Українська література - статті та реферати

Розкриття характерів у п'єсі І. Карпенко-Карого «Хазяїн»

Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

М. П. Миценко

Серед видатних українських письменників-реалістів І. К. Карпенко-Карий (Тобілевич) посідає одне з найпочесніших місць. Великий драматург і визначний артист, за оцінкою І. Франка, Карпенко-Карий у кращих своїх п'єсах розв'язував злободенні суспільно-політичні питання, силою могутнього художнього слова викривав страшний світ пузирів і калиток, невтомно боровся за правдиву, реалістичну драму.

Знайомлячись з такими п'єсами, як «Хазяїн», «Сто тисяч», учні глибше пізнають дійсність після реформи 1861 року, проймаються почуттям ненависті до всякої експлуатації і гноблення, гнівно засуджують хижацькі закони капіталістичного суспільства, ще раз, після вивчення творів Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного, пересвідчуються в облудності націоналістичної теорії про «безбуржуазність» української нації в минулому.

В цій статті я хочу поділитися деякими спостереженнями над засобами розкриття характерів дійових осіб п'єси Карпенка-Карого «Хазяїн» у 9 класі.

У практиці вивчення художніх особливостей драматичних творів нерідко можна натрапити на досить поширений шаблон: аналізуючи п'єсу, вчитель зачитує окремі «виграшні» сцени, здебільшого комедійного плану, для підтвердження думки про індивідуальні риси мови персонажів указує на ті чи інші характерні слова і вирази (на зразок «теє то, як його» з п'єси «Наталка Полтавка» і т. п.). Різноманітні ж засоби характеристики дійових осіб, всебічне розкриття індивідуальних і типових рис діалогічної та монологічної мови персонажів драматичного твору, побудова сюжету тощо залишаються невисвітленими. Внаслідок цього учні не мають повного уявлення про виучувану п'єсу, поверхово розбираються в художній специфіці драматичного твору.

Для правильної оцінки ідейної спрямованості п'єси «Хазяїн», мови, стилю, творчого методу її дуже важливо, щоб учні добре розуміли погляди Карпенка-Карого на завдання драматичної літератури, на театр, на сценічну гру. Цінними матеріалами, що допоможуть учителеві повніше розкрити розуміння драматургом згаданих вище питань, є «Записка до з'їзду театральних діячів», складена Карпенком-Карим і Саксаганським, спогади С. В. Тобілевич «Життя Івана Тобілевича», окремі листи драматурга.

Боротьбу за реалізм у драматургії, проти «шаблонних компіляцій, любовних інтриг», проти п'єс, які «мають темою одноманітне кохання, зовсім не цікаве для народу, і прикрашаються танцями та співом» (із «Записки»), Карпенко-Карий вів як по лінії ідейній, так і по лінії художній. «Народ любить дивитися п'єси серйозні, моральні, історичні», зазначається далі в «Записці». Схвильовані, натхненні слова Івана з п'єси «Суєта» про «справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожить кам'яні серця і... проводить в душу слухача жадання правди, жадання загального добра», були голосом серця самого автора п'єси, засвідчуючи його розуміння виховного значення для народу повноцінних драматичних творів.

Глибоку оцінку творчості Карпенка-Карого дав І. Франко у статті «Іван Тобілевич - Карпенко-Карий» «його техніка, - писав Франко, - завсігди проста і продиктована самою натурою представлених у ній життєвих фактів». Карпенко-Карий, далі говорить Франко, «розбирає у своїх драмах насущні потреби й вищі духовні інтереси українського села в сучасну добу і в минувшині». Франко бачить цінність цих п'єс Карпенка-Карого в тому, що в них нема «пережовування все тих самих мотивів кохання, співів, танців та пиття горілки». «Цензурна заборона... була для Івана Карповича принукою до заглиблення в душу народу, до зусильної обсервації найрізніших сторін народного життя, розкривала перед ним щораз інші, щораз ширші перспективи того життя і надавала кожній його драмі більший, пекучий інтерес». Ці твердження Івана Франка конче потрібно навести на уроці.

Переконливою ілюстрацією до них є глибоко реалістична комедія Карпенка-Карого «Хазяїн».

