Українська література - статті та реферати

Шевченко за звільнення України і кожного українця

Сурмєєва Ю.С., Пенькова А.М.

Існує думка, що саме істинно геніальні письменники пов’язують свою творчість із поняттям «народність». Поет є тим могутніший, чим більше він пов’язаний з нацією. Шевченко був національним героєм середини ХІХ століття, який розвивав українську мову та літературу, незважаючи на заборони імперського режиму. Адже саме Т. Шевченко був першим, хто звернувся до пам’яті українського народу, до глибин його національної душі, до його ним самим витвореного скарбу його національної культури, творчості, рухів, щоб пізнати всю його минувшину, а тим самим і його національну душу. Метою нашої роботи є прагнення дослідити прояв національної ідеї у творчості Т.Г. Шевченка.

Національна ідея — це домінантна ідея в творчості Кобзаря. І однією з найважливіших складових Шевченкової національної ідеї є проблема національного зрадництва або ж малоросійства [2]. Як, наприклад, у поемі «Сон» («У всякого своя доля…») подано блискучу характеристику землячка із циновими ґудзиками. Згадаймо діалог: «Так як же ты — й говорыть не вмиеш по-здешнему? — Ба ні, — кажу, — говорить умію, та не хочу» [4, с. 208], — ось національна гідність поетового ліричного героя та висота його позиції. Тема національної зради широко й глибоко виявлена у творчості поета, який започаткував її ще у вступі до поеми «Гайдамаки». Згадаймо, ліричний герой поеми полемізує з численними рецензентами «Кобзаря» (1840), які вмовляли, але не вмовили молодого поета перейти на російську мову:

…Коли хочеш грошей,

Та ще й слави, того дива,

Співай про Матрьошу,

Про Парашу, радость нашу,

Султан, паркет, шпори, -

От де слава!!! а то співа:

«Грає синє море»…

У відповідь чуємо:

… Спасибі за раду.

Теплий кожух, тілько шкода —

Не на мене шитий,

А розумне ваше слово

Брехнею підбите… [4; 63].

Із вражаючою повнотою тема національного зрадництва виражена в низці інших творів, як-от: «Посланіє…», «Холодний Яр», «Три літа», «Юродивий», «Осія. Гл. XIV», «Бували войни…» тощо. У «Розритій могилі» знайдемо образи перевертнів, що помагають «москалеві господарювати та з матері полатану сорочку знімати». Поет показує витоки цього явища в історичній ретроспективі і перспективі, аналізує його соціальну природу, осмислює як Зло, як вияв темних сил народу. Таким чином, Т. Шевченко першим усвідомив брутальність нашого національного осквернення — отого принизливо-ганебного комплексу національно-дефективного малоросійства та постав проти нього усієї міццю своєї творчості [1].

Повністю присвячене цьому питанню Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим...» В епіграфі «Якщо хтось каже, що любить Бога, а брата свого ненавидить, той не є правдомовець» яскраво втілена його філософія демократизму, любові до «меншого брата». Звідси видно наскрізну проблему послання — осудження Т. Шевченком української соціальної освіченої еліти, котра вчинила гріх перед нацією. Цим гріхом поет вважав зраду інтересів народу, і тих, хто надавав пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам, забували власну історію, ігнорували національні цінності та ідеали.

Україна, її минуле і майбутнє стоїть у центрі політичних поглядів Т Шевченка, але й також він співчував всім поневоленим народам, слов’янським зокрема. Він не заперечував, що колись в майбутньому всі слов’янські народи об’єднаються, але вважав, що у кожного своя правда, сила і воля. Цей принцип був центральним, викладений у документах Кирило-Мефодіївського товариства [3].

Отже, Т.Г. Шевченко був першим українцем, який до глибини душі розкрив та зрозумів трагедію українського національного рабства, який докоряв своїм землякам у слабкості духу та покірності, який висвітлював ідеали справедливості, мотиви протесту проти політичного гніту і будь-якого посягання на свободу і гідність людини. Саме він заклав фундамент національного відродження.

Література

1. Ващенко К.О. Політологія для вчителя / К.О. Ващенко, В.О. Корнієнко [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://posibnyky.vntu.edu.ua/politolog/43.htm 2. Клочек Г. До істинного Тараса Шевченка / Г. Клочек // Літературна Україна. — 2001. — 4 березня. 3. Копиленко О.Л. Політико-правові ідеї Т.Шевченка та І.Франка в сучасній ідеологічній боротьбі / О.Л. Копиленко ; [за ред. Б.М. Бабій] ; Академія наук УРСР — К. : Наукова думка, 1990. — 116 с. 4. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. — К., 1957. — 627 с.