Українська література - статті та реферати

Головні основи шевченкової мови

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Бойко А.О., Нестерцова Н.М.

Тарас Григорович Шевченко, мабуть, немає такої людини на Україні яка б ніколи не чула це ім’я. Тарас Шевченко — це гордість, мужність, національний дух української землі, кожного українця. Творчість Т. Шевченка багатогранна, як і його талант. Він був глибоким ліриком. творцем епічних поем, видатним драматургом, а також чудовим художником. Т. Шевченко перший глибоко зрозумів вагу української літературної мови в письменстві, саме з нього починається її великий розквіт.

На сьогоднішній день відомо багато статей, наукових праць присвячених Тарасу Григоровичу. Найбільш актуальною темою цих робіт є основи Шевченкової мови, її особливості. Дослідженням його творчості займалися такі мовознавці як: В.М. Ганцов, М.Х. Коцюбинська, В.С. Ільїн, Л.А. Булаховський. На сьогоднішній день цим питанням займаються багато вчених з Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка, в якому зберігається багато інформації про життя і творчість видатного митця.

Мета нашої роботи — з’ясувати, чим відрізняється мова Т. Шевченка від поетів-попередників, які її особливості, і чому саме її вважають літературно-унормованою українською мовою. Актуальність нашої роботи пов’язана з тим, що структурний феномен мови Кобзаря полягає у тому, що вона зорієнтована на весь україномовний територіальний та історичний простір.

Письменник мав багато даних, щоб глибоко пізнати свою рідну мову, бо свою молодість він провів у селі Кирилівка, що на Київщині, у самому серці України, де українська мова була чистою, не дуже засмічена іншомовними діалектизмами. Тарас Григорович мав добрий голос і при кожній можливості співав, а це приносило йому глибоке знання мови й пісенного ритму. Він уникав у своїй мові говіркових місцевих виразів, архаїзмів. Правда, в його мові вони все ж присутні, але завжди на своєму місці, як окраса стилю, вони роблять текст милозвучнішим, надають певного історичного колориту: пря (спір), глаголи (слова, мова), вої (воїни), ланіти (щоки); возлісся (узлісся), правдолюбіє (правдолюбність), телець (теля); врата (ворота), враг (ворог), глава (голова), древо (дерево), злото (золото). Шевченко вишліфовував свою мову від таких виразів, що були б незрозумілі читацьким колам. У своїй мові видатний поет відмовлявся від місцевого жаргону, що часто чується в живій народній мові, це робило його мову чистою й надавало їй ознак літературності. Водночас його мова збагачена церковно-слов’янською лексикою, що виконує найрізноманітніші стилістичні функції, виявляється чудовим мовним засобом сатири, іронії, урочистості, використовуються для позитивних характеристик (чудотворець, пророк Божий, всещедрий, всемудрий, пресвятий, пречистий), наприклад: «Де ж ти? Великомученице святий? Пророче Божий?» і для увиразнення здебільшого негативних, саркастичних оцінок ( лицемір, фарисей, Іуда, Ірод ): «Суєслови, лицеміри, Господом прокляті» (Кавказ).

Також в своїх творах Тарас Григорович використовував безліч афоризмів, які дійшли до нас нашого часу і які показують українцям, що вони повинні бути більш впевненими в собі, розбірливими, чесними, вірити в удачу, не бути ледачими, бо риси українського народу — сила, щедрість, великий розум, точність:

«Береженого Бог береже» (Назар Стодоля);

«Караюсь, мучуся, але не каюсь» (О думи мої!);

«Все йде, все минає»(Гайдамаки);

«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» (І мертвим, і живим, і ненарожденним...);

«У всякого своя доля і свій шлях широкий» (Сон).

До уваги треба взяти й велику простоту й ясність Шевченкової мови: в його творах речення будуються по-народному. В них панують рівноправні речення, а не накопичення підрядних речень до одного головного. Саме цим Шевченко створив свій власний поетичний стиль, який спирається на українську пісню не тільки мовою, але й ритмічною формою.

Отже, народно-розмовна основа мови великого Кобзаря виступає досить виразно на всіх рівнях: лексичному, фонетичному, морфологічному і синтаксичному. Найбільша заслуга Тараса Григоровича Шевченка перед українським народом полягає у тому, що саме його творчість широко рознесла й остаточно затвердила наші національні назви: Україна, український. Він був є і буде найсильнішим поетом нашої держави,його твори читали, читають і будуть читати. Ім’я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам’ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім’ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста.

Література

1. Шевченко Т.Г. Кобзар : збірка поезій / Т.Г. Шевченко. — К. : Дніпро, 1982. — 608 с. 2. Шевченко Т. — реформатор української літературної мови [Електронний ресурс] Ізборник : Режим доступу : http://litopys.org.ua/ 3. Шевченко — творець української літературної мови [Електронний ресурс] Сучасна українська поезія : Режим доступу : http://ukrpoet.blogspot.com/p/blog-page.html