Українська література - статті та реферати
Вивчення усної народної творчості в середній школі
Всі публікації щодо:
Фольклор
Т. Ф. Бугайко і Ф. Ф. Бугайко
Ознайомлення з народною творчістю - важлива ланка у літературній освіті учнів середньої школи. В народних казках, прислів'ях, загадках, у билинах і думах, у побутових та ліричних піснях зберігаються невичерпні скарби життєвого досвіду, влучних спостережень, глибоких оцінок, яскравих образів. Зробити скарби народної поезії надбанням молодого покоління - прямий обов'язок школи, в першу чергу вчителя-словесника.
Виховний вплив народних творів на учнів безперечний. Винесені з дитинства образи казок, що утверджують торжество справедливості, правди, що славлять працю й людей праці, живуть у нашій свідомості багато років, часто допомагають нам визначити своє ставлення до того чи іншого життєвого явища.
Про роль казки у формуванні світогляду дитини розповідає Панас Мирний у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
«Дуже любив Чіпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлоп'я рівняло казку до життя, а життя до казки - і само собі міркувало, дивувалося... Такі казочки пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою... Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою - з самого споду до верху...»
Поетичність і художня довершеність усної народної творчості, її життєстверджуюча ідейність говорять про духовну силу й надзвичайну талановитість народу, які пронесені через століття гніту і повністю розцвіли в радянську епоху. В умовах експлуататорського суспільства усна народна поезія відкриває шлях пізнання, прагнень і сподівань трудящих. Створена експлуатованими класами, вона виступає як величезна культурна цінність, що протистоїть культурі експлуататорів, сприяє виробленню класової свідомості пригнічених мас, організує їх на боротьбу. Так було і в царській Росії.
В Радянській Країні усна народна творчість сповнилася новим змістом; вона стала виявом нового, соціалістичного світогляду, органічною частиною боротьби за побудову комуністичного суспільства.
Знайомство з усною народною творчістю збагачує знання учнів про минуле й сучасне життя трудящих нашої країни, зміцнює їх любов до рідного народу, їх патріотичні почуття.
Розуміння специфіки народної творчості і законів її розвитку особливо важливе при вивченні української літератури. Усна народна творчість була тим джерелом, а якого передові українські письменники XIX-XX ст. черпали теми, образи, зображальні засоби, яка живила мову нової української літератури. Не випадково формування видатних українських митців слова зв'язане з їх близькістю до народної творчості. Народні перекази й пісні про гайдамацьке повстання XVIII ст. - у ранньому дитинстві Шевченка; пісні матері як дитячі спогади Карпенка-Карого; дослідницько-фольклорні інтереси Панаса Мирного; романтичні образи, сприйняті з народних переказів Лесею Українкою, і багато, багато іншого - про все це учні довідаються з біографій письменників.
Розбираючи з дітьми твори видатних українських письменників, ми підкреслюємо вплив на них народної творчості. Ясно, що всі міркування про близькість того чи іншого твору до народної поезії, про використання в ньому художніх засобів народної творчості дійдуть до свідомості учнів лише в тому випадку, коли діти будуть яскраво уявляти, що таке народно-поетична творчість. Знайомство з усною народною творчістю - хоч би в найзагальніших рисах - необхідна передумова для розуміння ідейно-художнього багатства літератури.
Програма середньої школи з української літератури відводить на вивчення усної народної творчості дуже обмежений час. Це зобов'язує вчителя української літератури з особливою відповідальністю поставитись до планування роботи й до її методики, налагодити творчий зв'язок з учителями російської літератури.
Спільними зусиллями обидва словесники зуміють забезпечити засвоєння учнями ряду літературознавчих понять, пов'язаних з вивченням усної народної творчості, виховання в них елементарних навиків аналізу творів художньої літератури, розвиток мислення й мови учнів, збагачення їх свідомості, творчої уяви, збудження у них інтересу до народної поезії.
Всі ці завдання здійснюються в суворій послідовності, з урахуванням вікових особливостей і підготовки учнів.
З усною народною творчістю учні знайомляться на перших же уроках у 5 класі. Це дає можливість з самого початку, перед систематичним вивченням літератури, оживити в уяві школярів знайоме їм з дитинства коло образів, створених народною фантазією, збагатити їх мову влучними прислів'ями й приказками, повправляти їх у розгадуванні загалом, збудити в них інтерес до мистецтва слова.
