Українська література - статті та реферати
Порівняльний аналіз образу князя Володимира Великого у густинському літописі й «Палінодії» Захарії Копистенського
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Бабаскіна І.О.
Однією з центральних постатей серед князів Київської Русі був Володимир Святославович (980—1015). Саме цьому князеві належить одна з визначних заслуг — остаточне прийняття християнства. Тому до його образу зверталися доволі різні дослідники протягом тривалого часу. Не оминули своєю увагою цю постать і невідомий автор Густинського літопису, і Захарія Копистенський у відомому полемічному трактаті «Палінодія».
Мета нашої роботи — порівняння поетики та сюжетів уривків зазначених текстів, у яких мова йшла про князя Володимира Великого, що дозволить з’ясувати: чи міг Захарія Копистенський бути причетним до написання літопису. У «Палінодії» подія, пов’язана з хрещенням Володимиром Русі, йде в контексті загального хрещення. Щодо черговості, то ця подія розглядається як четверте й остаточне хрещення Русі. Тут, на відміну від Густинського літопису, опис спілкування князя з мусульманами випущений. Автор лише констатує загальною фразою незгоду князя прийняти мусульманство: «Лечъ онъ Махометанскимъ закономъ погордилъ, ижъ му ся здалъ быти шкодливый и шкарадный» [2, с. 973].
Різну послідовність мікросюжетів має історія прийняття князем Володимиром грецької віри, викладена в Густинському літописі й «Палінодії». У Густинському літописі є три мікросюжети: перший пов’язаний із місією Кирила Філософа, другий — із відсиланням князем Володимиром послів у країни з метою знайти кращу віру й третій — із походом на Корсунь і прийняттям грецької віри. У «Палінодії» таких мікросюжетів чотири, і вони мають дещо іншу послідовність. Перший — прихід до Володимира невідомих грецьких послів, другий — відсилання князем Володимиром послів у різні країни з метою знайти кращу віру, третій — прихід Кирила Філософа, четвертий — похід на Корсунь і прийняття грецької віри.
У Густинському літописі рішення про цей похід Володимир приймає разом із боярами й старійшинами й миттю переноситься до цього добре укріпленого міста. Далі подано опис облоги Корсуня, повідомлення про зраду корсунянина Анастаса, перекриття водного постачання жителям міста та капітуляцію Корсуня. Тут же наводиться географічна ремарка, що це місто знаходиться в Криму: «и весь той островъ, глаголемый Таврику». Після цього посли князя Володимира були послані до Візантії [1, с. 255]. У «Палінодії» Володимир вирішує йти в похід одноосібно. Подробиці штурму Корсуня взагалі відсутні, зазначено, що він «підбив» м. Корсунь, уточнено, що це портове місто, так само коротко зазначено про підкорення всієї Таврики. Після цього князь Володимир відправляє послів до константинопольських царів Константина й Василя [2, с. 975].
Процедура, пов’язана з умовами миру між князем Володимиром і греками в Густинському літописі, деталізована вказівками на те, що, наприклад, сестра імператорів Анна була вже засватана й не бажала одружуватися з князем, тому її довелося вмовляти. Для автора «Палінодії» ці подробиці не важливі [1, с. 255; 2, с. 975—976]. Після прибуття Анни до Корсуня князь Володимир раптово втрачає зір, що викликало в нього сумнів щодо доцільності хрещення. Роздуми Володимира, як і спілкування з Анною, автор літопису передає в діалогах. У «Палінодії» такі діалоги відсутні, за винятком прямої мови Анни, яка попередила князя: «если ся не окрестишъ, слѣпоты не збудешъ» [2, с. 976]. При цьому Захарія Копистенський посилається на Матея Стрийковського й Мартина Кромера; матеріал Густинського літопису повторює опис, вміщений у «Повісті временних літ» [1, с. 256; 3, с. 63]. В обох творах розповідається про чудесне зцілення, яке сталося з князем Володимиром: унаслідок чуда він прозрів і остаточно вирішив охреститися. Звертає на себе увагу в цих творах спроба з’ясувати, у якому саме році відбулося останнє хрещення Русі. У «Палінодії» Захарія Копистенський пише, що це було за часів правління імператорів Костянтина й Василя та називає трьох патріархів, чиє служіння припадало на той час, — Сисинія ІІ (996—998 рр.), Миколая ІІ Хрисоверга (979—991) і Сергія ІІ (1001—1019 рр.). До речі, роки їх правління названі не зовсім точно. Крім цього, автор ще посилається на Яна Длугоша [2, с. 977].
Отже, як бачимо, аналіз образу князя Володимира Святославовича на сторінках Густинського літопису та «Палінодії» Захарії Копистенського свідчить про те, що змальовувався він по-різному. Порівняння сюжетів показує, що писалися вони різними авторами, тож полеміст, тобто Захарія Копистенський, не є автором принаймі тієї частини Густинського літопису, де мова йшла про князя Володимира Великого.
Література
1. Густынская летопись // Полное собрание русских летописей. — СПб., 1843. — Т. 2. — С. 233—373.
2. Копыстенский Захария. Палинодия / Захария Копыстенский // Русская историческая библиотека. — СПб., 1876. — Т. 3. — С. 313—1190.
3. Літопис Руський за Іпатіївським списком / [перекл. з давньорус. Л. Є. Махновця ; відп. ред. О. В. Мишанич]. — К. : Дніпро, 1989. — 590 с.