Українська література - статті та реферати

Мовне питання в Україні на сучасному етапі розвитку

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Бережна С.О.

Мовне питання в України сьогодні є важливою складовою широкої проблеми — української ідентичності. Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова в устах народу, доти живий і народ, що нема насильства більш нестерпного, як те, яке прагне відняти народу спадщину, створену численними поколіннями його предків.

Багато питань, пов’язаних із використанням російської мови на території Україні, мовознавці, політологи, а тому й журналісти трактують по-різному, що впливає на взаємовідносини України з Росією, а також на формування суспільної думки. Мета нашого дослідженя — стан мовного митання в Україні на сучасному етапі. Актуальність роботи зумовлена сучасними аспектами щодо функціонування української мови як державної. Мовне питання висвітлювали в різні періоди за різних ідеологій, використовували в сучасній політичній боротьбі різні політичні сили України в засобах масової інформації.

Після проголошення незалежності українська мова в державі розширила свої функції. Вона стала державною мовою, обов’язковою для вживання у всіх сферах суспільного життя: у державних урядових установах, початкових, середніх та вищих навчальних закладах, дитячих дошкільних установах, у пресі, видавничій справі, на радіо й телебаченні, у творчих мистецьких спілках та організаціях, продукції кіностудій. Активізувалося вивчення української мови у різних країнах світу, де готуються дипломатичні, торгові, наукові кадри, які мають працювати в Україні. Так, наприклад, вивчення української мови розпочалося в Китаї, Японії, де раніше цього не було. Поширилось навчання та видавнича діяльність українською мовою і в колишніх республіках Радянського Союзу, що стали незалежними державами, мову вивчають зараз у Росії, Казахстані, Молдові, Прибалтійських республіках. Зараз повертаються мовні цінності у правописі, граматиці, словниковій справі: перевидано український правопис, орфографічний словник, видаються граматики, що пропонують норми за національними критеріями. Інтенсивно збагачується за рахунок запозичень українська термінологія. Словник поповнюється переважно термінами на базі англійської, німецької, французької мов та латинізмами. Запозичені в останні роки терміни відомі у всіх розвинених мовах світу.

Продовжується зближення територіальних діалектів з українською літературною мовою. Сучасний етап розвитку української мови проходить в умовах загальної освіченості населення, чому сприяють шкільна освіта, національна преса, радіо й телепередачі. Носій того чи іншого діалекту розуміє, що розмовляти літературною мовою престижніше — це ознака освіченості людини, високого культурного рівня. З’явилося усвідомлення того, що, розмовляючи літературною мовою, можна порозумітися з будь-яким співрозмовником.

Нова українська мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. В її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. З цього числа левова доля належить термінології різних галузей наук та професій. Незрозуміло, навіщо люди так знущаються зі своєї рідної мови, спаплюжують слова, вживають іншомовні — навіть там, де не тільки можна, але й треба вживати слова українські. У Франції існує закон: якщо, наприклад, хазяїн якоїсь крамниці хоче використати іншомовну назву або навіть не латинський алфавіт — він має сплачувати за це державі доволі великі податки. Ось так на Заході намагаються зберегти свій справжній скарб — свою мову. А це — те ж саме, що зберігати самобутню культуру, традиції народу. Майже залишилися у минулому бурхливі і настирливі спроби змінити українську мову «до невпізнанності». Штучно впровадити такі зміни нікому ще не вдалося, на щастя. Ні, можна прийняти будь-які закони. Як кажуть, «папір усе стерпить». Але життя показує, що такі «силові» рішення є нежиттєздатними і мова продовжує розвиватися за своїми законами.

Таким чином, українська мова — національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.

Література

1.   Багрінцев М.О. Сучасна мовна ситуація в Україні / М.О. Багрінцев // Газета по-українськи. — 2013. Режим доступу : http://gazeta.ua/ru/blog/37148/movne-pitannya-v-ukrajini-na-suchasnomu-etapi-rozvitku. 2. Бойко І.М. Культура мовлення / І.М. Бойко //Всеукраїнська газета «Справи сімейні». — 2012. Режим доступу : http://familytimes.com.ua/suchas-mova.html 3. Карпенко А.Л. Тенденції розвитку української мови / А.Л. Карпенко // Студентський портал. — 2011. Режим доступу : http://uastudent.com