Українська література - статті та реферати

Оповідання І. Франка «Історія кожуха» в 5 класі

Всі публікації щодо:
Франко Іван

О. I. Костенко

Творчість геніального українського письменника, революціонера-демократа І. Франка є важливим засобом для розкриття тієї жахливої дійсності, в якій віками томилися й страждали трудящі Західної України, його твори, зокрема оповідання на селянську тематику, не залишають каменя на камені від брехливої «теорії» безбуржуазності української нації. Вони сповнені пекучої ненависті до експлуататорів і щирої любові до народу; в них письменник художньо втілює вистраждану мрію трудящих мас про краще майбутнє.

Розповідаючи під час аналізу творів І. Франка про страшні умови тогочасної капіталістичної дійсності, вчитель виховує в дітей почуття гордості за нашу соціалістичну Батьківщину, в якій навіки покінчено з експлуатацією людини людиною.

Одним з таких творів І. Франка є оповідання «Історія кожуха». На вивчення цього твору в 5 класі програма відводить три години. Основну кількість навчального часу використовую для роботи учнів над текстом оповідання (пояснення незрозумілих слів, тривале виразне читання, складання плану твору тощо).

Перед читанням оповідання «Історія кожуха» в короткій бесіді розповідаю п'ятикласникам (спираючись, звичайно, на їх знання з історії СРСР, набуті в 4 класі) про ті суспільно-політичні умови, в яких відбувалися описані в творі події.

Розповідати учням зміст оповідання перед читанням його не слід, бо це негативно вплине на сприймання ними твору.

Попереднє повідомлення сюжету притупляє емоції дітей; адже інтрига в художньому творі - це не просто засіб підтримання уваги читача, а й могутній чинник емоціонального (а значить - ідеологічного) впливу. Яке б майстерне не було слово вчителя, воно ніколи не зможе замінити неповторного слова письменника, яке й має бути використане вчителем в його безпосередній художній силі.

В оповіданні «Історія кожуха» зустрічається багато незрозумілих для п'ятикласників слів, які вчитель повинен пояснити, щоб під час читання твору не вдаватись до широких коментарів. Це вимагає від учителя значної підготовки і вправності в проведенні бесіди. Нові слова краще пояснювати не відірвано від розповіді, а по можливості включати в неї. Наведемо приклад такої вступної бесіди.

В оповіданні «Історія кожуха» І. Франко відтворює злиденне життя галицького селянина. Пани дідичі (тобто поміщики) відібрали у селянина землю, і він мусить заробляти на шматок хліба випадковими роботами: то пошле доньку до багатого сусіди на цілий день прясти «за ложку страви та за сердечне спасибі», то сам іде до багатіїв молотити чи гній зі стайні викидати, а то їде в ліс з поміщицькими фірами (підводами). Як риба об лід, б'ється бідний хлоп (селянин), всю свою силу витрачає на чужій роботі, але дарма добути йому достатку. В нього немає навіть одягу: в хаті, на голій жердці (жердині для одягу) висить зношений кожух, один-однісінький на всю сім'ю. їсть селянин затірку (юшку з розтертого борошна). Нестерпно тяжке життя в бідняка: його визискують не лише пан дідич і його оконом (управитель поміщицьким господарством), а й свої сільські багатії - війт (староста), десятник (заможний селянин, що виконує обов'язки поліцая), присяжний (представник суду, обраний від багатої верстви населення) і багатий сусіда, що за безцінь купує його наймитську працю.

Нестерпні податки і кари (штрафи) вщент розорювали бідних селян; хлопи вимушені були позбутись свого останнього маєтку (майна), остаточно перетворюючись у наймитів. Таких нужденних селян у Галичині було дуже багато.

Початок оповідання написаний у формі казки, але в основу твору покладено не фантастику, а життєво правдиву подію.

Після вступної бесіди виразно читаємо оповідання. Це також вимагає серйозної попередньої підготовки: добрати відповідні інтонації, вірно розмістити логічні наголоси, пояснити решту незрозумілих слів. Справді, досить взяти такі дві фрази з твору, як: «Адже ж тверда хлопська натура!» та «Ввійшла в хату пресвітла власть громадська», - і ми переконаємось, з якими складними інтонаційними відтінками їх треба передавати. Перша фраза, відзначена особливою експресією з приводу щасливого видужання хлопчика, має бути прочитана радісно, з сильним наголосом на слові тверда із іронічним трактуванням епітета хлопська; друга фраза читається з їдкою іронією.

