Українська література - статті та реферати

Пoзамовні та внутрішньоструктурні процеси у мові інтернету

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Ходак Д.Є.

Функціонально-стильові та жанрові різновиди української мови в Інтернеті.

Сьогоднішнє життя соціуму надзвичайно змінилося саме завдяки розвитку новітніх технологій, зокрема впровадженню Інтернету. Спілкування за допомогою Мережі зайняло особливе місце в суспільному житті, адже інтернет-технології допомагають у різних сферах життєдіяльності людини. Завдяки Інтернету з’явилися нові канали комунікації, виникли нові форми спілкування. Така трансформація комунікативного простору змінила найголовніший засіб людського спілкування — мову. Кожна комунікативна ситуація вимагає певної мовної поведінки, реалізації засобів, визначальних для такої ситуації. Перелік засобів кожної комунікативної ситуації — інакше стилю мови — різний. Із розвитком Інтернету спектр засобів, визначальних для кожного стилю, зазнав змін.

В Інтернеті як засобі комунікації спілкування здійснюється здебільшого за допомогою писемних текстів. Усна розмовна мова має тут тільки писемну фіксацію, тобто усність, як одна з характерних ознак розмовного стилю в Інтернеті, «переплавляється» в писемну форму. При цьому заміщенні одиниці писемного тексту перебирають на себе функції компонентів усної мови. Відтак писемна форма розмовного стилю в її комп’ютерному різновиді виконує такі функції: при створенні писемного тексту — функцію відтворення вимови, при сприйманні (читанні) — функцію аудіювання.

Власне розмовна функціональна видозміна з побутовими і службовими різновидами — це діалог. Для української розмовної мови в Інтернеті, як і взагалі для розмовної мови, характерна здебільшого діалогічна форма, меншою мірою використовується монологічна мова в її повідомлювальній видозміні.

Користувачі каналів онлайн-спілкування цілком позбавлені можливості використання паралінгвальних засобів, які становлять основну частину комунікативного акту. Відомо, що інформація у процесі комунікації передається за допомогою значення слів лише на 7 %, характером звучання та інтонацією — на 38 %, а інші 55 % інформації — невербальними засобами — жестами, мімікою, зовнішнім виглядом. В онлайн-спілкуванні втрачаються такі аудіовізуальні можливості комунікації, як тембр голосу, акцентуація складників фрази, дикція, жести, міміка. Ці ознаки частково компенсуються використанням у розмовному дискурсі графічних елементів, що перебирають на себе відповідні функції. Наприклад, щоб компенсувати акцентуацію слова або частини фрази, вживають велику літеру (Її [Гайтани. — С.Ч.] останні пісні мені дуже подобаються!).

Написання частини контексту великими літерами свідчить про підвищений тон інтонації комуніканта (Мене «вижили» з підприємства — довели до заяви ставленням та новим графіком роботи. ДОПОМОЖІТЬ ПОРАДОЮ, БУДЬ ЛАСКА!!!!!!). Передавання експресивної інтонації (тут — прохання) відтворюється за допомогою великої кількості знаків оклику.

У сучасному комунікативному середовищі в мережі Інтернет виокремилися три основні типи комунікації: «людина — людина», «людина — машина»,

Для першого типу комунікації в Інтернет-мережі характерне спілкування між людьми («людина — людина»), у якому засобом передавання інформації виступає комп’ютер. Продукт названого різновиду спілкування — текст, малюнок, аудіо, відео. Головною ознакою такого типу комунікації є те, що процес спілкування здійснюється переважно за допомогою створюваного тексту — відтвореного в друкованому вигляді авторського твору комуніканта із додаванням певних специфічних знаків. Цей тип комунікації характерний здебільшого для спілкування в режимі реального часу (у програмах, призначених для онлайн-спілкування, на чатах, форумах та ін.).

Другий тип комунікації («людина — машина») — це спілкування людини з комп’ютером; при цьому комп’ютер виступає також і засобом передавання інформації. Продуктом такого типу спілкування може бути текст (наприклад, при пошукові тієї чи тієї інформації, при спілкуванні в системі інтернет-банкінгу), який реалізується здебільшого у писемній формі за допомогою стандартних графічних знаків. Проте цей тип комунікації не обмежується лише текстом, тут спілкування здійснюється також за допомогою зображення, звуку та ін. Часто продуктом комунікації «людина — машина» виступає віртуальна реальністi. Наприклад, ігри, які функціонують у реальному часі, дають змогу комунікантові-людині спілкуватися у мережі Інтернет із машиною. Власне комп’ютерна гра — це творча комунікативна односпрямована дія, самоманіпуляція, гра-ілюзія. Характер такого спілкування спричиняє зростання ваги переважно нетекстової комунікації.