Українська література - статті та реферати

Місце Тараса Шевченка в історії та культурі України (загальна характеристика творчості)

Пірус А.Є.

Творчість Т. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. У середині XIX ст. постать Т. Шевченка вийшла на перший план як історичного, так політичного діяча. Про себе він сказав: «Історія мого життя є частиною історії мого народу» [3, с. 15]. Ім’я Т. Шевченка вперше стало відомим на просторах Російської імперії, коли півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка «Кобзар». В історії України автор цього видання був винятковим явищем — він вийшов із найглибших надр трудового народу і здобув всесвітню славу.

Тарас Шевченко був і залишався вірним народові, ніколи не розривав з ним зв'язку і в кінці життя з гордістю писав: «...Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу2 [3, с. 453].

У нашій статті ми дамо коротку характеристику творчості Т. Шевченка, покажемо «Кобзар» — це книга буття українського народу «і водночас візитна картка, за якими націю пізнає і сприямає світ» [3, с. 50].

Маючи величезні задатки громадсько-політичного діяча, про що свідчить вплив Т. Шевченка на кирило-мефодіївців, він зумів реалізувати свій величезний духовний потенціал через свою мистецьку, передусім поетичну творчість. І в цьому вчені вбачають найбільшу загадку його феномену. Т. Шевченко одночасно — митець і політик. Його «Катерину» добре знали і вивчали напам´ять сільські жінки. Він їх застерігав: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине; піде в свою Московщину, а дівчина гине...» [3, с. 282]. У цих здавалося б суто житейських словах чітко проглядається політичний підтекст. Т. Шевченко вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність.

Т. Шевченко творчо використав багатющий досвід попередників і сучасників в українській, російській і зарубіжній літературах, але в поезію він прийшов сказати своє, нове слово. У шевченкознавчих студіях не раз були спроби вказувати на деякі літературні паралелі, залежність, впливи [2, с. 487].

Найвиразніше характер романтизму поета виявився у поемі «Гайдамаки», що з’явилась через рік після виходу «Кобзаря». Поема була здійсненням велетенського задуму, про що свідчить філософський віршовий вступ і прозова передмова (фактично — післямова). Хоча в поемі й змальовані криваві картини покарання шляхти гайдамаками, весь твір проймає глибока людяність, гуманізм:

Болить серце, як згадаєш:

Старих слов'ян діти

Впились кров'ю... [3, с. 156].

Як і інші історичні твори Т. Шевченка, поема «Гайдамаки» міцно пов’язана з тогочасною сучасністю. У творі поет змальовує минуле рідного народу.

Т. Шевченко був основоположником нової української літератури, нової української культури в цілому. Але значення Т. Шевченка далеко переросло межі літератури й культури.

Твори Т. Шевченка перекладаються на російську, чеську, болгарську, сербську, хорватську, німецьку, французьку, англійську та інші мови. Заслуговує на увагу видана французькою мовою доповідь М. Драгоманова про творчість Кобзаря та її визначальний вплив на розвиток української літератури, переслідуваної царським урядом, котра була підготовлена для учасників Європейського літературного конгресу (1878) [2, c. 489].

Про визнання провідного місця Т. Шевченка в українській культурі, високої оцінки його заслуг перед Україною свідчить те, що його ім’ям названо Національну премію України в галузі культури, літератури і мистецтва — найвищу творчу відзнаку в незалежній Україні. Шевченківська премія увінчує найвидатніші твори літератури та мистецтва. Про значимість творчості Т. Шевченка, її неослабного впливу на духовне життя нашої нації свідчить покладення на музику, інсценізація та екранізація багатьох творів Кобзаря. Творча спадщина поета спонукала і спонукає до вшанування його пам´яті, посилення уваги до національно-громадських проблем, що особливо проявилося в умовах незалежності України.

Тарас Шевченко зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, у розвиток української та світової культури. Ідеї, думки, вся творчість Т. Шевченка стала тим живим феноменом, який далі розвивається вже у свідомості українського суспільства.

Література

1. Задорожна С. Українська література (запитання і відповіді) / С. Задорожна, Н. Бернадська. — [худ. оформл. В.М. Штогрина]. — К. : Феміна, 1996. — 232 с. (Alma Mater).

2. Закович M.M. Культурологія : українська та зарубіжна культура : навч. посібн. /М.М. Закович. — К. : Знання, 2007. — 567 с.

3. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. — К. : Дніпро, 1999. — 640 с.