Українська література - статті та реферати

«Мови-титани»: українська та італійська

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Андрєєв К.О.

Мова у лінгвістичному плані являє собою найважливіший засіб спілкування. Більше того, мова — засіб зберігання й передачі інформації, засіб керування поведінкою людини. Існує безліч різновидів і класифікацій мови. Основна класифікація — за національною ознакою: російська мова, англійська мова, українська... Усього у світі налічують близько 5 000 мов [4].

Мета нашої роботи знайти спільні та відмінні риси між українською та італійською мовами, дослідити їх взаємовплив. Актуальність нашої роботи зумовлена підвищеним інтересом до запозиченої лексики на сучасному етапі розвитку української мови. Питаннями запозичень займалися такі мовознавці, як В.М. Русанівський, В.В. Німчук, В.А. Передрієнко, І.П. Чепіга.

Мова — продукт тривалого історичного розвитку народу. І в процесі історичного розвитку виникло багато мовних сімей. Найчисельнішою є індоєвропейська мовна сім'я: вона налічує понад 150 мов, якими користуються 2 млрд. 172 млн. осіб. До індоєвропейських мов належать слов'янські, якими користуються приблизно 290 млн. осіб.

До них належить і українська. Нині нею в Україні й поза її межами розмовляють близько 45 млн. осіб. За кількістю тих, хто розмовляє нею, українська мова стоїть на 15—20-му місці у світі [4]. Італійська мова належить до романської групи мов і сформувалася після падіння Римської імперії. В сучасному світі італійською мовою розмовляють в Італії. І не тільки. Вона є державною мовою й у Сан-Марино, Мальті, Корсиці.

Унікальною особливістю італійської мови вважається повернення до першоджерела, тобто до латинської мови. Так як італійська та українська мови належать до різних мовних груп, то в італійській є деякі звуки, не притаманні нашій [3]. Ще в епоху Середньовіччя в італійську мову влилася деяка кількість іспанських слів, потім французьких. Період Ренесансу вважається найбільшим успіхом у розвитку культури Італії.

Своєму лексичному складу вона зобов'язана злиттю латині з мовами німецьких племен остготів і лангобардів.

Італійська — це найбільш роздроблена у діалектному сенсі мова романської групи. Всі італійські діалекти можна поділити на 3 групи:

·  північні;

·  центральні;

·  південні.

Найпоширенішим вважається тосканський діалект.

Перейдімо тепер до літературної мови. Літературна мова — це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, усі сфери його суспільної діяльності [1]. Найголовніша ознака літературної мови — це її унормованість, властиві їй норми. Є дві форми літературної мови — усна та писемна. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової та культурної діяльності.

Усна форма літературної мови використовується у безпосередньому спілкуванні людей, побутовій і виробничій сферах суспільства.

Основоположником сучасної української літературної мови став Тарас Шевченко, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби (книжні, фольклорні, іншомовні елементи) в єдину чітку мовностилічну систему.

В українській мові порядок слів вільний.

Українська мова — мова Шевченка, Франка, Лесі Українки.

Щодо італійської мови, то у XIV ст. літературним стає поширеним тосканське або Флорентійське наріччя, розвинене письменниками Данте, Петраркою і Боккаччо, а пізніше — в XVI ст. — Аріосто, Гваріні і Тассо.

В італійській мові порядок слів також вільний.

За даними статистики, лише 30% італійців використовує норми літературної мови, в той час як 60% вважають за краще говорити рідною говіркою, що властива тій або іншій місцевості, а іншим 14 % ці норми взагалі не знайомі.

Італійська мова — мова Петрарки, Данте, Кутуньо, Сафіни.

Отже, у нашій роботі з’ясовано основні властивості двох «мов-титанів»: української та італійської; вказано на видатних людей, для яких ці мови були рідними та основними в творчості. Взаємовплив цих мов проявляється у тому, що в обох мовах виникають нові слова, які ми називаємо «запозиченими».

Література

1.  Українська література [Електронний ресурс] : Українська літературна мова : формування, норми, функції та стилі — Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/article/1001.html (дійсний на 31.10.2013) 2. Concorde Центр иностранных языков [Електронний ресурс] : Интересные факты об итальянском языке — Режим доступу : http://concorde.lviv.ua/ru/materialy/45-2010-11-08-13-04-28 3. Українсько-італійський розмовник. 3-тє вид. — К. : Арій. — 2011. — 192 с. 4. Українська мова [Електронний ресурс] : Українська мова — індоєвропейська — Режим доступу : http://ukrainskamova.at.ua/