Українська література - статті та реферати

Архетип трикстера в жарті І. Карпенка-Карого «Паливода XVIII століття»

Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

Хом’як Т. В.

к. філол. н., професор Запорізький національний університет Сафонова О. М. учитель Запорізької гімназії № 93

У сучасному літературознавстві назріла потреба вироблення методологічних підходів, які давали б можливість осягнути етнокультурну ідентичність української літератури. Зокрема, ідеться про необхідність розкриття архетипів у літературі. Нашу увагу привернув архетип трикстера, котрий як літературознавча категорія не набував належного літературознавчого обґрунтування.

Трикстерові властиві риси міфічного героя, інколи - божества, він «дозволяє постійне сміхове переозначування реальності й знущається з усіх, однак при цьому не викликає в більшості відторгнення. Що грубішим і мерзеннішим стає персонаж, то більше він прийнятний для масового сприйняття» [3].

Трикстер - архаїчний персонаж ранньої міфології практично всіх народів Землі, у також традиційної культури загалом. Він часто вдається до хитрих трюків, щоб досягти успіху в серйозних справах. Серед науковців немає одностайності в тлумаченні природи поняття «трикстер» (англ. trickster «брехливий, спритний»), що його увів у науковий обіг американський етнограф П. Радін 1956 р. Дослідник зауважив, що «трикстер у міфології, фольклорі, релігії асоціюється з божеством, духом, людиною або антропоморфною істотою, яка виконує протиправні дії або не підкоряється загальним правилам поведінки» [2].

Щоб з’ясувати місце та роль образу триктсера в розвитку культури історичної епохи, слід звернутися до тлумачень сутності цього феномену.

Їх щонайменше два. Перше полягає в баченні трикстера як бунтівної сили, спрямованої проти чинних морально-етичних, соціальних норм [5, с. 4]. У цьому випадку трикстер уособлює небезпеку, руйнацію, зло й виступає антиподом архетипу культурного героя - рятівника, захисника, реформатора, «діяльність несправжнього героя, трикстера уособлює порушення встановлених норм» [5, с. 10].

Інша точка зору не виключає першу, а розвиває її, своєрідно продовжуючи. Він не порушник, а посередник, який повинен «у самому своєму образі примирити і звести до єдиного несуперечливого цілого усі можливості протиріччя» [8, с. 38].

В українському літературознавстві феномен архетипу трикстера привертав увагу дослідників. К. Попова [2] виокремлює образи трикстерів у творчості Т. Шевченка,

✵ H. Ковтун [5] вивчає архетип трикстера в українській духовній традиції, Д. Чик [9] здійснює компаративне дослідження образів-трикстерів у творах Г. Квітки-Основ’яненка та Л. Стерна тощо.

Жарт І. Карпенка-Карого «Паливода XVIII століття» обділений увагою науковців, його яскраві особливості помічає тільки О. Бабенко.

Драматург обігнав свій час, створивши цю п’єсу, адже «Паливода XVIII століття», котру «дослідники трактують як повернення до романтично-побутового театру, насправді ж є чуйною стилізацією форм і мотивів народного театру.

✵ I. Карпенко-Карий не боїться буквально зупинити фабульний розвиток дії, щоб розіграти невеличкий анекдот. Ця комедія - своєрідний «монтаж атракціонів», до якого мистецтво дійде у 20-ті роки ХХ століття» [1, с. 166]. Поетична система І. Карпенка-Карого включає в себе й деякі формальні «елементи міфологізму, окремі міфопоетичні мотиви, прийоми, навіть міфологічні схеми» [1, с. 164], зокрема архетип трикстера. Автор застосовує прийом, не властивий українській драматургії ІІ пол. ХІХ ст., але відомий іще з часів бароко, - «театр у театрі». У такому творі основний текст покликаний описати чи схарактеризувати інший. О. Когут називає їх «рамкою-обрамленням» та «вбудованим сюжетом» [6].

За вихідний поштовх для власної фантазії він бере діалог (з «Приборкання норовливої» В. Шекспіра) із п’яним лудильником, якого, збудивши, жартома оголосили лордом. Цей хід пов’язаний із бароковим світосприйманням [див.: 1, с. 166].

Назва твору - ключ до розуміння задуму автора: Паливода - «той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун» [7, с. 27]. Уже, як бачимо, словникове визначення поняття містить ознаки образу трикстера. Граф-паливода є трикстером не тільки тому, що утнув штуку з підміною об’єктивної реальності на власну суб’єктивну реальність: «Чудові вигадки проносяться в думках. Ха-ха-ха! Може, ще нічого й не вийде з моїх жартів, зате потішу сам себе вволю» [4]. Граф припиняє у фіналі твору небезпечні витівки й розваги, знущання, якоюсь мірою навіть перепрошує за скоєне, розпочинаючи подружнє життя. Здатність викликати симпатію - одна з позитивних ознак трикстера. Небезпекою для графа є втрата статусу парубка, тож у нього не бракує вигадок, щоб цього уникнути. Як правило, трикстер виконує дійство, не керуючись «лихою думкою», перетворюючи його на розвагу. Він бере за основу процес гри, а причина його витівок - нудне життя. Гра трикстера з життям і в життя є універсальною моделлю людської поведінки.