Перші уроки присвячуються вивченню казок. Програма з російської літератури пропонує фантастичні казки «Морозко» та «Царівна-жаба», близькі дітям з раннього дитинства; програма з української літератури - казку «Дідова дочка й бабина дочка». Бажано, щоб перший урок про казки дав учитель російської літератури. Він нагадає дітям про знайомі їм казки, сам розкаже (розкаже, а не прочитає з книги!) казку «Морозко», запропонує їм самим розповісти дві-три казки, поговорить з ними про казкових героїв, про те, що в казках завжди утверджується працьовитість, розум, доброта, правдивість.
Цей перший урок допоможе дітям освоїтися з новою обстановкою. Учитель української літератури, спираючись на уявлення, винесені учнями з цих початкових занять, почне з бесіди про зміст казок, про те, що в казках добро торжествує, а зло буває покаране, що в образах казкових героїв прославляються кращі людські якості, в їх боротьбі з злими силами відбивається прагнення народу до знищення, викорінення зла.
Від загальної бесіди про відбиття в казках народного розуміння добра й зла вчитель зможе безпосередньо перейти до казки «Дідова дочка й бабина дочка».
Казка - один із жанрів усної народної творчості. Вона й зветься так тому, що її кажуть, розповідають усно. В усній передачі полягає головне очарування казки, яке так важливо донести до дітей. Учитель розповідає казку, зберігаючи всі особливості тексту. Кількома питаннями він перевіряє, як засвоїли школярі зміст почутого.
Упевнившись в тому, що діти зрозуміли зміст казки, ведемо з ними бесіду про дійових осіб, ставлячи ряд запитань: Про кого розповідається в казці? Якою була мачуха? Що розповідається в казці про бабину дочку? А хто з дійових осіб казки вам найбільш подобається? Чим подобається дідова дочка?
Відповідаючи, учні відзначають якості характеру дідової дочки, посилаючись на зміст казки. Окремі місця вони прочитають з книги, дещо перекажуть. Так, можна прочитати епізоди з яблунькою, з собакою, з пічкою (першу й другу зустріч з ними дідової дочки). Решту досить буде на цьому уроці переказати.
- Дома ви прочитаєте казку і навчитеся її розповідати, - говорить учитель. - Зараз ми складемо план казки. Про що треба сказати насамперед?
Найбільш вдале формулювання записується на дошці і в зошитах. Так ведемо роботу до кінця. В цілому буде вироблено орієнтовно такий план.
1. Дідова сім'я.
2. Ненависть мачухи та її дочки до дідової дочки.
3. Гнівний наказ мачухи.
4. Добрі вчинки дідової дочки в лісі.
5. Нагорода.
6. Заздрість мачухи та її дочки.
7. Ледача бабина дочка в лісі.
8. Покарання.
Не варто домагатися від учнів саме таких формулювань; наприклад, перший пункт можна визначити так: «З кого складалася дідова сім'я?» або: «Зведені сестри» і т. п.
Важливо лише, щоб план правильно відбивав загальний хід дії в казці. Не слід також вимагати, щоб заголовки плану були однотипними: усі запитальними реченнями чи всі розповідними тощо. Хай план відбиває думку учня в її найбільш природному вираженні.
Кінчаючи урок, учитель нагадує учням інші відомі їм казки: «Котигорошко», «Кобиляча голова» тощо. Усі вони закінчуються перемогою доброго героя, торжеством добра над злом.
- Чому народ складав і складає такі казки, в яких завжди перемагають чесні, добрі люди?
- Тому, що трудовий народ прагне до знищення, викорінення зла, завжди славить тих, хто робить людям добро.
Дома учні вчаться виразно читати казку і розповідати її за планом, написаним у класі, відповідають на запитання по хрестоматії.
На другому уроці знайомимо дітей з особливостями побудови казки.
- Якими словами починається казка «Дідова дочка й бабина дочка»?
- «Був собі дід та баба...»
- Скажіть початок російської казки «Царевна-лягушка».
- «В некотором царстве, в некотором государстве жил да был царь с царицею».
- А як починається українська казка «Царівна-жаба»?
- «Десь-не-десь, у якімсь царстві, жив собі цар та цариця» 1 .
Діти наводять інші зразки приповідок, якими починаються народні казки. Учитель пояснює, що це зачин - особливість народної казки. Своїм зачином казка відрізняється від оповідання. Іноді такий зачин буває досить складним, як тільки що згадані. Іноді він короткий, простий: «Жив собі дід та баба...»
Казки «Морозко», «Царівна-жаба», «Дідова дочка й бабина дочка» - це народні казки. Ніхто не знає їх автора, вони передаються від однієї людини до другої.
