Українська література - статті та реферати

Значення поеми «Енеїда» І. Котляревського для нової української літератури ХІХ століття

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Зінченко П.П.

Творчість І. Котляревського ознаменувала собою початок нової ери української літератури. Із порівняно невеликого за обсягом творчого доробку письменника починається потужний рух національного відродження. Поема «Енеїда», над якою І. Котляревський працював майже три десятиліття, стала епохальним за своєю громадською i художньою значущістю явищем у духовному житті українського народу, визначила змістовий напрям і форму нашого письменництва.

Стиль поеми відзначається комізмом, дотепністю, народним гумором. Гумористичність у травестіях досягалась звичайно тим, що персонажі, запозичені з героїчної поеми, переносились в обстановку, їм не властиву, і тому їх вчинки набирали комічного характеру. Контраст між звичними уявленнями про героїв, припустімо, поеми Вергілія і карикатурами на них у травестіях викликає сміх. Досить зіставити, наприклад, образ Юпітера (Зевса) — «батька богів» у поемі Вергілія і «батечка Зевеса» з української поеми, який «кружав сивуху і оселедцем заїдав».

Спираючись на народну мову, переважно на її гумористичну лексику, І. Котляревський, як видатний художник слова, збагатив літературну мову. Майстерний добір епітетів, порівнянь, зіставлень та інших словесних засобів для змалювання різних ситуацій і характеристики образів є однією з суттєвих художніх ознак «Енеїди». Досить звернути увагу на ту конкретність, з якою змальовує дії, рухи персонажів І. Котляревський у своїй поемі ( наприклад: Еней «садив крутенько гайдука», Нептун «шатнувся зараз із запічка», троянці «галушки лигали, лемішку і куліш глитали і брагу кухликом тягли; та і горілочку хлистали»), щоб побачити, що це не просто опис, констатація якогось явища, а художньо конкретне, наочне його відображення.

Цілком зрозуміло, що всі ці засоби художньої виразності мають переважно сатирично-гумористичний характер відповідно до загального напряму поеми, вони ж посилюють її критичне спрямування.

У ряді місць поеми, особливо в її останніх частинах, І. Котляревський відступає від бурлескної розповіді і вдається до піднесеного, ліричного тону (оспівування любові до батьківщини), в героїчному плані змальовує військову доблесть «троянців», батальні сцени тощо. Оспівуючи патріотичні почуття українського народу, автор відтворив деякі риси його національного характеру. Образи «троянців» змальовані в тоні добродушного гумору, наділені типовими рисами козацької вдачі, як її зображала народна творчість (у вертепних виставах, жартівливих віршах, усних оповіданнях та ін.). Мужній спокій при небезпеці, завзяття, відчайдушність, героїзм у боротьбі з ворогами — такими рисами наділені образи козаків, зокрема запорожців, в українській літературі і народній творчості. Такими ж виступають і «троянці» на чолі з «кошовим Енеєм» у поемі

І. Котляревський з великою увагою ставиться до історичного минулого України, його захоплювали патріотичні подвиги народу, і це знайшло своє відображення в поемі.

Письменник часто вдається до іронії. Іноді іронія в поемі І. Котляревського досягається невідповідністю між «високим стилем» словесної форми і змістом, що суперечить цій формі. Іронічно, наприклад, зображено сценку «залицяння» Юпітера до Юнони, в якій урочиста мова «батька богів» знаходиться в глибокій суперечності з його похітливими бажаннями.

Здоровий, дотепний гумор походить з народних джерел. За допомогою гострих влучних висловів поет свідомо загострює сатиричне звучання образів «богів» — Зевса, Нептуна, Венери та ін. Але іноді І. Котляревський вдається до натуралістичних мовних засобів. Це виявляється, зокрема, в описах бенкетів, ігор та розваг. Наявність у мові поеми елементів натуралізму, вульгаризмів пояснюється, насамперед, бурлескним характером твору.

Однією з особливостей стилю «Енеїди» є широке використання народних прислів’їв, приказок, казкових зворотів. Разом з тим окремі вислови з «Енеїди» перейшли в народ, стали прислів’ями і приказками.

І. Котляревський своєю «Енеїдою» об'єднав українське слово і світову культуру. «Енеїда» — перший твір, написаний живою українською мовою, на народній основі. У поемі змальовано риси національного характеру українців, їхні звички, вірування, погляди. Велика заслуга І. Котляревського в тому, що, взявши все найкраще з книжної мови, він поєднав це з багатством народної мови. Твори І. Котляревського довели, що українська мова є жива й неповторна і має право на функціонування. Усе, розпочате І. Котляревським, продовжили видатні літературні митці України: Тарас Шевченко, Петро Гулак-Артемовський, Григорій Квітка-Основ'яненко та інші.