Українська література - статті та реферати

Вплив Тараса Шевченка на творчість Марка Вовчка

Всі публікації щодо:
Вовчок Марко

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Душка Б.М., Перков Д.Л.

У кожної людини, у кожної яскравої творчої особистості має бути вчитель, духовний наставник. Це людина, життя і творчість якої можна взяти собі за приклад, людина, яка підтримає та дасть пораду. Письменниця Марко Вовчок була знайома з Кобзарем, який і став для неї духовним учителем та наставником.

Є в Тараса Шевченка теплі, щирі слова, присвячені жінці:

...Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка,

обличителя жестоких

людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите...

Ці рядки створені у 1859 році, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга після заслання. Вони написані на честь чарівної жінки-письменниці Марко Вовчок. У художника С. Кириченка є картина «Зустріч І. Тургенєва і Марка Вовчка з Т. Шевченком», на ній зображено цю зустріч 1859 року. Процитована поезія Т. Шевченка є своєрідним благословенням письменниці, вірш так і називається «Марку Вовчку». Чому так тепло відзивався великий поет про письменницю, твори якої лише почали друкуватись?

У 1857 році в Петербурзі вийшли «Народні оповідання» Марка Вовчка, які знайшли широкий відгук у колі літераторів. У цей час, повертаючись із заслання, Т. Шевченко в Нижньому Новгороді прочитав «Народні оповідання» Марка Вовчка. У своєму «Щоденнику» він написав: «Какое возвышенное, прекрасное создание эта женшина... Необходимо будет ей написать письмо и благодарить ее за доставленную радость чтением ее вдохновенной книги» [2, с.187].

А в 1859 році Марковичі переїжджають до Петербурга. Марко Вовчок стала відвідувати гурт діячів культури міста, на якому й познайомились Великий Кобзар і вона.

Т. Шевченко вбачав у творах Марка Вовчка ту викривальну силу, яка звучала і в його поетичних творах. У письменниці звучав заклик до волі, вільного життя, бо неволя не може зробити людину щасливою. А вільна людина може здолати будь-які перешкоди, чому є свідчення і життя Кобзаря, і творчість обох митців. Оповідання Марка Вовчка здобули високу оцінку поета, у вірші, присвяченому письменниці, він писав:

...І думу вольную на волю

Із домовини воззову.

І думу вольную... О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

Т. Шевченко присвятив Марії Олександрівні поезію «Марку Вовчку», в якій назвав її «кротким пророком і обличителем жестоких людей неситих».

Він увів Марка Вовчка в коло передових людей Петербурга. Тут, серед друзів, Марко Вовчок прочитала рукопис повісті «Інститутка». Завершивши цю свою крашу повість, вона присвятила її Тарасу Григоровичу — своєму літературному батькові.

У 1859 році Марко Вовчок їде на лікування до Німеччини, потім у Париж. Проводжаючи Марію Олександрівну за кордон, Тарас Шевченко подарував їй автограф поеми «Неофіти« з написом: «На пам’ять 3 апреля 1859 р. моїй єдиній доні Марусі Маркевич» [2, с. 127]. Перебуваючи за кордоном, Марко Вовчок підтримувала зв'язок із Т. Шевченком, писала йому теплі листи, радилася. Марко Вовчок знала про важку хворобу поета, тривожилася за його здоров’я: «Мій друже дорогий, Тарас Григорович... говорю Вам і прошу Вас дуже: бережіть себе. Чи такими, як Ви, в мене поле засіяне?» [1, с. 85]. Там до неї дійшла звістка про смерть Т. Шевченка. У листі до чоловіка Марко Вовчок пише: «Боже мій! Нема Шевченка... у мене душа болить, болить і ніколи не перестане... ». «Я ні об чім думати не можу. Боже мій. Нема Шевченка. Се я тоді з ним навік попрощалася... Ні об чім я більше не буду говорити сьогодні — я хочу плакати» [1, с. 150], — писала вона в листі до О. Марковича. Але крізь рядки ми бачимо, що горе письменниці не можна вимоги словами. Проте від цієї страшної втрати Марко Вовчок стала ще сильнішою, ще рішучішою у боротьбі з несправедливістю світу.

Нема Шевченка! А здається, тільки вчора одержала письменниця «Кобзар» — третю прижиттєву збірку видання творів Т. Шевченка. Цей «Кобзар» був особливо цінний для письменниці, бо мав присвяту їй, Марко Вовчок, від великого поета України: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко».

Під впливом «Кобзаря» Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жіночу недолю, продовживши тему жінки-страдниці, розпочату поетом. Твори її — це твори, у яких звучить заклик до волі, до боротьби проти царату.

Література

1. Марко Вовчок. Листи: [у 2-х т.]. / М. Вовчок — К., 1984. 2. Шевченко Т. Зіб. тв. : [у 6 т.]. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — 780 с.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.