Письменники теж інколи пишуть казки. Часто й вони починають казку зачином подібно до народної (наприклад, казка «Івасик-Телесик» П. Тичини).
Нагадаємо учням, що багато казок і закінчується постійними приповідками: «стали жити-поживати та добра наживати», «вам казка, а мені бубликів в'язка», «я там був, мед-вино пив; по бороді текло, а в роті сухо було» та ін.
Таке закінчення має й казка «Дідова дочка й бабина дочка»: «Отак вони собі живуть і хліб жують, коромислом сіно возять, оберемком воду носять...»
1 Українські народні казки, вид. «Молодь», К., 1954, стор. 135.
Так з'ясовуються характерні ознаки казки, зокрема зачин і кінцівка. Заучувати визначення не треба: учні і так знатимуть, чим відрізняється будова казки від оповідання.
Звернемо увагу учнів на особливості мови казки. Зокрема покажемо, що в казці часто зустрічаються співзвучні закінчення речень: «забрала - помандрувала», «не хоче робити, а ти не хочеш її учити», «до живих печінок донесла, бо щодня одно товкла».
Читаючи казку далі, учні виділять інші співзвучні закінчення. Для чого вони тут потрібні? Співзвуччя (слово «рима» ще не вживаємо) роблять мову казки приємною на слух, мелодійною. Казка розповідається розмірено, плавно. До того ж співзвучні рядки легше тримати в пам'яті, а казки в давні часи поширювалися в народі тільки усно.
Хай учні приглянуться до повторень у казці. Перекажемо, з ким зустрілася в лісі дідова дочка. А бабина? Вона теж зустріла яблуньку, пічку, собаку, потім невідому жінку. Ці зустрічі повторюються. Для чого потрібне це повторення? Повторення подій тут підкреслює, що обом дівчатам довелося пройти однакові випробування, та вдача в дівчат була різна. Повторюються в казці й окремі вислови. Яблунька, пічка, собака й жінка звертаються до дідової дочки й до бабиної дочки з однаковими словами. Повторення часто зустрічаються в казках, надаючи казковій розповіді повільності, неквапливості.
- Як бачите, - завершує вчитель, - казки мають не тільки свій особливий зміст. Вони мають особливу будову: зачин і кінцівку, у казках часто бувають повторення. Мова казок часто має співзвуччя, звучить плавно, розмірено.
Розбір казки «Дідова дочка й бабина дочка» на цьому закінчується. Але до народних казок доведеться ще повертатися.
Вже у 5 класі учням розкажуть, як любив Пушкін народні казки; уривок з твору Панаса Мирного «Морозенко» нагадає їм фантастичні образи з народних казок, що втілюють сили природи, а в 8-10 класах не раз ітиме мова про використання народної фантастики в творах видатних письменників (Пушкіна, Шевченка, Гоголя, Панаса Мирного, Лесі Українки, Коцюбинського, Павла Тичини і багатьох інших).
На ознайомлення п'ятикласників з прислів'ями й загадками відводиться дуже обмежений час. Його треба доцільно використати, щоб зацікавити учнів цими своєрідними жанрами.
У прислів'ях відбивається народна мудрість, багатовіковий досвід трудящих, розкривається світогляд народу, його соціальні, моральні, естетичні погляди, його ставлення до праці, до суспільства, до обов'язків перед батьківщиною. Добре підібрані прислів'я, усвідомлені дітьми, будять їх думку, збагачують їх новими ідеями, допомагають їм проникати в суть суспільних явищ.
Прислів'я дають вдячний матеріал для розвитку мислення дітей, учать їх узагальнювати окремі факти і, навпаки, насичувати абстрактний висновок конкретним змістом. Вони допомагають висловлюватись стисло, економно, дають словесні формули широкого узагальнюючого змісту для характеристики того чи іншого життєвого явища, для визначення правил поведінки.
Прислів'я, указує О. М. Горький, учить «стискувати слова, як пальці в кулак, і розгортати слова, міцно стиснуті іншими, розгортати їх так, щоб оголити заховане в них...» 1
Цю властивість прислів'їв покажемо учням в першу чергу. Підготуємо кілька прислів'їв на певну тему, - наприклад, давні прислів'я про багатих і бідних, про працьовитих і нероб.
Нагадаємо дітям, як відбилося ставлення народу до праці, до поведінки людини в казці «Дідова дочка й бабина дочка».
- Якою зображена дідова дочка в казці? - питає вчитель. - Які люди прославляються в казці? Які ви знаєте казки, в яких розповідається про трудящих людей, прославляється праця?