Поставивши перед собою завдання викрити хижацькі методи наживи, огиду, людиноненависницьку мораль українського «чумазого» на шляху до ще більшого збагачення, драматург зумів блискуче втілити актуальний зміст у високохудожній формі.

Майстерно, правдиво, економними художніми засобами, підпорядковуючи все ідейному задумові, змальовує Карпенко-Карий образ експлуататора - Пузиря, що є центральним у комедії, Феногена, Ліхтаренка, Зеленського та ін.

Для Терентія Гавриловича Пузиря характерні такі риси: до кінця усвідомлена, що ввійшла в плоть і кров, ненависть до трудящих, ненаситна жадоба до нагромадження капіталу, скупість, зажерливість, некультурність.

Феноген - права рука хазяїна - хитрий, дволичний, досвідчений шахрай і злодій; його заповітна мрія - мати власне господарство, «земельку».

Виразними індивідуальними рисами наділені управителі Ліхтаренко і Зеленський. Перший відзначається нелюдською жорстокістю у поводженні з наймитами; він, з доручення Пузиря, виконує найвідповідальніші завдання, не гребуючи ніякими засобами, аби тільки вони вели до мети - ще більше «загнуздати мужиків» (вислів Пузиря). Зеленський не виявляє такої спритності й витонченості у визискуванні «мужиків», як Ліхтаренко. Проте це не значить, що Карпенко-Карий хотів змалювати образ «доброго» управителя. Зеленський також хижак, його турбота про благополуччя своєї сім'ї - тільки лицемірна маска, щоб уникнути гніву хазяїна за недостатньо ретельне прислужування. На відміну від Ліхтаренка він ще не пройшов до кінця «школи» Пузиря.

На протязі всієї п'єси Карпенко-Карий підкреслює характерні риси персонажів. Так, про скупість і зажерливість Пузиря свідчить цілий ряд деталей, сцен і епізодів комедії: латаний, засмальцьований халат, купівля і продаж нового халата; сцена з Маюфесом, коли той хотів пообідати в Пузиря; відмова дати гроші на спорудження пам'ятника Котляревському; вибір для дочки багатого жениха; прохання не кликати лікаря, а тільки фельдшера (дешевше!) і ряд інших. Зачитуючи відповідні місця п'єси, вчитель особливо підкреслює характерні риси Пузиря.

Виразне змалювання характерів Пузиря і його підлеглих, підкреслення головних рис, що відповідають психології й становищу зображуваних людей, надають п'єсі цілеспрямованості, чіткості, художньої переконливості. Так, образ Пузиря ввійшов в українську літературу як класичний тип аграрія-капіталіста, символізуючи скупого хижака-нагромаджувача, що не зупиняється ні перед чим у гонитві за наживою.

Важливим засобом розкриття характерів героїв у драматичному творі є показ їхніх дій і вчинків. Цю думку можна підтвердити численними прикладами з комедії «Хазяїн». Вчитель пропонує дев'ятикласникам простежити, як через показ дій і вчинків розкривається характер Пузиря.

Перша поява Пузиря на сцені супроводжується характерною реплікою: «Феноген! Не знаєш, зібрались економи в конторі?» Автор відразу вводить нас у коло інтересів «хазяїна», з першої репліки розкриває важливу рису його характеру: «діловитість», постійну зайнятість «справами», гарячкову «діяльність». Після «ділової» розмови з Маюфесом Пузир приймає управителів. Не чекаючи відповіді на своє привітання, Пузир переходить до справи: «Ну, як там ви, пане Зеленський, і досі не загнуздали мануйлівських мужиків?» Тут знову підкреслюється «хазяйська» вдача Пузиря: ні на хвилину не зупинятися в гонитві за новими зисками, грабувати і грабувати.

На протязі всієї п'єси з винятковою послідовністю, жодною деталлю не порушуючи цільності образу, Карпенко-Карий наголошує на провідній рисі характеру Пузиря - ненаситній жадобі до збагачення. Під час класної бесіди учні пригадують, як в першій дії з метою наживи Пузир розвиває діяльність по кількох лініях: дає згоду перевести на свої степи дванадцять тисяч овець, навчає Зеленського «робити бідність», переміщує управителів, пропонує

Куртцу «вигнати» старого чабана Клима, довідується про шахрайство Ліхтаренка і наказує звільнити Зозулю, веде розмову з Феногеном про одруження Соні, приймає Золотницького і в бесіді з ним висловлює давнє бажання купити Капустяне, відмовляється «пристати в компанію» для будівництва цукрозаводу, вважаючи це невигідним для себе.

