Українська література - статті та реферати

До питання про Кирило-Мефодіївське братство та участь у ньому Тараса Григоровича Шевченка

Якуніна Р.Л., Остапенко У.С.

Осмислення самобутності українства, процесу становлення й утвердження української духовної культури нині є надзвичайно актуальними питаннями як у плані пізнання нами власної сутності, так і визнання нинішнього українського буття у світі. Розвиток державно-правової думки в Україні в середині ХІХ століття, пов’язаний з діяльністю таємної політичної організації — Кирило-Мефодіївського братства (КМБ). Ця організація виникла у 1845 — на початку 1846 р. у Києві і спиралась на ідейні принципи демократичного панславізму та об’єднала кращі сили української національної вільної думки.

Видатний український поет, непохитний борець за державну незалежність і політичну самостійність України Тарас Григорович Шевченко брав активну участь у його зібраннях. Фактично весь спектр суспільно-політичного світогляду Т. Шевченка був сформований під впливом основних ідей Кирило-Мефодіївського братства. Світогляд товариства став визначальною основою для формування суспільних позицій Т. Шевченка, який збагатив його більшою увагою до особистості, зокрема української людини як представника нації. Національно-визвольна ідея у Т. Шевченка безпосередньо пов’язана зі свободою особистою, вона реалізується у трьох вимірах: свобода особистісна, свобода національна і свобода суспільна. Тарас Шевченко осмислює ці три аспекти, стоячи на тому, що повна свобода можлива лише за умови реалізації цих трьох вимірів.

До знайомства з товариством письменник сформував власний національно-політичний ідеал політичної незалежності України. Самостійницька думка є визначальною для його творчості, починаючи від ранніх романтичних творів.

Один із лідерів Центральної ради С. Петлюра наголошував, що, аналізуючи певною мірою невиразні національно-політичні ідеали програми Кирило-Мефодіївського братства і «Книг буття українського народу» та порівнюючи їх зі світоглядом Т Шевченка, виявленим у «Кобзарі», не можна не бачити величезної, разючої різниці: поет значно випереджує прагнення Кирило-Мефодіївського братства, залишаючи позаду ідейних виразників сучасного йому українського суспільства і стоїть самотньо, значно перевищуючи крайні, найновіші досягнення національно-громадської думки. Навпаки, більш рішуче формулювання деких питань у програмі «братчиків» залежить від Шевченкового впливу.

Він у поетичних творах і художніх образах втілює ідеї Кирило-Мефодіївського братства, служить тим самим цілям, ставить ті самі завдання, але одночасно, по відношенню до «Братства», виявляється «єретиком», бо охоплює його ідеї ширше, проводить їх послідовніше. Але революція Шевченка, як і його держава, мала перш за все духовний характер. Він був митцем, тому вірив у силу Слова, його здатність виховувати народ і будувати державу.

Своїми творами Тарас Григорович наполегливо закликав до повалення царського самодержавства, скасування кріпосного права, визволення з-під гніту всіх поневолених народів Російської імперії. До цього закликали збірка поезій «Три літа», поеми «Сон», «Кавказ», в яких він показав деспотизм царя і його уряду, сваволю поміщиків-кріпосників і закликав пригноблених до збройної боротьби проти гнобителів.

Так, у своєму безсмертному «Заповіті» він писав:

«...Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте».

Шевченків заклик до одночасного національного та соціального визволення і ліг в основу програмних документів кирило-мефодіївців.

На думку Тараса Шевченка, найбільша трагедія українського народу полягала не в тому, що народ потрапив у неволю, а в тому, що він змирився з нею. З позицій цього героїчного минулого поет і закликав до боротьби за волю та визволення України.

Поезія Т. Шевченка мала для українського народу епохальне значення. Вона сприяла формуванню нації з темної етнографічної маси та розбила назавжди можливість існування українського руху як «южноруського» провінціоналізму. У своїх творах Т. Шевченко відстоював національне і соціальне визволення українського народу, його державність і незалежність. Тому саме його твори мали велике значення для становлення Кирило-Мефодіївського братства, його основних програмних документів.

Література

1. Костомаров М. І. Книга буття українського народу / Микола Іванович Костомаров — Львів, 1921. — 24 с.

2. Кудрицький А.В. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / Анатолій Вікторович Кудрицький. — К. : УЕ, 1992. — 1024 с.

3. Полонська—Василенко Н.Д. Історія України / Наталія Дмитрівна Полонська—Василенко. — К., 1993. — 306 с.

4. Цалай-Якименко О.С. Заповіт Т.Г. Шевченка — народна революційна пісня / Олександра Сергївна Цалай—Якименко. — К., 1963. — 45 с.