Вислухавши відповіді дітей, учитель розкаже їм, що народ завжди цінує працьовитість, сумлінність у виконанні обов'язків, засуджує ледарів, тих, що живуть з чужої праці. Народ ненавидить тих, хто визискує чужу працю. Свою ненависть до визискувачів, до панів трудящі виявили в різних творах: у казках, піснях, прислів'ях. Роздамо учням картки з написаними прислів'ями і запропонуємо їм по черзі сказати напам'ять одержане прислів'я і пояснити його.
- «Селянськими мозолями пани живуть», - що це означає?
- Це значить, - розкажуть діти, - що багатство панів, поміщиків і фабрикантів створюється трудящими; у капіталістичних країнах робітники працюють на фабриках, які належать капіталістам, селяни - на полях поміщиків, а вироблене ними присвоюють собі хазяї, експлуататори.
Діти прочитають інші прислів'я подібного змісту, потім наведуть прислів'я про тяжке життя експлуатованого народу, про боротьбу трудящих з гнобителями і т. ін. Кожне прислів'я повторюється кілька разів, роз'яснюється, записується на дошці і в зошити. Одночасно звертаємо увагу дітей на стислість прислів'їв, на співзвуччя, яке часто зустрічається в прислів'ях і робить їх схожими на вірші («Панам косять, а собі хліба просять», «Спасибі Іллічу - електрикою свічу»). Такі короткі, влучні висловлювання легко запам'ятати, сказати при нагоді.
Дома діти добирають прислів'я про колгоспну працю, про Велику Вітчизняну війну, про боротьбу за мир тощо і на наступному уроці розподіляють їх за темами, пояснюючи зміст. Добре, коли вчитель покаже учням збірник прислів'їв і порадить їм самим збирати й записувати почуті ними прислів'я в окремий зошит.
1 М. Горький, Літературно-критичні статті, К., 1951, стор. 331.
Робота над прислів'ями на цьому не закінчується. Читання й розбір байок супроводиться добиранням відповідних прислів'їв і приказок. Вивчаючи в наступних класах мову літературних персонажів, учні помітять, що вживані персонажами прислів'я і приказки відповідають їх внутрішньому змістові, відбивають їх соціальне становище, характер, ставлення до тих чи інших подій та явищ. Доречне застосування прислів'їв учнями в їх усній і письмовій мові треба всіляко вітати; корисно іноді в старших класах давати роботу типу розсуду на тему прислів'їв; в середніх класах можна запропонувати написати оповідання.
Серед інших малих форм усної народної творчості дуже поширена загадка. Це жартівлива поетична метафора, що характеризує предмет, підкреслюючи його яскраві ознаки і якості. Зміст народних загадок свідчить, що їх створили трудящі. У загадках опоетизовані речі домашнього побуту, знаряддя праці, явища природи та інше. Загадки завжди короткі, виразні, дотепні; часто зустрічаються в них звуконаслідування, рими, ритм. Загадки дають приклад стислої, образної мови, учать порівнювати, зіставляти предмети і явища, виділяти в них найбільш істотні ознаки. Художня довершеність загадки дає задоволення, розвиває естетичний смак учнів. На загадках учні знайомляться з різними формами словесної виразності, їх мова збагачується новою лексикою, різноманітними стилістичними конструкціями.
Методи вивчення художнього твору повинні відповідати його природі. Якщо, казки розповідають, а зміст прислів'їв розкривається в бесіді, то для загадок найбільш доцільний шлях вивчення - загадування й відгадування їх. Це й буде першим кроком в ознайомленні учнів з загадкою як з літературним жанром. До того ж відгадування загадок - цікава й корисна вправа у кмітливості, яка завжди подобається дітям.
Відгадуючи загадки, розбираємо їх зміст. Ось, наприклад, загадка: «Сивий віл випив води повен двір». «Сивий віл» - це мороз. Ударить мороз після осіннього дощу - і в дворі одразу стане сухо (як у кориті, з якого віл випив всю воду). А тут ще сказано, що віл сивий, бо земля, покрита памороззю, здається сивою. Слова у цій загадці, як і в кожній іншій, мають переносне значення.
Розглянемо, як створюється загадка. Візьмемо для прикладу загадку про цибулю. Учитель, показуючи цибулину, запитує: «Чим укрита цибулина? Що почуває людина, коли чистить цибулю?»
Діти розглядають цибулину. Верхні червонуваті лушпинки можна зняти з неї, як кожушок. Цибулина закутана в кожушок, як бабуся. Що сказано про цибулю в загадці?