Користуючись записами, зробленими при підготовчій роботі над текстом п'єси, учні розповідають, що у другій дії вся «діяльність» Пузиря також здебільшого зв'язана з його «хазяйськими» інтересами: він їздив до міста влаштовувати свої справи, відвідав спільника по шахрайству Петьку Михайлова, привіз з міста дочці на плаття (начальниця гімназії «причепилася, щоб і я тобі купив такого самого»), підрізав у місті бороду, щоб видно було «Станіслава другої ступені», переконує Соню в тому, що «мужик» «не любить білого хліба», наказує Феногену, щоб переказав Ліхтаренку, коли яким хлібом можна годувати наймитів, глузує з бідності Калиновича. Ця ж сама зайнятість справами характерна для Пузиря в третій і четвертій діях.

Вчитель повинен підкреслити таку деталь: як тільки Пузир виходить на сцену, у нього завжди якась «хазяйська» справа, турбота, він не марнує даремно часу, його перша репліка - часто питальне речення. Із восьми виходів на сцену чотири супроводжуються репліками - питальними реченнями: «Не знаєш, зібрались економи в конторі?» (1 дія, ява VI), «Нікого ще не було?» (3 дія, ява III), «То ні ви, ні Калинович в городі, кажете, не були, то ніяких городських новинок і не знаєте?» (3 дія, ява IX), «Чого ви мене кликали, знову хочете мучить вашим Калиновичем?» (3 дія, ява XIII). Дивно на перший погляд звучить у вустах Пузиря така репліка після повернення його з міста: «Здорові були! Грієтесь на сонечку, ну, й я посидю з вами!» (2 дія, ява V). Насправді Пузир прийшов не посидіти, а показати свій орден Станіслава.

Через показ дій і вчинків розкривається і характер Феногена. Він виконує і влаштовує свої особисті справи. Таке становище Феногена визначило головні риси його характеру: хитрість, злодійкуватість, дворушність, пронозливість. Часто турботи про влаштування Пузиревих справ переплітаються з особистими інтересами Феногена, допомагають йому швидше збити капітал для придбання власного маєтку. Так, наприклад, Феноген бере хабара з управителя Зеленського, щоб «замовити добре словечко», переконати Пузиря не переводити Зеленського з Мануйлівки в Чагарник. Одержавши гроші, Феноген з усіх сил старається «відробити», при всякій зручній нагоді вихваляючи «усердіє» Зеленського («Ох, усердний чоловік, з коня не злазить»). Підлість, лицемірство, вовча натура Феногена добре розкриті у розмові з Ліхтаренком про спільні дії у шахрайських махінаціях (2 дія, ява XI). Наприкінці розмови Феноген говорить Ліхтаренку: «Я і сліпий, і глухий, і німий: роби, як хочеш, та мене не забувай».

Розкриваючи на конкретних прикладах майстерність Карпенка-Карого у змалюванні дій і вчинків персонажів, учитель допомагає учням краще засвоїти зміст комедії, акцентує їхню увагу на головних рисах характерів дійових осіб, сприяє більш дійовому впливові твору на почуття учнів.

Дуже часто зустрічаються в п'єсі характеристики одного персонажа устами іншого. На основі цих характеристик можна скласти досить повне уявлення про ту чи іншу дійову особу п'єси. Тому під час підготовчої роботи учнів до класного аналізу п'єси я пропоную їм виписувати такі характеристики. Наведу приклад подібної характеристики Пузиря:

1. «Халат мільйонера! Бачите, як багатіють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а від цього халата і від кожуха, повірите, смердить! Он як люди багатіють: учіться!» (слова Феногена).

2. «І сам хазяїн наш всіх научає: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть - тягни! Так він робив і так робить від юних літ, а тепер має мільйони!» (слова Феногена).

