Українська література - статті та реферати

Василь Стус (1938-1985)

Всі публікації щодо:
Стус Василь

Василь Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінниччині в с. Рахнівка Гайсинського району. Дитинство і юність поета пройшли у Донбасі. Вчився в школі, сам про це писав так: «Шкільне навчання - вадило. Одне - чужомовне, а друге - дурне. Чим швидше забудеш школу, тим краще. В четвертому класі щось заримував про собаку. Жартівливе. Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коли прийшла любов».

Закінчив філологічний факультет Сталінського педінституту (тепер Донецький національний університет). Працював учителем, співробітничав з газетами.

1963 р. В. Стус вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР в Києві. В цей час у періодиці почали з'являтися його вірші, критичні нариси.

Василь Стус належав до національно свідомої інтелігентської молоді, що протиставила себе тоталітарному режимові. 1965 р. він брав участь у протестах проти арештів серед української інтелігенції, за що був виключений з аспірантури. Поета перестали друкувати, хоча він плідно і багато працював і як поет, і як критик-літературознавець: писав статті про творчість Бертольда Брехта, Генріха Бьолля, Павла Тичини. У рукописах збереглися і два прозові твори цього періоду - «Поїздка в Счастьєвськ», «Щоденник Петра Шкоди».

Коли свіжий струмінь шістдесятих знову було перекрито, В. Стус активно протестував проти відновлення державного культу особи. 1972 р. разом з І. Світличним, Є. Сверстюком, Ігорем та Іриною Калинцями його було заарештовано. Поета засудили до п'яти років таборів та трьох років заслання.

Табірні роки пройшли у Мордовії, заслання відбував на Колимі. Звідси оте зболене «На колимськім морозі калина...». До України, точніше, до Києва, повернувся 1979 р., але, мабуть, тільки для того, щоб трохи перепочити, бо через вісім місяців поета заарештували знову і засудили на 10 років таборів і 5 років заслання.

Друге заслання довелося відбувати у спецтаборі в Пермській області. Умови існування були просто жахливі. Отже, не дивно, що змучений тортурами поет помер під час голодовки 3 вересня 1985 р.

19 листопада 1989 р. відбулося перепоховання праху Василя Сту- са та його побратимів Ю. Литвина, О. Тихого у Києві на Байковому кладовищі.

Твори поета поширювались в Україні в списках і через самвидав. Тільки у дев'яностих роках вони почали з'являтися друком. У другій половині 90-х було надруковане чотиритомне видання творів Василя Стуса. Серед збірок поета слід назвати такі: «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Палімпсести».

Хочеться знову звернутися до слів самого поета: «І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільняється од неї, як од скверни. Поет - це людина. Насамперед. А людина - це насамперед добродій. Якби було краще життя, я б віршів не писав, а робив би коло землі».

Поезія В. Стуса вкрай наповнена почуттям самоти. Не тієї, яку відчуває людина, залишившись ввечері одна, а тієї, яку відчуває єдина у Всесвіті мисляча істота. Це самотність планетарного масштабу, сповнена подиву перед самим фактом існування людини та її безсмертної душі. Звичне для нас сприйняття простору у поетичному світі В. Стуса викривляється. Всесвіт то згортається у маленьку цяточку, то розгортається до безкінечності. Так само і з людиною: вона може вміщувати у собі Всесвіт і в той же час злякано губитися у ньому.

Ліричний герой переборює почуття страху перед страшною дійсністю і стає вище таких понять, як життя і смерть.

Поезія Василя Стуса - поезія інтелектуальна, наповнена власною філософією, своєрідним світовідчуттям.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.