- Сидить Марушка в семи кожушках; хто на неї гляне, той заплаче.
Пояснюємо, що в загадці сказано про цибулю не прямо, а в прихованій, переносній формі. У загадці відкриті характерні ознаки цибулі: на ній багато сухих лушпинок; із свіжорозрізаної цибулини виділяються часточки, що ріжуть очі, змушують плакати. Лушпинок з цибулини можна зняти багато, а в загадці сказано - сім, бо в народній творчості число сім має загальне значення множинності. Наприклад: «Ревнув віл на сім сіл» (заводський гудок); «Сімсот солов'ят на подушці сидять» (бджолиний рій); «Сім раз одмір, а один одріж» та ін. Цибуля названа Марушкою: в загадках часто до неживих речей прикладаються власні назви. Здебільшого назви добираються так, щоб досягти звукової відповідності й ритму. В даному разі взято жіноче ім'я, бо «цибуля» - жіночого роду; крім того, «Марушка» співзвучна з «кожушком»; це робить загадку художньою.
Таким приміром шляхом роз'яснюємо учням трудову основу народних загадок, показуємо, в чому їх художня цінність, як створюється загадка.
Наступна робота - складання й записування загадок - проводиться на позакласних заняттях.
* * *
Спільність походження та історичного шляху російського й українського народів відбилася в надзвичайній близькості тематики, ідейної спрямованості і навіть художніх особливостей їх уснопоетичної творчості. При вивченні російського та українського фольклору доводиться з'ясовувати учням ті ж самі поняття й положення, виховувати в них однакові навички. Це зобов'язує вчителів російської та української літератури погодити свої плани, щоб уникнути зайвого дублювання і забезпечити необхідну послідовність у засвоєнні учнями основних знань про народну творчість.
У 5 класі, коли на уроках обох літератур вивчаються казки, прислів'я й загадки, це зробити легко.
Труднощі виникають у 6 класі, де матеріал з фольклору в програмах з російської та української літератури вкладений у надзвичайно стислі строки.
Програма з російської літератури пропонує дати в 6 класі загальні відомості про види фольклорних творів, про значення російської усної народної поезії і про розквіт народної творчості в СРСР. Текстуально вивчаються билини про «Іллю Муромця і Солов'я-розбійника» і про «Вольгу та Микулу» та три пісні: обрядова, родинно-побутова й пісня на суспільну тему.
У програмі з української літератури для 6 класу указані ті ж самі загальні відомості про народну творчість. Текстуально тут вивчається «Дума про козака Голоту» та чотири пісні.
У теоретичній, узагальнюючій частині програми дуже близькі одна до одної. Зважаючи на це, намітимо послідовність спільного вивчення програмного матеріалу з російської та української літератури, щоб уникнути зайвого повторення.
1-й урок (російська література). Загальні відомості про усну народну творчість, про види російської усної поезії. Метод занять - розповідь учителя з елементами бесіди.
2- й урок (російська література). Билина про «Іллю Муромця і Солов'я-розбійника». Поняття про билину. Київські билини; відображення в них боротьби з зовнішніми ворогами, виявлення народного патріотизму. Метод занять - повільне, коментоване читання й аналіз тексту, розповідь учителя з використанням ілюстрацій (В. М. Васнецов, «Богатирі»).
3- й урок (українська література). Думи як вид української усної народної творчості. Відображення в думах історичного минулого українського народу. «Дума про козака Голоту»; втілення в образі героя думи кращих рис народного характеру. Метод занять - розповідь учителя, читання й аналіз думи.
4- й урок (російська література). Билина про «Вольгу та Минулу». Уславлення в билині творчої сили народу. Метод занять - коментоване читання, переказ.
5- й урок (російська література). Билини як твори народного епосу. Особливості побудови билин і їх поетичної мови. Складачі й розповідачі (сказители) билин. Метод занять - класна робота над текстом билин про «Вольгу та Минулу»; розповідь учителя.
6- й урок (українська література). Думи як твори народного епосу. Особливості побудови й поетичної мови дум. Ідейно-художня близькість українських народних дум до російських билин. Метод занять - класна робота над текстом «Думи про козака Голоту», бесіда.
7- й урок (російська література). Види російських народних пісень. «Весна, весна красная» як зразок обрядової пісні. Метод занять - розповідь учителя, робота над текстом пісні.
8- й урок (українська література). Види українських народних пісень. «Ой весна, весна» - обрядова пісня-веснянка; спорідненість її з російською піснею «Весна, весна красная». Метод занять - аналіз тексту пісні, бесіда.