3. Майже вся V ява першої дії (розмова Марії Іванівни з кравчихою про пошиття нового халата).

4. «Ми, дочко, ніколи не знали, що можна, а чого не можна, аби бариш, то все можна!» (Марія Іванівна про себе і Пузиря).

5. Вся II ява третьої дії (розмова Феногена і Марії Іванівни про новий халат).

6. «Золотницький: Що він там робить? Феноген. Якусь комерцію викладають на щотах. Вони ніколи даремно не сидять».

7. «Воля ваша, а я не можу не підкреслити: у чоловіка двадцять дві тисячі кіп однієї пшениці, - ну, і треба ж йому гнатись за гусьми, що скубли одну копу!» (Слова Золотницького).

8. «Не знаєте ви тата! Ніхто його не вдержить на ліжку, поки ноги дибають». «Таких хазяїнів мало світ родить». «Щоб Терентій Гаврилович не побачив новий товар? Ха! Та він рачки сюди прилізе, та скоріше він умре!» (слова Феногена).

9. «Хазяйство або смерть - такий девіз» (слова лікаря).

Після наведення цієї характеристики можна запропонувати

учням своїми словами стисло сформулювати зміст кожної цитати, наприклад:

1. Скупість, неохайність (1, 3 цитати).

2. Хижацькі методи наживи (2 цитата).

3. Заради баришів усе можна (4 цитата).

4. Відсутність будь-яких інтересів, крім інтересів наживи (6 цитата).

5. Зажерливість (7 цитата).

6. Багатство - все! (8, 9 цитати).

Вміння учнів своїми словами правильно передати зміст подібних уривків свідчить про добре розуміння ними прочитаного, про вдумливість, про вироблені навички узагальнення. Таку саму роботу можна провести, аналізуючи образи Феногена, Ліхтаренка, Маюфеса.

Не всі оцінки, вкладені в уста персонажів, збігаються з оцінками автора п'єси. Так, наприклад, перша цитата (слова Феногена) не дає ще права говорити, що Пузир домігся багатства внаслідок ощадливості, скупості. Цю думку до певної міри поділяє Феноген («Он, як люди багатіють: учіться»). Насправді джерела збагачення Пузиря - в нещадній експлуатації трудящих. Скупість Пузиря - це лише окрема риса його характеру, аж ніяк не визначальна (коли мова йде про те, що допомогло Пузиреві стати мільйонером) .

Чимало оцінок, які дає Феноген Пузиреві, продиктовані бажанням показати себе перед іншими відданим і вірним хазяїнові. Так, Зеленському він говорить: «Знаєте, який наш хазяїн, часом, щоб не подумав, що ви мене підкупили, у нього честь - перше всього». Подібні оцінки також свідчать про психологію самого Феногена, який захоплюється в людях насамперед їхньою спритністю і вмінням легко наживатися.

Майстерно користується Карпенко-Карий прийомом самохарактеристики для розкриття внутрішнього світу, поглядів, життєвої моралі багатьох героїв п'єси. Особливо виразні, влучні самохарактеристики зустрічаються у висловлюваннях Пузиря. Ось окремі з них: «А Котляревський мені без надобності»; «Перше йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського наговору, а тепер такий пустяк - тривожить»; «Терпіть не можу цієї бідноти. Як побачу старця, то, здається, тікав би від нього скільки сили»; «Я сорок літ недоїдав, недопивав, недосипав, кровію моєю окипіла кожна . копійка, а тепер взять і віддать усе моє добро старцям!»

Ці висловлювання Пузиря добре характеризують його хижацьку вдачу, жорстокість, убогий духовний світ; некультурність, жадобу багатства. Останній приклад яскраво показує, яким страшним, кривавим був шлях Пузиря до нагромадження багатств і капіталів. Слова «недоїдав, недопивав, недосипав», замість співчуття, викликають гнів і ненависть до жорстокого гнобителя, кровопивці й самодура. Про те, що розуміється під оцими «недоїдав, недосипав», свідчить признання в раніш наведеній цитаті: «йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво».

