Українська література - статті та реферати

Три шляхи розвитку держави в романі Б. Акуніна «Горіховий будда»

Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

Чорна В. Л. старший викладач Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва

З 2013 р. відомий російський письменник Борис Акунін (Григорій Чхартішвілі) розпочинає роботу над проектом «Історія Російської держави». За задумом автора, цикл повинен складатися з двох груп творів: суто історичної, де повинно вийти дев’ять томів, у яких буде описано історію російської державності від її витоків й до 1917 року, й низки літературних додатків до кожного тому, у яких події минулого зображено засобами художньої літератури. У центрі цих романів, повістей та драматичних творів знаходиться історія одного російського роду, доля якого тісно пов’язана з долею держави. Роман «Горіховий Будда» (2018) є додатком до V тому «Історії», «Азійська європеїзація. Цар Петро Олексійович», присвяченого царюванню та реформам Петра І.

Незважаючи на широку популярність творчості Б. Акуніна, цей його доробок залишається майже не дослідженим літературознавчою наукою. На саму «Історію» професійні історики реагують досить скептично (І. Данилевський, Ю. Петров, М. Соколов та ін.), вбачаючи недоліки як у методології, яку використовує автор, так і в тенденційному висвітленні фактів. Літературні додатки сприймаються менш критично. Критики (переважно мережеві) зазначають дещо вторинний характер цих творів, використання Б, Акуніним прийомів, що були створені ним при написанні ретродетективів із циклу про Ераста Фандоріна. «Г оріховий Будда» ще не став предметом широкого обговорення літературної критики та літературознавства з огляду на те, що лише нещодавно був надрукований. Утім розгляд цього роману розширює наші уявлення щодо особливостей світогляду письменника, його громадянської позиції. Предметом нашого розгляду є окреслення в романі шляхів розвитку російської держави, які вимальовувалися на початку XVIII ст., коли Петром І проводилися реформи.

За жанром «Горіховий Будда» авантюрно-пригодницький роман із елементами детективу та роману-виховання. Історична складова, на думку критики, не відіграє тут якоїсь сюжетоутворюючої ролі. Як зазначають мережеві рецензенти, сюжет книги міг би розгортатися й у будь-яку іншу історичну епоху. Ці твердження не зовсім правильні. Б. Акуніну було важливо показати саме часи Петра І, коли Російська держава стояла на роздоріжжі, обираючи шлях подальшого розвитку. «Горіховий Будда» стає прямим продовженням п’єси «Убити змієня», яка увійшла до попереднього випуску літературних додатків до «Історії» («Седмиця Трьохокого»). Події роману відбуваються в хронологічних межах 1698-1714 рр., вже після перемоги Петра над царівною Софією та її фаворитом Голіциним. Проте показовим для розуміння задуму твору є присутність у ньому серед другорядних персонажів фігури опального князя Василя Голіцина. Саме він, а також уривки з його вигаданого трактату нагадують нам про два шляхи розвитку Росії, які обговорювалися дійовими особами п’єси.

Голіцин і в п’єсі, і в романі виступає прибічником поступових реформ. Шлях, запропонований ним, це шлях послідовних, ґрунтовних змін, які слід починати, насамперед, із підвищення добробуту населення. Коли люди житимуть краще, стануть заможними завдяки турботам держави, верховної влади, тоді вони будуть підтримувати цю владу, працювати на підвищення економічної та політичної могутності держави. Г оліцинський шлях - шлях сучасних російських лібералів, які знаходяться в опозиції до панівного режиму.

Зовсім інше пропонує цар Петро І та його прибічники. Господар Росії, який її «підійняв на дибки», гадає, що починати треба зі зміцнення держави, її карального апарату. Ця мета виправдовує будь-які засоби. Цар приймає низку жорстоких й інколи досить суперечливих законів, спрямованих на вдосконалення апарату насильства. У його внутрішній політиці переважає терор, безумовне знищення усіх тих, хто не погоджується йти шляхом, обраним Петром для держави й підданих. З благословення царя в його Росії панують насилля та беззаконня. Зображаючи начебто події початку XVIII ст., Б. Акунін у «Горіховому Будді» насправді викриває свавілля сучасної правоохоронної системи Росії, абсурдність та не гуманність російського законодавства, спрямованого на викорінення усілякого опозиційного руху.

Досить несподіваним, проте зрозумілим із огляду на світогляд та сферу наукових інтересів письменника, стає третій шлях, запропонований головній героїні роману Каті її випадковим рятівником і вчителем японцем Сімпеєм. «Шлях Повного життя», який сформулював вигаданий мудрець Мансей, трохи співпадає з голіцинським шляхом, полягаючи у вдосконаленні людей. Проте займатися цим моральним зростанням повинна не держава, а сама людина (під керівництвом мудрого Вчителя), яка мусить піднятися над зовнішніми обставинами, подолавши усілякі спокуси, зрікшись другорядного, нетривкого (марнославства, багатства, ненажерливості, плотських бажань тощо). Коли в тебе не можуть відібрати те, що робить тебе залежним від земної влади, ти стаєш по-справжньому вільним.

Б. Акунін ілюструє сім із восьми ступенів «Шляху Повного життя», які вдало долає Ката. Проте письменник розуміє, що шлях, який базується на філософії, стрижневій для людини з Країни Сонячного Кореню (як називають свою землю самі японці), не дуже підходить росіянам. Не дивно, що найвищий, восьмий ступінь, який передбачає перетворення любовного потягу Інь до Ян на духовну силу, Ката не змогла подолати. Шлях зречення почуттів не прийнятний для руських людей.

Отже, Б. Акунін у романі «Горіховий Будда» не дає категоричної відповіді, яким шляхом мусить йти Росія, аби її народ був по-справжньому щасливим. Симпатії письменника зрозумілі. Він прибічник ліберальних ідей. Проте росіяни самі, без примусу повинні обрати свій шлях у майбуття.