Трикстер - містифікатор, гравець, для нього не існує звичного уявлення про життя й смерть, бо гру щоразу можна почати спочатку і будь-якої миті припинити. Науковці зауважують, що трикстер не завжди переможець у розпочатій грі, проте граф-паливода не втрапляє в халепи: «Весілля! Графиню Вам треба? Так ви прийшли сюди радіть тому, що мене засмажать на брачній сковороді, мов рибу безкровну?.. Скликай хортів, цькуй їх собаками, ведмедів на них випускай - нехай усіх роздирають, як котів. Стріляй їх, як ворон! В с і (падають навколішки, дрижать). Змилуйся! Пожалій! Ми твої слузі! Гавенда (тихо). Ясновельможний пане, що це? Не варт заходу! Граф (до Гавенди тихо). Проси, щоб я помилував» [4]. Так паливода керує виставою, де обрав собі роль милосердного рятівника від себе самого.

Трикстер - завжди генератор ідей. Ю. Чернявська слушно називає його «персоніфікацією вибуху» [8]. Отже, однією з найважливіших функцій трикстера в культурі є креативна. Він здатний творити за допомогою неподобств, безчинств, колотнечі. При цьому зазвичай «підривні» акції трикстера мають пародійний сенс і тяжіють до художнього тексту, естетизації простору, перформативності та театралізованості.

Граф-паливода виступає генератором нових ідей. За батьківським заповітом він має одружитися з кузиною, із якою він був заручений у десятирічному віці, а вона тоді тільки народилася. За двадцять років вони не бачилися жодного разу. Однак заповіт не виконати - зрадити батька. Його може скасувати тільки відмова нареченої від шлюбу. Граф вигадує плани, щоб уникнути одруження. Породження нових ідей - це ще одна з ознак архетипу трикстера. Масштаби трикстерівського задуму такі, що розважать і мертвого. Маніпулювання людьми, знущання - традиційні трикстерівські вчинки. Граф відверто знущається з інших персонажів, юристів нареченої велить зачинити в клуні.

Вони мали надлишкову вагу, тож граф не тільки не покараний, а юристи ще й вдячні, бо схудли, не витрачаючи грошей на закордонне лікування. Заради розваги граф пропонує грошову компенсацію тому, хто погодиться, щоб його відшмагали, оголошує конкурс на того, хто приведе охочого бути побитим, заодно влаштовує перегони, де «кіньми» й вершниками виступають люди. Звичний трикстерський прийом - маніпуляція у власних інтересах тими, хто йому підвладний.

Персонажі-трикстери не відчувають провини, не знають сорому, не усвідомлюють незаконності й навмисно показово порушують закони. Вони відрізняються від шахрая тим, що діють для розваги, і цим нагадують шляхетного розбійника. Часто обдурюють, аби тільки довести, що на це здатні. Негативні вчинки графа-паливоди повністю підтримує оточення - Турський, Кийок, Тхоржевський, Кукліновський.

Суперечності в образі графа, поєднання ним кількох ролей роблять персонаж глибоким, достовірним, неоднозначним. Завдання трикстера - не зруйнувати, а викликати реакцію, яка обернеться новим творінням. Доки у світі відбувається такий діалог, світ живе й розвивається.

Література

✵ 1. Бабенко О. Самоцвіти степів полинових. Із спостережень над творчістю видатних земляків. Кіровоград : Центральне Українське видавництво, 2012. 226 с.

✵ 2. Голова К. Герой-трікстер у творчості Тараса Шевченка. URL : http://kobzar.luguniv.edu.ua/today/statti/golova.html

✵ 3. Гусейнов Г. Трикстер нашого времени. URL : http://www.openspace.ru/article/515

✵ 4. Карпенко-Карий І. Паливода XVIII століття. Київ : Видавництво «Вік», 2010. 77 с.

✵ 5. Ковтун Н. Архетип культурного героя в українській духовній традиції: історико-філософський контекст : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : 09.00.05. Київ, 2008. 20 с.

✵ 6. Когут О. Прийом «театру в театрі» в сюжетах сучасної української драматургії. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія «Літературознавство».Тернопіль, 2011. Вип. 31. С. 66-80.

✵ 7. Словник української мови : в 11 т. Київ, 1975. Т.6. С. 27.

✵ 8. Чернявская Ю. Трикстер, или путешествие в хаос. Человек. 2004. № 4. С. 37-52.

✵ 9. Чик Д. Образи-характери «простака»-трикстера в художній прозі Григорія Квітки-Основ’яненка і Лоренца Стерна. Мандрівець. 2007. № 2. С. 52-56.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.