Українська література - статті та реферати
Складносуфіксальні ад'єктиви-неологізми у сучасній українській мові
Всі публікації щодо:
Мовознавство
Новікова Є.Б.
Композити як мовне явище завжди були в полі уваги науковців, однак необхідно зауважити що й до цього часу існують суперечності щодо визначення та з’ясування особливостей таких слів. Поняття «композит» в українському мовознавстві сприймається у широкому і вузькому розумінні. Широке трактування композитів полягає в розумінні їх як складних слів, утворених з двох або кількох слів, основ чи коренів, об’єднаних в одну лексичну одиницю, яка набула формально-граматичних і семантичних ознак окремого слова [1, с. 259]. У вузькому розумінні композити — це складні слова, утворені основоскладанням [2, с. 4]. Саме в цьому значенні ми вживаємо термін «композит» на позначення слів, утворених складанням основ.
Серед складних прикметників-неологізмів виділяємо дві групи дериватів: прикметники, які постали на основі чистого складання основ і в поєднанні із суфіксами.
Твірними основами для деривації складносуфіксальних прикметників здебільшого є іменникові та прикметникові основи (напр.: морозноквітний, чорнохлібий, чорнопіарівський, староколгоспний, пружнокровний, цілосвітний, цілогоріховий, святохлібний, кусючомовний, німожурний, штучнозубий, короткожанровий). Меншу кількість фіксуємо композитів, які постали на основі іменникових та дієслівних твірних баз (миротворчий, сльозогінний, державорозбудовчий, державотворчий, добробажаний, теплозберігаючий, природозахисний, українотворчий). Постпозиційними здебільшого виступають матеріально виражені, а також нульові форманти. Поєднання двох іменникових основ для творення нових прикметників також є значним (ющенколикий, матюкомовний, вихроголовий, чаровладний). Трапляються випадки творення нових ад’єктивів унаслідок поєднання числівникових та іменникових основ (двозв’язний, чотирикрилий, одномандатний, десятифільмовий, кількаетнічний). Фіксуємо прикметники-неологізми, що постали на основі прислівникових та дієслівних основ (лекготравний ¬ легко травити, високопосаджений ¬ високо посадити, багатооспіваний ¬ багато оспівати, сліпонамацувальний ¬ сліпо намацувати, марнохвальний ¬ марно хвалити). Незначну кількість становлять складні ад’єктиви, мотивувальними основами для яких є прислівники й іменники (рясногранний, багатоканальний, багатопартійний, багатонектарний, малоурбанізований). Поодинокими є випадки утворення нових складних прикметників від дієслівних та займенникових основ (всеполонимий ¬ все полонити, самочитальний ¬ сам читає), а також від іменниково-прийменникових конструкцій (довколоосвітній ¬ довкола освіти, довколачорнобильський ¬ довкола Чорнобиля). Фіксуємо також нові складні прикметники, мотивувальною основою для яких є фразеологізми (хатокрайній ¬ моя хата скраю, ложкодьогтівський ¬ ложка дьогтю, фатаморґанний ¬ фата морґана).
Найбільшу кількість нових ад’єктивів-композитів становлять складносуфіксальні з інтерфіксами -о-, -е-, причому перший уживається частіше за другий (чорнопіарівський, синьотабунний, весновійний, оскароносний, зоресійний). Поодинокими є випадки поєднання твірних складників за допомогою інтерфікса -а- (сорокапартійний). Фіксуємо також складні прикметники, які постали внаслідок поєднання твірних основ без інтерфікса (світлоталий ¬ тале світло, лиховійний ¬ віяти лихо, млявоплинний ¬ мляво плинути, небохресний ¬ небо хрестити, сліпонамацувальний ¬ сліпо намацувати, всеполонимий ¬ все полонити, недрібнокалібровий ¬ не дрібного калібру, коломандрівний ¬ коло мандрів, довколачорнобильський ¬ довкола Чорнобиля).
Творення інноваційних прикметників-композитів у сучасній українській літературній мові супроводжується морфологічними змінами (усічення, альтернації, нарощення). Усічення має свої закономірності: усічення зазнають морфемні і фонемні структури, які не впливають на семантичне навантаження похідного і формують передумови для сполучуваності мотивувальної бази із формантом. Прикладами таких морфонологічних змін слугують ад’єктиви: шлюбнорозлучний ¬ шлюбне розлучення (усічення -енн), сиводавній ¬ сива давнина (усічення -нин), сільськовістянський ¬ Сільські Вісті (нарощення -ян), офісоменеджерський ¬ офісний менеджер (усічення -н) та ін.
Отже, основоскладання — один із найвідоміших і найдавніших способів словотворення у мові, що є продуктивним і в сучасній мовній практиці. Залежно від використовуваних словотворчих засобів виділяють чисте основоскладання і складносуфіксальне. Твірними основами інноваційних складносуфіксальних ад’єктивів здебільшого є іменникові та прикметникові. Дієслова, числівники, прислівник, займенники, прийменники також є складниками таких новотворів, але їх кількість менша. Фіксуємо і нові складні прикметники, мотивувальною основою для яких є фразеологізми.
Література
1. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів / Д.І. Ганич, І.С. Олійник. — К., 1985. — С. 259.
2. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові / Н.Ф. Клименко. — К., 1984. — С. 4.