9- й урок (російська література). Родинна пісня «Ах, кабы на цветы не морозы...» Поетичні особливості російських народних пісень. Метод занять - аналіз тексту, бесіда.
10- й урок (українська література). «Пісня про Байду» - зразок історичної пісні. Втілення в образі Байди патріотичних почуттів українського народу. Художні особливості пісні. Метод занять - розповідь учителя, аналіз тексту, бесіда.
11- й урок (російська література). «Как за борами...» - пісня на суспільну тему. Ненависть народу до кріпосництва. Гнівний заклик до розправи з гнобителями. Художні засоби, що зображують почуття народу. Метод занять - аналіз тексту, бесіда.
12- й урок (українська література). «Пісня про повстання в с. Турбаях». Утвердження в пісні справедливості боротьби селян проти поміщиків. Особливості побудови й мови пісні. Метод занять - робота з текстом.
13- й урок (українська література). Відображення в українській народній творчості історії українського народу. Кобзарі - виконавці дум та історичних пісень. Метод занять - бесіда.
14- й урок (українська література). Українська народна пісня радянських часів «Ой чого ти, земле, молодіти стала». Зображення в пісні життя радянського народу. Художні особливості народних пісень. Метод занять - робота з текстом, бесіда.
15- й урок (українська література). Значення української усної народної творчості. Розквіт народної творчості в Радянському Союзі. Метод занять - бесіда.
16- й урок (російська література). Значення усної народної поезії. Розквіт народної творчості в СРСР. Метод занять - бесіда.
При такому поурочному розподілі матеріалу доводиться на протязі першого тижня відвести на російську літературу три години замість двох; це вчитель може зробити дуже легко, використавши один урок мови (з відповідною компенсацією на третьому тижні навчання).
На українську літературу, навпаки, відводимо на першому тижні лише одну годину, щоб до вивчення «Думи про козака Голоту» шестикласники вже познайомилися з російськими билинами. У такий спосіб ми поступово знайомимо учнів з різними фольклорними жанрами і маємо повну можливість показати ідейно-творчу близькість усно-поетичної творчості російського і українського народів.
На уроках, присвячених вивченню усної народної творчості, як і на всіх уроках літературного читання, учні не тільки здобувають певні літературні знання, але й навчаються виразно читати, переказувати, аналізувати текст, заучувати напам'ять. Усі ці види занять повинні посісти належне місце при ознайомленні учнів з усною народною творчістю. Не можна заміняти їх лекціями вчителя з наступним заучуванням теоретичних статей підручника. Розбираючи з учнями літературні тексти, треба виводити теоретичні положення на основі вивчення конкретних творів. Теоретичний матеріал підручників учні повинні усвідомити і зрозуміти на уроці, сприйняти як висновок з роботи над текстом. Статті підручника допомагають учням дещо пригадати, привести в систему набуті знання. Можна запропонувати дітям прочитати ту чи іншу статтю, але недопустимо змушувати їх дослівно заучувати все, що викладено в підручнику.
Розглянемо докладно, як вивчати в 6 класі народні думи та історичні пісні.
«Пісня про Байду» і «Дума про козака Голоту» - твори, що вимагають висвітлення їх історичної основи. Учні мало знають про боротьбу українського народу в XVI-XVII ст. проти турецько-татарських загарбників, про утворення Запорозької Січі й патріотичну діяльність січового козацтва. Про це їм треба розповісти захоплююче й доступно, щоб, як живі, поставали перед ними героїчні образи Байди і козака Голоти - захисників рідної землі. Розповідь учителя перед аналізом «Пісні про Байду» закінчується переказом легенди про героїчну загибель козака в Царгороді.
Читати й розбирати пісню будемо на наступному уроці. Розкриваючи патріотичний зміст цього твору, зупинимося на зображенні бою як бенкету:
В Царграді на риночку
Та п'є Байда мед-горілочку;
Ой п'є Байда та не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку.
З подібними картинами битви-бенкету учні зустрінуться пізніше у «Слові о полку Ігореве», у «Гайдамаках» Шевченка - це вплив усних народних творів на літературу.
Покажемо шестикласникам властивий народній творчості прийом гіперболізації в зображенні любимих героїв. Цей прийом діти знають з билин про Микулу Селяниновича. Пояснимо їм, що гіпербола властива й українській усній поезії. Байда, повішений турецьким султаном за ребро, терпить муки «не день, не два, не одну нічку та й не годиночку» і знаходить у собі сили вистрелити з «тугого лука» і вбити султана, його дружину й дочку.
