Українська література - статті та реферати

Вивчення новели М. Коцюбинського «Інтермеццо» в 9 класі

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

К. О. Ходосов


Новела «Інтермеццо» - один з кращих творів М. Коцюбинського. Соціальною значимістю теми та ідеї, художньою досконалістю їх втілення, неперевершеною майстерністю у відтворенні чарівних літніх пейзажів, складних душевних переживань ліричного героя ця новела посідає визначне місце в творчості письменника. Це - своєрідний ідейно-естетичний маніфест, виражений засобами художньої мови.

Звідси зрозуміла та виняткова увага, яку приділяє вчитель вивченню новели в 9 класі.

«Інтермеццо» є одним з найважчих творів у програмі 9 класу. Трудність його для учнів зумовлюється глибиною філософської думки, вираженої в ньому, широтою узагальнення і художнього осмислення найважливіших соціальних явищ тодішньої дійсності, психологізмом.

Виходячи з цього, на вивчення названого твору я відводжу щонайменше 2 години.

Зміст першого уроку такий:

1. Характеристика епохи.

2. Аналіз змісту новели та її композиції.

3. Завдання додому: а) скласти план новели, б) вивчити напам'ять окремі місця твору.

Зміст другого уроку:

1. Визначення ідеї твору.

2. Аналіз образів, художніх засобів і мови новели в їх єдності з ідейним змістом.

3. Ідейний вплив М. Горького на М. Коцюбинського в новелі «Інтермеццо».

Програма з української літератури включає деякі твори, попереднє самостійне читання яких учнями не дає бажаних наслідків: для правильного розуміння і глибокого засвоєння їх ідейно-тематичного змісту конче потрібні пояснення вчителя, відповідна підготовка учнів. Таким, зокрема, твором є новела «Інтермеццо». Звичайно, кращі учні зможуть, до певної міри, самостійно розібратися в змісті цього твору, визначити його ідею. Проте значна частина дев'ятикласників може заявити, що не зрозуміла цього твору, бо він важкий. І це цілком природно. Своєрідність сюжету і композиції новели, наявність поряд з описово-розповідними епізодами глибоких філософських роздумів, психологічна експресія ліричного героя - все це учні зможуть засвоїти лише при відповідному, методично досконалому коментуванні тексту вчителем. Тому давати завдання прочитати новелу дома, перед вивченням її в класі, недоцільно.

На першому уроці, готуючи учнів до вивчення «Інтермеццо», я подаю стислу суспільно-політичну характеристику епохи - періоду столипінської реакції, чорносотенних погромів після революції 1905 року. Я відзначаю, що наступ контрреволюції йшов і на ідеологічному фронті, що з'явилася ціла орава модних письменників, які «критикували» і «громили» марксизм, опльовували революцію, глумилися з неї, оспівували зрадництво. Розвиток літератури йшов під знаком гострої боротьби двох основних напрямів - революційно-демократичного і реакційного, буржуазно-ліберального.

Представники реакційного напряму, письменники-декаденти, намагалися прикрити свої контрреволюційні ідеї, ненависть до революції гаслами «мистецтво для мистецтва», «чистого мистецтва», пропагували аполітизм, відхід від класової боротьби, «незалежність» митця від суспільства.

У таких суспільно-політичних умовах з'явився один з кращих творів М. Коцюбинського - новела «Інтермеццо», в якій підноситься і розв'язується з революційно-демократичних позицій надзвичайно важлива на той час громадсько-політична проблема: мистецтво і суспільство, митець і народ, громадський обов'язок митця, суспільна роль мистецтва.

Розповідаючи про це учням, не поспішаю з визначенням ідеї твору. Методично доцільніше підвести учнів до визначення ідеї новели з допомогою аналізу змісту, образів і художньої форми твору, щоб це була не декларація вчителя, а переконливий, логічний висновок з вивченого. Проте постановку письменником цієї актуальної проблеми слід відмітити уже у вступній бесіді.

Значну трудність становить вивчення змісту і композиції новели. Від того, наскільки глибоко і правильно дев'ятикласники усвідомлять зміст твору, залежить їх уміння розібратися в його ідейному спрямуванні та художніх особливостях.