Всебічно розкривається характер у висловлюваннях Ліхтаренка. Він не приховує своїх шахрайських махінацій, з цинічною відвертістю заявляючи Пузиреві, що «всі крадуть по-своєму, та без того і не можна». Пузир не осуджує його, бо й сам такий: «Я знаю, що він більше ссіх краде, та зате й мені велику користь дає». Дуже важлива для характеристики Ліхтаренка його розмова з Феногеном (2 дія, ява XI). Ліхтаренко не тільки захищає витончені методи визискування, шахрайство, неминучість брехні і лицемірства, але й переконаний, що це єдиний шлях до збагачення. Ось його «філософія»: «брать, де тільки дають і де можна, а на менших звертать»; «Що то за слово - украсти? Украсти можна тільки коняку, вола і все те, що є живого і що готове вже лежить на своєму місці. Я нічого такого не беру, не краду - боже сохрани!»; «От я одберу від мужиків оброчну казенну землю, візьму наділи в оренду, і мужики, оставшись без землі, будуть робить на нашого хазяїна, як кріпаки. Та щоб від такого комерчеського генделя не мать користі?»; «Всі рвуть, де тільки можна зірвати, а я буду дивиться та завидувать, як люди багатіють. Я не такий!» Міркування Ліхтаренка -яскравий зразок самохарактеристики. В них розкривається огидне нутро людиноненависника, експлуататора і злодія.

Карпенко-Карий - блискучий майстер мовної характеристики. За допомогою індивідуалізації мови драматург виразніше підкреслює окремі риси характерів персонажів, надає їм життєвості, повнокровності.

Внутрішньою цільністю, погодженістю відзначається мова Пузиря, цілком відповідаючи провідним рисам його характеру. Можна вказати на такі особливості мови Пузиря (головніші):

1. Несиченість лексики діловою термінологією, наприклад: «трудне діло ваше», «несостоятельність на три мільйони», «двадцять процентів з валової виручки», «кредитор, розходи, капітал» (з розмов Пузиря і Маюфеса).

2. Небагатослівність, упевнений, розв'язний тон висловлювань, часте вживання наказових речень (розмови з управителями, з Маюфесом і ряд інших).

3. Наявність виразів окремих прислів'їв, що узагальнюють життєву практику Пузиря, наприклад: «Для багатьох, мовляв, виграшка, а для одного - капітал. З миру по нитці - голому сорочка»; «ви не вмієте зробить дешевого робітника»; «умови люди роблять»; «Так ви зробіть у Мануйлівці бідність»; «Ви ніколи не пробуйте, а просто їжте»; «Порфирій, насталй зуби»; «І риби наловить, і ніг не замоче»; «Рівнялась свиня до коня, та шерсть не така».

Мова Феногена своєю одноманітністю і обмеженістю лексичного запасу дуже близька до мови Пузиря. Проте становище Феногена в маєтку хазяїна не могло не позначитись на характері його мови. Тон висловлювань, емоційна забарвленість мови Феногена помітно змінюються в залежності від того, з ким він розмовляє. Так, у розмовах з Пузирем він вдається до недомовок, натяків, зітхань, запобігливості, подекуди з'являється сміливий тон, що пояснюється близькістю Феногена до Пузиря. Підтверджую деякі з цих висновків прикладами (підкреслення далі всюди мої, ремарки опускаю, репліки подаю скорочено.- М. М.).

Пузир. Всякий чорт прийде сюди голодний, а ти його годуй.

Феноген. Це не ресторація, а хазяйський дім.

Пузир. А він дума - постоялий двір. Клич економів!

Феноген. О-хо-хо-хо-х!

Пузир. Чого це ти так тяжко зітхаєш?

Феноген. Та...

Пузир. Ну, що там, кажи.

Феноген (вихваляє старанність Зеленського).

Пузир. Оцього вже я не люблю. Краще ти не мішайся не в своє діло...

Феноген. Диви, мішаюсь. Самі питаєте, чого зітхаю. Я й кажу, бо у мене болить, а зовсім я не мішаюсь.

Незалежністю, зверхністю, що межує з розв'язністю, відзначаються висловлювання Феногена, коли він розмовляє з управителями, з Марією Іванівною, Сонею. Наприклад, на запитання Соні: «Чого ж ви мовчите?» Феноген відповідає: «Це не ваше діло, Софіє Терентіївно!» Груба, лайлива мова Феногена під час суперечки з робітниками, його репліки рясно пересипані такими словами й виразами: «ідол», «бодай вам заціпило!», «бодай ви не діждали», «гайда на роботу».