«Дума про козака Голоту» теж пройнята патріотичним пафосом, що втілений в образі героя думи - узагальненому образі козацтва, яке охороняло в XVI-XVII ст. південні кордони нашої батьківщини від турецьких і татарських нападів. Знаменно - і на це треба звернути увагу школярів, - що народ змальовує захисника вітчизни не в образі багача, «дуки», а в образі простого козака, воїна, єдине надбання якого - вороний кінь і «ясненька зброя». У Голоти немає розкішного вбрання. Та він - хоробрий козак, відданий інтересам рідної батьківщини. Через те йому, а не кому іншому, удалось перемогти ворога, «неприятеля під ноги топтати».
На вивчення «Думи про козака Голоту» програмою відведено одну годину. Цей час необхідно використати не лише для ознайомлення школярів з даною думою, але й для повідомлення їм деяких загальних відомостей про думи, як про особливий жанр української народної поезії. Текстуальний аналіз думи треба поєднати з розповіддю вчителя, виклад готових відомостей - з самостійною роботою учнів, домашні заняття - з класними.
На першому уроці, підводячи підсумки перевірки домашнього завдання («Пісня про Байду»), вчитель розповідає учням, що боротьба українського народу з турками й татарами в XVI-XVII ст. знайшла відображення не тільки в історичних піснях, а й в особливих творах, яких немає в усно-поетичній спадщині інших народів, - у думах.
Думи, розповідає вчитель, близькі до історичних пісень своїми темами, вони пройняті патріотичним почуттям; у них оспівуються героїчні подвиги захисників батьківщини, засуджується зрада і боягузтво.
Але думи - твори зовсім особливого складу. Їх не співали і не розповідали, як казку, а проказували розмірною, півучою мовою (речитативом) під супровід струнного інструмента - бандури чи кобзи. Не зайвим буде показати відомий малюнок І. С. Їжакевича «Перебендя», де з великою проникливістю відтворено образ народного співця).
Далі читається «Дума про козака Голоту» і проводиться бесіда про героя думи, про її патріотичний зміст.
На наступному уроці триватиме колективна робота над текстом думи. Розпочинається вона з'ясуванням поняття про епос. У п'ятому класі учні читали російські й українські народні казки, знайомилися на уроках історії з древньогрецькими міфами; у 6 класі вже розбирали російські билини.
В усіх цих творах розповідається про різноманітні події й видатні подвиги, про улюблених народних героїв. Такі твори звуться епічними, або епосом.
Думи - один із видів українського народного епосу. Чим же відрізняються думи від інших видів народної поезії?
Відповідаючи на запитання вчителя, перечитуючи частини думи й окремі рядки, учні знаходять зачин і кінцівку думи. Це нібито нагадує побудову казки, але в думі зачин і кінцівка - не прикраса, не жартівлива примовка, як у казці: у думі ці її частини тісно пов'язані з усім змістом твору, як-от:
Слава не вмре, не поляже
Однині до віка!..
З казкою і з російськими билинами українську думу зближує докладність і повільність розповіді, повтори. У «Думі про козака Голоту» докладно описується одяг героя, повільно переказуються дії персонажів, наводяться розтягнуті діалоги між татарином та його жінкою, між татарином та козаком Голотою. Учні легко визначають повторення: згадки про «ясненьку зброю й коня вороного» в козака Голоти, про татарина, що збирався Голоту «в город Килию запродати» та ряд інших.
Учні за завданням учителя знайдуть рядки з рівною кількістю складів, наведуть приклади дієслівних рим і зроблять висновок про особливості в будові й поетичній мові, які відрізняють думи від інших видів народної творчості.
Учитель зробить узагальнюючий висновок про художні особливості народних дум. Розповідаючи потім біографію Шевченка, він підкреслить, який глибокий вплив справили на великого поета почуті ним у дитинстві думи та історичні пісні.
Зазначена у програмі «Пісня про повстання в селі Турбаях» вимагає історичних коментарів. Це зразок тієї поезії, в якій звучить не смуток і скарга пригнобленого народу, а його гнів і заклик до справедливої помсти. Такі пісні розкривали революційне стремління народних мас, сприяли організації трудящих і виховували їх класову свідомість. Дуже важливо тому, щоб шестикласники яскраво уявили собі історичні умови, які викликали появу цих і подібних їм пісень.
Повстання в селі Турбаях (на Полтавщині) було одним з численних селянських повстань в Росії у XVIII ст. після поразки селянської війни під проводом Пугачова.
