Українська література - статті та реферати

Творчий шлях Т.Г. Шевченка

Іхтіяров А.Ю.

Тарас Григорович Шевченко — великий майстер свого часу, відомий не тільки своїми віршами, але й сильним характером, непокірністю та любов’ю до волі. Поезія, мистецтво слова поєдналися в його творах з соціальною боротьбою і становлять з нею суцільний органічний сплав.

Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності.

Перші вірші юний Тарас пише ще кріпаком. І вже на кінець 1839 року має декілька поем, котрі входять до першої збірки — «Кобзар». Шевченкові вірші справили неабияке враження на людей того часу, їх копіювали і переписували. Набули вони популярності і за кордоном: у Білорусії, на Кавказі, Празі, Варшаві. Захоплюючись театром, Тарас Григорович пробує свої сили в драматургії. Пише драми, трагедії.

11 травня 1843 року, одержавши відпустку, надану йому Академією мистецтв, Т. Шевченко з Є. Гребінкою вирушив у рідний край, який залишив чотирнадцять років тому кріпаком. Провівши близько дев’яти місяців на Україні, лише наприкінці лютого 1844 року, він повернувся до Петербурга. Подорож на Україну лишила глибокий слід у свідомості й творчості Т. Шевченка. Свідченням цього є російська поема «Тризна» та соціально-побутова поема «Сова», написана незабаром після повернення з України. 8 липня 1844 року Т. Шевченко завершує поему «Сон» («У всякого своя доля...»). Поїздка на Україну була дуже плідною і для Т. Шевченка-художника. Сотні начерків та етюдів із натури привіз він до Петербурга. Осінь 1845 року — час виняткової продуктивності для Т. Шевченка. Протягом жовтня — грудня він написав багато творів. Поет працював з величезним творчим натхненням та енергією. На початку 1846 року Т. Шевченко звів усі свої твори, написані протягом трьох попередніх років, у велику рукописну збірку під назвою «Три літа».

5 квітня 1847 року за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. 31 травня 1847 поета в супроводі фельд’єгеря його було відправлено до Оренбурга, де містився штаб окремого Оренбурзького корпусу. Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори.

Одна за одною виникають «захалявні книжечки» — таємні рукописні збірочки «невольничої поезії» Т. Шевченка. На третьому році заслання, після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, поет переписав свою «невольничу поезію» у нові маленькі саморобні книжечки, яких набралося двадцять сім. З’єднані разом, вони склали знамениту «Малу книжку» — перше чистове зведення віршів і поем 1847 — початку 1850 років. За доносом одного з офіцерів-«землячків» поета відправили в одну з рот у віддалене Новопетровське укріплення, розташоване на півострові Мангишлак, під якнайсуворіший нагляд. Протягом перших двох років перебування в Новопетровському укріпленні Т. Шевченко не писав. Тільки 1853 року він потай відновив літературну творчість, але звернувся до нового для себе жанру — повісті.

Улітку 1859 року Т. Шевченко востаннє побував на Україні, де його знову заарештували за «недозволені» розмови. Київський генерал-губернатор визнав перебування поета на Україні небажаним і зажадав його повернення до Петербурга. У зв'язку з цим він пише вірш «Мені однаково».

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені [1].

23 січня 1860 року в Петербурзі вийшло нове видання «Кобзаря», хоч і понівечене в окремих місцях царською цензурою, проте в цілому значно повніше, ніж «Кобзар» 1840 року. І в Петербурзі, і на Україні «Кобзар» 1860 року був зустрінутий із захватом. Але арешти, переслідування, тяжке заслання підірвали здоров’я поета. 29 січня 1961 року в одному з листів на Україну він писав: «Так мені погано, що я ледве перо в руках держу» [2; с. 925].

10 березня життя Т. Шевченка обірвалося. У травні 1861 року тіло поета перевезено на Україну й поховано біля Канева, над Дніпром.

Життєвий та літературний подвиг Т. Шевченка, поета не можна не визнати явищем світового значення в історії культури.

Література

1. Шевченко Т.Г. Кобзар : повна збірка / іл. автора. [Текст] / Т. Г. Шевченко. — Х. : Школа, 2002. — 640 с. 2. Листи Т. Шевченка // Правда. — 1875. — № 23.