Українська література - статті та реферати

Фразеологізми у творчості Т.Г. Шевченка

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Ель-Хурі К.А., Федорова О.

Проблеми фразеології у сучасному мовознавстві привертають усе більшу увагу науковців. Активно досліджується різний фразеологічний матеріал, поглиблюються обґрунтування низки важливих теоретичних положень, насамперед пов’язаних з основними ознаками фразеологізмів, принципами систематизації, установленням спільних і відмінних рис між фразеологічними й іншими одиницями мови, аналізуються семантичні, структурно-граматичні та стилістичні особливості фразеологічних зворотів.

Актуальність обраної нами теми дослідження зумовлена інтересом сучасних вітчизняних і зарубіжних лінгвістів до проблем фразеології. Проблемами дослідження фразеологізмів, їх особливостями займалися такі науковці, як Л. Булаховський, Л. Паламарчук, Г. Удовиченко, А. Кунін, М. Сидоренко, Н. Шанський, О. Потебня, І. Срезневський, П. Фортунатов, О. Шанський.

Фразеологізм — це семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції. — зазначає В. Виноградов [1]. Наприклад: «Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чулою людиною свою душу» (Степан Васильченко); «А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати» (Михайло Коцюбинський); «З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха» (Андрій Головко).

Спостереження над навколишньою дійсністю — історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю й побутом, морально-етичними нормами і родинними стосунками, природним середовищем, тваринним та рослинним світом — і спричинило появу та функціонування абсолютної більшості фразеологізмів.

Фразеологізм — семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції.

Мова творів Тараса Шевченка — неперевершеного майстра слова, — як і самі його твори, становить надзвичайно багатий матеріал для подальших мовознавчих студій, адже лінгвістичний матеріал, представлений тут, є надзвичайно цікавим і різноманітним.

Народні фразеологізми в творах Т. Шевченка часто мають глибоко філософське й разом з тим гостро соціальне забарвлення.

«Все йде, все минає і краю немає», «Тяжко жить на світі, а хочеться жить» («Гайдамаки»);

«Не дай, боже, в багатого і пить попросити» («Сова»);

«Усі на сім світі — царята і старчата — Адамові діти» («Сон»);

«Нема раю на всій землі, Та нема й на небі» («Не завидуй багатому»);

«Бо хто не вміє заробить, То той не вмітиме й пожить» («Сліпий»);

«У всякого своє лихо, 1 в мене не тихо» («Холодний яр»).

Характерним прийомом використання фразеологізмів у творах Т. Шевченка є буквалізація значення — це шлях індивідуально-авторських трансформацій фразеологічних одиниць, при якому вихідне, пряме значення словосполучення як образна основа фразеологічної одиниці не лише актуалізується, але й виходить на перший план, подекуди навіть протиставляючись фразеологічному значенню звороту.

Так, фразеологізм света белого (Божьего) не видеть «мучительно страдать от нестерпимой боли, болезни или горя» [2, с. 518] в авторському контексті не лише актуалізує образну основу, але й набуває буквального значення, яке справді виходить на перший план, а узуальне фразеологічне значення лише проступає на його тлі: «Всякий Божий день пиры да банкеты, бывало, свету Божия не видишь от табачного дыму, а о прочем и говорить нечего» (Т. Шевченко). Буквалізацію значення спостерігаємо й у фразеологічній одиниці: «Я решился оставить свое проклятое ремесло и готов был сделаться хоть каторжником, только [бы] очистить свою грязную совесть» (Т. Шевченко) і «Я постараюсь открыть этот таинственный ларчик» (Т. Шевченко) (порівняймо вираз із байки І. Крилова «а ларчик просто открывался»).

Отже, семантичне перетворення фразеологічних одиниць цілком зумовлене контекстним оточенням, яке, своєю чергою, виконує роль стимулювального чинника таких видозмін елементів як денотативного, так і конотативного значення фразеологічної одиниці.

Література

1. Виноградов В.А. Фразеологизм. Лингвистический энциклопедический словар / В.А. Виноградов. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 688 с. 2. Бирих А.К. Словарь русской фразеологии: историко-этимологический справочник / А.К. Бирих. — СПб. : Фолио-пресс, 1998. — 704 с.