Українська література - статті та реферати

Значення творчості Кобзаря для розвитку та становлення української літературної мови

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Кузнецова В.С.

Творчість Т. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській літературі, започаткований революційно-демократичний напрям. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для українських письменників другої половини ХІХ — початку ХХ століть.

М. Закович зазначає, що «Природа дуже щедро обдарувала цю велику людину — в нього було два покликання: художника і поета. Проте переважало в ньому друге, основне й головне покликання — поета, мало сказати — новатора, а поета особливої, незвичайної сили думки, глибини почуття, могутньої революційної пристрасті» [1; c. 3].

Т. Шевченко мав багато даних, щоб глибоко пізнати свою рідну мову, бо дитинство провів на селі. Як знаємо, він любив слухати оповідання старих, а на Звенигородщині на той час було кому та про що оповідати, так що молодий Тарас не тільки закохувався в чари мелодійної київської мови, але й знайомився з іще живою тут ідеологією Запоріжжя, козацтва та Гайдамаччини.

Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо. Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу — Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін.

Норми української літературної мови, створені на народній основі. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

Глибшого наукового розуміння сутності літературної мови Т. Шевченко не мав, але вона інстинктивно носилася перед його віщими очима.

Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення. «Кобзар» знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури — і це було одкровенням.

Творчість Тараса постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Саме Т. Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу. Тарас Шевченко — символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся його творчість зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Треба підкреслити ще велику простоту й ясність шевченкової мови, а то тому, що в його творах речення будуються по-народному. В Шевченковій складні панує так звана паратакса, цебто рівнорядні речення, а не накопичення підрядних речень до одного головного (гіпотакса), як то часто бачимо в мові інтелігентській. І власне це робить Шевченкову мову ясною та простою. І цим Т. Шевченко створив свій власний поетичний стиль, опертий на українську пісню не тільки мовою, але й ритмічною формою.

Літературна та політична діяльність Т. Шевченка сприяла активізації національно-визвольного руху в Україні, формуванню національної свідомості, політичної активності інтелігенції та народу.

Лiтература

1. Закович M.M. Культурологія : українська та зарубіжна культура : навч. посібн. / Зязюн І., Семашко В. та ін.; за ред. М.М. Закович. — К. : Знання, 2007. — 567 c.

2. Синявський О.Н. Елементи Шевченкової мови, її походження й значення / О.Н. Синявський // Культура українського слова. — К., 1931. — № 1. — С. 7—51.