, літа за літами. Статті. Дослідження. Спогади. -Полтава : Верстка, 2005. 640 с.

✵ 2. Ротач П. Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний словник. Полтава : Верстка, 1998. 164 с.

✵ 3. Ротач П. Перебіг літ і подій / упоряд. С. Козак. Київ : Літ. Україна, 2015. 68 с.

✵ 4. Степаненко М. Ротач Петро Петрович. Реабілітовані історією. Полтавська область : науково-документальна серія книг. Київ-Полтава : Оріяна, 2007. Кн. 5. С. 494-506.