Дворянство Російської імперії з Катериною II торжествувало перемогу, втративши всяке почуття реального співвідношення сил. Імператриця роздавала «за службу трону» величезні простори плодючої землі, закріпачуючи сотні тисяч раніше вільного населення. Створювалися фантастичні багатства. Українські поміщики, що діяли заодно з російським дворянством, накинулися на землі козаків і селян, приєднуючи їх до своїх володінь. У другій половині XVIII ст. особливо частими були випадки самовільного захоплення поміщиками сусідніх сіл і перетворення їх жителів на кріпаків. Так було і в селі Турбаях, де поміщики Базилевські силою перетворили колись вільних козаків у своїх кріпаків. Скарги й клопотання скривджених лишилися безрезультатними, а Базилевські, користуючись потуранням уряду, лютували в селі. В 1789 р. змучені турбаївці повстали, убили поміщиків й організували самоврядування. Ця демократична влада трималася в селі чотири роки.
Царський уряд, в зв'язку з міжнародними ускладненнями, спочатку не наважувався застосувати силу, але в 1793 р. проти Турбаїв були послані війська з артилерією. Бунтівливе село було спалене, і почалася кривава розправа з його жителями, яка не поступалася витонченою жорстокістю найганебнішим епізодам з історії російського царизму.
Про героїчний опір селян проти закріпачення розказує «Пісня про повстання в селі Турбаях». Остання її строфа говорить, що повстання в Турбаях відіграло велику роль у пробудженні класової свідомості народу.
Історичний коментар допомагає учням розібратися в змісті пісні, але ніяк не заступає її аналізу. Твір треба прочитати, уважно розібрати. Хай учні відчують, як просто й правдиво зображені в пісні події дійсності, як виразно розкривається в них ненависть народу до його гнобителів, прагнення до боротьби.
Звернімо увагу дітей і на лексико-стилістичні особливості пісень (синоніміка, зменшувальні слова, повторення сполучників), і на їх композицію (паралелізми, повторення строф), і на звукову орнаментацію. Ідейний зміст не існує без форми; від досконалості форми залежить дійовість змісту.
* * *
Знайомство з творами сучасної нам народної поезії покаже учням, як глибоко змінився зміст народної творчості в радянську епоху.
В народно-поетичних творах наших днів відбиті ідеї радянського патріотизму, ідеї боротьби за створення комуністичного суспільства, за мир у всьому світі.
Теми, образи, лексика радянської народної поезії настільки близькі нашим учням, що попередніх коментарів не потрібно. Після короткої вступної бесіди можна приступити безпосередньо до роботи над текстом, навчаючи школярів уважно аналізувати художню тканину твору, розкривати втілену в ньому ідею. Діти пізнають у новому творі знайомі їм художні особливості усної народної творчості. Вони знайдуть тут синоніми, постійні епітети, символічні образи, повторення, вигуки та інші звичайні для неї прийоми.
Але зміст тут зовсім інший. У радянських казках, піснях, приказках; переказах звучить голос народу - творця, будівника нового життя, натхненого ідеями комунізму. Розкриття творчого патріотичного пафосу народної поезії і становить суть вивчення усної творчості радянського народу в середній школі.
Ознайомлення учнів з українською усною народною творчістю завершується уроком, на якому повторюється й систематизується все вивчене і формулюються загальні висновки.
Під керівництвом учителя діти розповідають про значення народної поетичної творчості, яка відбила в собі народні думи й прагнення, історію трудових мас. Вони назвуть казки, в яких відображені прагнення трудящих полегшити свою працю, підкорити собі сили природи, визволитися з-під гніту визискувачів; скажуть про билини й думи, що вславили героїв-патріотів, борців за батьківщину; пригадають, як відтворені різні сторони життя народу в його піснях. Сама собою виникне в учнів думка про надзвичайну близькість тематики, ідейної спрямованості, художніх засобів усно-поетичної творчості російського та українського народів не тільки в думах та билинах, а й в інших фольклорних жанрах. Щоб зміцнити в дітях це переконання, зіставимо ряд російських і українських народних казок, пісень, билин і дум.
На матеріалі російської та української народної творчості, використовуючи не тільки розібрані в класі зразки, а й прочитане дітьми поза класом, учитель матиме можливість з'ясувати учням жанрову різноманітність фольклору, показати його нерозривний зв'язок з життям народних мас і розкрити його ідейну глибину та художню довершеність - живе свідоцтво невичерпних творчих сил народу.