Крім слів, пояснених у хрестоматійних зносках та в процесі вступної бесіди, потребують пояснення такі слова, як футро (хутро), запіють (заспівають), супочивок (спочинок), бути пожиточним (бути корисним) чутисягордим (почувати себе гордим), швидко зуживався (швидко зношувався), заробок (заробіток), повідати (говорити), соп у X (сморід), гранатове сукно (сукно темночервоного кольору), натуральне тепло (природне тепло), вельможні (багаті) тощо.

Діалектні терміни перекладаються літературними відповідниками; інші невідомі для дітей слова розтлумачуються способом коротких описів.

Домашнє завдання: прочитати та засвоїти оповідання «Історія кожуха»; вміти переказувати зміст твору.

Перевіряючи, як засвоїли учні зміст оповідання, ставлю нескладні запитання, наприклад: Розповісти історію з селянським кожухом. Хто винний у загибелі кожуха? Чому селянська родина так побивалась за кожухом?

Після цього учні читають оповідання по частинах, пояснюючи незрозумілі слова і вирази, а також переказують зміст прочитаного. Потім під керівництвом учителя п'ятикласники складають і записують у свої зошити план оповідання. Для цього спочатку твір читається по розділах, далі по визначених учителем частинах розділів, і, нарешті, колективно складається план. Він може мати такий вигляд:

І. Розповідь кожуха

1. Опис селянського кожуха.

2. Чому кожух гордився собою?

3. Як кожух обслужує селянську родину?

4. Тяжкі роздуми кожуха про старість.

II. Конфіскація кожуха

1. Які зміни сталися в кожухових послугах?

2. Хвороба і одужання хлопця.

3. Конфіскація кожуха.

4. Горе селянської родини.

III. Доля кожуха

1. Кожух зогнив.

2. Розпач селянської родини.

Цей план учні записують у зошити на одній половині аркуша, залишаючи кілька рядків після кожного пункту. Друга половина аркуша залишається чистою для складання цитатного плану, яке проводимо на наступному уроці.

Домашнє завдання: вміти докладно переказувати за планом зміст оповідання і продумати, якими цитатами можна підтвердити кожен пункт складеного плану.

Після перевірки домашнього завдання організую мовчазне читання учнями оповідання по кожній частині, зокрема, з метою добору цитат, якими, після колективного їх обговорення, заповнюється друга половина аркуша. Цитатний план може бути такий:

I. Розповідь кожуха

1. «Простий баранячий кожух, навіть не надто новий; правда, не латаний, та вже порядно проходжений, просяклий запахом людського поту, з поблеклими віддавна прикрасами...»

2. «Єдина тепла одежа».

3. «Цілісінький день переходжу, як ткацький човник, з кута в кут, із плечей на плечі...»

4. «Чую, що недовго вже мені животіти».

II. Конфіскація кожуха

1. «Пан дідич... каже мені їхати з його фірами в ліс». «Тогодня вже кожух цілий день не злазив з плечей господаря».

2. «...Юрцьо лежав хворий...» «Полежавши зо дві неділі, Юрцьо одужав».

3. «Десятник узяв кожух під пахву і, не поздоровивши нікого, вийшов із хати».

4. «Хвилю сиділи, як остовпілі, і тільки опісля... обі жінки заридали вголос, хлопець отер сльози рукавом, а сам господар сидів понурий коло вікна і оком слідив за властю...»

III. Доля кожуха

1. «Мокрий кожух, пролежавши тиждень у вогкій коморі, став зовсім не придатним до вжитку, зігнив і в пальцях розлазився».

2. «Хто ж мені мою кривду верне?»

Складання цитатного плану цінне тим, що допомагає дітям грунтовно опрацювати і засвоїти текст оповідання, виробляє навички знаходити в ньому головне, підготовляє до наступної роботи над переказом і твором.

Пропоную учням таке домашнє завдання: знайти в оповіданні приклади розповіді й опису, приклади уособлення, виписати кілька епітетів, метафор та порівнянь, пояснивши, яку вони відіграють роль у творі. При цьому слід застерегти учнів, що епітетом буває не кожний прикметник, а тільки той, що яскраво, художньо передає ознаку предмета.

