Українська література - статті та реферати

Вплив Кирило-Мефодіївського братства на прогресивний розвиток України ХІХ століття

Ядров І.П.

На рубежі XVIII—XIX століть у зв’язку з соціальною кризою поступово складається новий прошарок суспільства — національна інтелігенція. Розвиваються революційні думки та погляди, що і стало приводом до створення культурно-політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства. Ця прогресивна організація, спиралася на традиції українського визвольного руху, а також була одним з проявів піднесення національної свідомості українців, а це в свою чергу започаткувало процес культурного відродження України в XIX століті.

Мета доповіді — дослідити роль Кирило-Мефодіївського товариства на формування поглядів та ідей видатних діячів української інтелігенції.

Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ, створення демократичної конфедерації слов'янських народів, зрівняння їх у своїх правах, а також щодо національної мови, культури та освіти, знищення царизму і скасування кріпосного права, встановлення демократичних свобод для громадян.

Основні погляди кирило-мефодіївців на історію громадського суспільства в Україні, найбільш повно викладені в «Книгах буття українського народу». У цьому творі висловлені прогресивні ідеї: засуджується поділ суспільства на панів і кріпаків («рабів»), проповідується рівність громадян, містяться заклики до ліквідації кріпацтва, різко негативно оцінюється самодержавна влада взагалі і російський царизм зокрема, відстоюється республіканський лад, принципи дружніх взаємовідносин між народами, в першу чергу слов’янськими.

Напрями Кирило-Мефодіївського товариства — були, безумовно, прогресивними. Проте щодо шляхів здійснення програмних положень, серед кирило-мефодіївців повної єдності не було. Частина з них — М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш та інші, не підтримуючи насильства — виступали проти революційних методів боротьби, вважали можливим перетворити в життя свої ідеї мирними методами, шляхом реформ, розповсюдження освіти, мирної пропаганди ідей товариства в дусі християнської моралі.

Пантелеймон Куліш разом із друзями засуджував кріпосницький деспотичний лад Російської імперії, сповідував ідеали волі, громадянських прав. У світоглядному плані він, як і М. Костомаров,загалом дотримувався ліберально-християнських поглядів. При цьому Куліш дуже серйозно цікавився західною філософією та культурою, творчістю європейських, (польських, російських та інших) поетів-романтиків.

На революційних позиціях стояв Т. Шевченко. Він закликав народ до повалення царизму, знищення кріпацтва, ліквідації соціального й національного гноблення українського народу.

У 1843—1845 pp. Т. Шевченко написав свої революційні поеми «Сон», «Кавказ», «Великий льох», «І мертвим, і живим...», «Заповіт». Звинувачуючи у поневоленні України російських царів та імператорів, Т. Шевченко відкидає ідею нероздільності Малої і Великої Росії та лояльності до імператорів. Ніколи раніше українські інтелектуали так не протестували проти російського гноблення України. Погляди Кобзаря підтримували М. Гулак, О. Навроцький, М. Савич, І. Посяда, Г. Андрузький та інші.

Кирило-Мефодіївське братство не встигло здійснити своїх намірів, діячи цієї організації ще не відійшли від теоретичних дискусій, коли їх було розгромлено царським урядом. Однак ідеї товариства глибоко проникли в свідомість тогочасної і наступної інтелігенції, надовго визначили головні напрями українського національного відродження.

Утворення та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства фактично поклали початок переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. Це була спроба передової частини національної еліти осмислити та визначити місце і роль українського народу в сучасному світовому історичному контексті.

Заслуга членів Кирило-Мефодіївського товариства полягає в тому, що вони, врахувавши уроки світової історії і перенісши передові західноєвропейські ідеї на український ґрунт, сформулювали основні постулати українського національного відродження, визначили форми та методи досягнення поставленої мети.

Література

1. Гучко Г. Кирило-Мефодіївська традиція в контексті слов’янського єднання // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. — Львів, 2002. — № 9. — С.5 — 9.

2. Гучко Г. Кирило-Мефодіївське християнство // Релігієзнавчі студії. — Львів: 2002. — Вип.1. — С.137-146.

3. Козак С. Українська змова і месіанізм: Кирило-Мефодіївське Братство / Микола Лесюк (пер.з пол.і ред.). — Івано-Франківськ : Плай, 2004. — 253с.