Українська література - статті та реферати

Основні методи дослідження мови: загальний огляд

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Виродов К.С.

Мовознавство пов’язане майже з усіма науками, бо мова є невід’ємним компонентом усіх без винятку видів діяльності людини й основним джерелом збереження інформації.

Інтуїтивно кожен з нас розуміє, що таке мова. Але якщо ми бажаємо досягти ефективності у наших міркуваннях, слід звернутися до наукових визначень мови, її загальної структури та суттєвих функцій.

Однією з ключових проблем загального мовознавства є проблема методології, тобто методів дослідження мови. Відомо, що будь-яка галузь людського пізнання повинна мати поряд з об’єктом і предметом вивчення певні дослідницькі методи, описовий метод.

Загалом існує багато різноманітних методів дослідження мов звернемо увагу на найбільш поширені.

У дослідженні й аналізі сучасних мовних фактів ми розглянули наступні — індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, порівняльно-історичний метод гіпотико-дедуктивний та ін.

Індукція — прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ.

Наприклад, вивчаючи диференційні ознаки фонем у мовах світу, Р.О. Якобсон дійшов висновку, що всі диференційні ознаки фонем можна звести до дванадцяти пар. Більшість мовознавчих досліджень якраз ґрунтується на індуктивному підході до вивчення мовних фактів

Дедукція — форма достовірного умовиводу окремого положення із загальних.

В основі дедукції — аксіома: все, що стверджується стосовно всього класу, стверджується стосовно окремих предметів цього класу.

Усі теореми виводяться логічним шляхом за допомогою дедукції з невеликої кількості вихідних положень-аксіом.

У мовознавстві дедуктивний підхід необхідний, а інколи — єдино можливий (якщо потрібно дослідити явища, які не можна безпосередньо спостерігати, коли про певні явища роблять дедуктивні висновки.)

Із дедукцією пов’язане поняття гіпотези (в науці існує навіть термін гіпотпетико-дедуктивний метод).

Гіпотеза — спосіб пізнавальної діяльності, побудови вірогідного, проблематичного знання, коли формулюється одна з можливих відповідей на питання, що виникло а процесі дослідження; суть гіпотези полягає увисуненні припущення щодо внутрішньої структури об’єкта, форми зв'язків між його елементами і його експериментальній перевірці. Гіпотеза доти залишається припущенням, здогадом, поки не пройшла перевірку.

Аналіз — мисленє або практичне розчленування цілого на частини. Синтез — мисленє або практичне з’єднання частин у ціле.

Розуміння діалектичної природи цих протилежностей дає змогу визначити справжнє місце і значення їх у поступі пізнання до істини. Пізнання предмета в його цілісності передбачає спочатку розчленування його на складові елементи і розгляд кожного з них (аналіз). Знання предмета як єдності різноманітного, сукупності численних ознак дає синтез. Тільки єдність аналізу і синтезу забезпечує об’єктивне, адекватне відображення дійсності. Ілюстрацією до одночасного використання аналізу і синтезу в мовознавстві є процедура компонентного аналізу значень слова. Порівняльно-історичний метод — сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку.

Цей метод ґрунтується на наукових прийомах відтворення (реконструкції) не зафіксованих писемністю наявних у минулому мовних фактів шляхом планомірного порівняння відповідних пізніших фактів двох чи більше конкретних мов, відомих за писемними пам’ятками або безпосередньо за їх уживанням у мовленні. Як свідчить сам термін, техніка порівняльно-історичного методу складається з двох паралельних процедур: порівняння мовних явищ (причому для цього залучають тільки споріднені мови) і їх розгляд в історичному аспекті.

Серед поширених прийомів порівняльно-історичного методу слід назвати і прийом відносної хронології. Він полягає у встановленні не точного часу появи мовних явищ, а лише послідовності цих явищ у часі (яке з них виникло раніше, а яке пізніше).

Таким чином, аналіз філософської, загальнонаукової та спеціально-наукової літератури засвідчив, що у сучасній лінгвістиці виділяють такі методи лінгвістичних досліджень: аналіз і синтез, порівняльно-історичний метод. Методи лінгвістичних досліджень допомагають дослідити різні аспекти мови, прийти до певних висновків, що є основною метою будь-якого дослідження.

Література

1.  Березин Ф.М. Общее языкознание / Ф.М. Березин. — М. : 1979. — С. 279—292, 296—307, 330—365.

2.  Общее языкознание : Методы лингвистических исследований / отв. ред. Б.А. Серебренников. — М., 1973. — 318 с.