Після того як діти докладно ознайомилися з оповіданням, можна ставити складніші запитання, що вимагають грунтовного знання тексту твору. Весь урок проводиться мною методом бесіди, в якій на основі розкриття доступних для розуміння п'ятикласників засобів образності й виразності логічно підводжу до розуміння теми та ідеї твору (хоч цих термінів поки що не вживаю).

Бесіду будую з допомогою таких запитань: Чим оповідання «Історія кожуха» нагадує казку? (Казковим зачином, розгорнутим засобом уособлення). З якою метою письменник використовує в творі казковий зачин? (Для більшої виразності, емоціональності й переконливості змальованого явища. Адже для бідної селянської родини єдиний кожух і справді був немов живою істотою, його втрата була для бідняків подібною до втрати близького родича: «Ті, що лишилися в хаті після того, як винесено кожух, дізнали такого чуття, як коли би винесено трупа когось найдорожчого з родини». Це ж саме підкреслюється й метафоричним епітетом: «сердешний кожух», метафорою: «кожух цілий день не злазив з плечей господаря»). Чиї думки передано через роздуми кожуха? (Думки письменника). Яке ставлення кожуха до панів і трудящих? В чому виявляється це ставлення? Знайти епітети, що характеризують ставлення кожуха до панів і трудящих, («...нехай мені вельможні лиси і вовчі шуби покажуть одну одежу, що так вірно, невтомно служить свому господареві, як я!»; «Ой, тяжка хлопська доля!» робить висновок кожух). Чи можна твір «Історія кожуха» назвати казкою? Якщо ні, то чому? (Бо основна частина оповідання позбавлена будь-якої фантастики. В ній змальовується справжнє життя однієї бідної селянської родини). Чому кожух був такий необхідний для селянської родини? Що сталося з хлопчиком, коли він повернувся з школи додому без кожуха? Які епітети й метафори вживає письменник, розповідаючи про хворобу Юрця? Поясніть їх роль в оповіданні. («Гарячка з'їдала хлопчину, спеклими устами стогнав без тями», «Адже ж тверда хлопська натура!») В якому .значенні вжито епітет тверда натура? (В значенні: міцна, витривала). Отже, яке ставлення письменника до хлопчика? А яке ставлення І. Франка до десятника і присяжного? Чи приваблюють ці персонажі? Чому ні? Який епітет вживає письменник до слів «власть громадська»? («Пресвітла власть громадська»). Який відтінок має цей епітет? (Відтінок насмішки, глузування). Які епітети й порівняння вжиті в оповіданні для змалювання тяжкого стану родини після пограбування кожуха? («Хвилю сиділи, як остовпілі, і тільки опісля, мов на команду, обі жінки заридали вголос, хлопець отер сльози рукавом, а сам господар сидів понурий коло вікна і оком слідив за властю, що ні відси ні відти впала, як вихор, і понесла те, без чого ціла родина як стій стала вдвоє бідніша і зовсім безпомічна»). Чим закінчилась історія з кожухом? Кому співчуває письменник? Хто винен у стражданнях бідного селянина? Про що свідчить розпачливе запитання селянина Івана: «Хто ж мені мою кривду верне?» Хто ж насправді міг виручити селянина з біди? Отже, який висновок міг зробити читач, прочитавши це оповідання? Коли селяни Західної України остаточно визволились з-під гніту та експлуатації? До чого закликає І. Франко в оповіданні «Історія кожуха»?

Учнівські відповіді коротко підсумовую. В оповіданні «Історія кожуха» І. Франко змальовує тяжке і безпросвітне становище бідної селянської родини, вкрай розореної експлуататорським ладом, що панував на той час у Галичині. Це явище було типовим, тобто характерним для основної маси селянства Західної України за часів капіталізму. Малюючи страшні картини селянських злиднів, письменник виховує в читачів палку любов до трудящих і глибоку ненависть до гнобителів народу.

Після цього п'ятикласники виразно читають і переказують оповідання.

Додому можна дати завдання письмово відповісти на такі запитання: Що показує І. Франко в оповіданні «Історія кожуха»? Кому співчуває і кого ненавидить письменник? Які почуття виховує письменник у читача?