Багатослівність, самовпевненість, розв'язність характеризують висловлювання Ліхтаренка. Цю думку можна переконливо підтвердити, зачитавши учням розмову Ліхтаренка з Феногеном (2 дія, ява XI).

Виразно індивідуалізована мова, зокрема зовнішніми прийомами, Маюфеса і Куртца. Перший часто повторює вираз «Ето што-нібудь особенного», розмовляє сумішшю української й російської мов, неправильно будує речення (лист до Феногена). Куртц майже не знає ні української, ні російської мови, раз у раз повторюючи «Еті - да, еті - нет».

Багатьма спільними рисами, різко відмінними від мови Пузиря і його підлеглих, наділив Карпенко-Карий мову Золотницького, Калиновича, Соні. їх лексикон більш різноманітний, майже відсутня ділова термінологія (Соня і Калинович), зустрічаються слова і вирази: «ідеал», «культ», «при таких хазяїнах засохне наука, поезія і благо народа» (Золотницький), «ідеал», «лекція», «радикальне рішеніє», «насаждать ідеали кращого життя», «будущина в руках нового покоління» (Калинович), «натурально бажати», «музика... говорить своїм улесливим, чарівним язиком» (Соня).

Індивідуальний характер мови Пузиря, Феногена, Ліхтаренка та інших не заперечує наявності типових рис, властивих багатьом пузирям, феногенам, ліхтаренкам, що, як гриби після дощу, почали виростати на грунті капіталізму в другій половині XIX ст. Грубість, некультурність - характерні риси мови представників експлуататорських класів.

Знайомлячи учнів з мовною характеристикою персонажів п'єси «Хазяїн», учитель має можливість глибше розкрити змальовані характери, дохідливіше донести до свідомості учнів ідейний зміст твору.

Зовнішній вигляд, портрети дійових осіб у драматичному творі можуть бути подані або в ремарках, або змальовані в дії. Останнє - значно складніше, ніж перше. Портретна характеристика головних персонажів п'єси «Хазяїн» розкривається в дії. Так, у висловлюваннях дійових осіб є прямі вказівки на зовнішність Пузиря: латаний халат, старий кожух, борода, орден Станіслава, шапка; під час іменин - «крохмальна сорочка і новий сюртук». Посередньо вказується на одяг Золотницького у таких словах Феногена: «Уговорив-таки надіть крохмальну сорочку і новий сюртук; а при ордені зовсім не той чоловік, і Золотницькому не уступлять».

Всебічність, глибина розкриття образів комедії дає можливість скласти уявлення про зовнішній вигляд дійових осіб навіть тоді, коли портретні риси у висловлюваннях відсутні. Ми порівняно легко можемо уявити, який вигляд мають Феноген, Ліхтаренко, Зеленський та інші на основі їх характерних рис.

Введені в п'єсу деталі, які вказують на зовнішній вигляд дійових осіб, мають важливе значення для повнішого змалювання образів. Так, халат Пузиря весь час у п'єсі «діє», допомагаючи яскравіше розкрити скупість, жадібність, зажерливість Пузиря.

Значну цінність для розуміння характерів персонажів мають ремарки. Так, у першій дії (ява VIII) влучна ремарка допомагає краще уявити пронозливість, спритність Феногена. Він, «пропустивши економів, сідає на стулі так, щоб йому все чути й видно». Улесливість, послужливість, хитрість Феногена розкривається в таких ремарках: «Феноген зачиняє двері, стає на коліна перед Пузирем і цілує його в руки», «цілує Золотницького в руку», «цілує орден».

Робота вчителя над поясненням засобів розкриття характерів у п'єсі «Хазяїн» сприяє всебічному осмисленню ідейної тa художньої цінності твору, розвиває навички аналізу творів драматичного жанру, урізноманітнює вивчення літературних творів, роблячи його цікавим, а тому і дохідливішим, допомагає дати учням грунтовні знання з виучуваної теми.