Українська література - статті та реферати

Т. Шевченко — символ правди

Малигон А.О.

Ще не були епохи для поетів,

Але були поети для епох!

Ліна Костенко

Важко знайти українця, який би не знав хоча б кількох шевченкових рядків. Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури. Т. Шевченко творчо використав багатющий досвід попередників і сучасників в українській, російській і зарубіжній літературах, але в поезію він прийшов сказати своє, нове слово. Безперечно, у раннього Т. Шевченка є дещо спільне з романтичною поетикою. Але ніколи, навіть у молоді роки, поет не втрачав своєї власної індивідуальності.

З 1918 року вшанування пам’яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам’ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім’я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Шевченка, його ім’я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.

Засвоївши всі багатства передової людської думки, Шевченко піднісся на таку височінь, з якої міг повести народ за собою, показати йому шлях до визволення. В. Бєлінський писав: «Тільки в одній літературі, незважаючи на татарську цензуру, є ще життя і рух вперед». У такі похмурі часи тільки прогресивні письменники могли своїм словом виявити настрої покріпачених селян, інтереси найширших мас населення в боротьбі за елементарні права. Таким першим виразником народних інтересів в українській літературі став Тарас Шевченко. Уже в ранніх творах поета виявились провідні риси всієї його творчості. Автор «Кобзаря» — передусім поет сучасності, який живе інтересами народу, поділяє його горе й радощі, протестує проти потворних явищ життя, закликає до волі. У 1845—1846 роках, перебуваючи в містах і селах Правобережної та Лівобережної України з власної ініціативи, а також за дорученням Археологічної комісії, він замальовує історичні місця, старовинні церкви й монастирі, руїни, могили тощо. Його малюнки архітектурних пам’яток Переяслава, Чигирина, Суботова, Густині, Полтави й досі зберігають не тільки мистецьку, а й наукову вартість.

Він не поспішає друкувати свої нові твори, але старанно переписує їх в альбом «Три літа», ніби готуючи для прийдешніх поколінь. Різкого зламу у світогляді Шевченка не сталося — поет був і залишався мужицьким демократом, але демократизм цей набув більш чітких, революційних рис. Так само він залишався народним поетом, виразником дум і прагнень трудящого люду, але з’являється й дещо нове. Він по-новому переосмислює і минуле, і сучасне. Поезія "трьох літ" — передусім поезія політична. Це викриття самодержавства й кріпосництва як системи в усіх без винятку її ланках, в усіх аспектах — державному, політичному, соціальному, національному, морально-етичному.

Тарас Шевченко — символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.

Література

1. Видатні діячі України минулих століть: меморіальний альманах / В. Горбик, В. Даниленко, Ю. Пінчук та ін. ; [голова ред. ради В. Смолій]. — К. : Євроімідж, 2001. — 624 с.

2. Універсальний словник-енциклопедія / [гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович]. — К. : Ірина, 1999. — 1551 с.