«Інтермеццо» - не безсюжетна новела, а ліричне оповідання з надзвичайною стрункістю і напруженістю сюжету, хоча сюжет тут особливий, внутрішній, він виявляється не в об'єктивних подіях, а в умотивованому всіма зображеними обставинами життя відтворенні думок і почуттів людини-оповідача.

Перед вивченням змісту новели зосереджую увагу дев'ятикласників на цій композиційній особливості, підготовляю їх до сприймання і правильного розуміння сюжету твору.

Зміст новели, як показує досвід, найкраще передати у формі простої, дохідливої розповіді вчителя, цитуючи окремі, найсильніші з ідейно-художнього погляду місця твору. При цьому дуже велике враження справляє на учнів цитування вчителем напам'ять окремих уривків і виразів твору.

Щоб надати переказові змісту характеру цільної, зв'язної розповіді, я заздалегідь продумую послідовність, намічаю план розповіді. План цей може являти собою перелік визначених вчителем заголовків-назв кожного з одинадцяти невеликих розділів новели:

1. «Я утомився». 2. В дорозі. 3. На самоті вдома (за десятьма чорними кімнатами; на подвір'ї). 4. В полі серед нив. 5. Після прогулянки в поле. 6. В товаристві сонця і трьох білих вівчарок. 7. В тісному зв'язку з землею. 8. Симфонія поля (спів жайворонка). 9. «Між золотим сонцем і зеленою землею». 10. Сцена зустрічі з людиною-«звичайним мужиком». 11. «Йду поміж люди» - «душа готова, струни тугі, наладжені».

Зміст новели треба так передати, щоб учні відчули захоплення самого вчителя цим твором, щоб глибина думки і досконалість художньої форми твору схвилювали учнів, ізбудили в них високі емоції, сильні переживання. Дев'ятикласники мають ніби перевтілитися в ліричного героя твору і пожити ці кілька хвилин його життям, його болями і радощами, відчути його сумніви, настрій душевної перевтоми і, нарешті, пройнятися глибоким соціальним оптимізмом, який так виразно, фізично відчутно звучить в заключному акорді цієї прекрасної, хвилюючої поетичної симфонії.

У виступі на XIX з'їзді КПРС О. Фадєєв говорив, що література в шкільному вивченні аж ніяк не повинна розглядатися лише як ілюстрація до історії або тих чи інших соціологічних положень, без глибокого розкриття художніх достоїнств твору, тобто «без усякого натяку на те, що література - прекрасна». Адже саме з шкільної парти і насамперед з уроків літератури наші учні повинні винести так потрібні їм в дальшому житті естетичні смаки, розвинути в собі почуття прекрасного в житті і в художній літературі, пройнятися інтересом, любов'ю до мистецтва як одного з найважливіших засобів пізнання дійсності.

Новела «Інтермеццо» є прекрасним матеріалом для ідейно-художнього, естетичного виховання учнів. Тому при вивченні змісту твору на це слід особливо зважати. Вже на цьому - першому - етапі вивчення твору потрібно звернути увагу дев'ятикласників на мовну майстерність письменника, неперевершену красу художньої форми, що втілює в собі високу, політично важливу ідею твору.

Як же здійснити практично цей важливий методичний принцип? Передусім учитель повинен чітко усвідомити, що вивчення змісту твору має допомогти учням правильно зрозуміти його основну ідею, захопитися досконалістю художньої форми твору, високою мовною майстерністю письменника. Враховуючи це, вчитель передає зміст твору так, щоб викликати в учнів інтерес, загострити їх увагу, збудити емоції. Для цього слід у процесі переказу змісту твору за заздалегідь продуманим планом час від часу акцентувати увагу учнів на найсильніших в ідейно-художньому відношенні місцях твору. Так, наприклад, підкреслюючи, що М. Коцюбинський виявив себе в цьому творі неперевершеним майстром психологічного аналізу, я ставлю перед дев'ятикласниками запитання:

- Уявіть собі, що людина дуже втомилася і фізично, і морально. Як саме, тобто якими словами, виразами, ви передали б це почуття? Адже сказати лише: я втомився - замало... Послухайте, як подібний душевний стан відтворив М. Коцюбинський, які слова і вирази дібрав письменник для цього з, невичерпної скарбниці загальнонародної мови (зачитую відповідний уривок від слів «Я втомився» до «Як я чекав їх часом!»).

Навівши цей уривок, пояснюю алегоричність його змісту, різко виражений заклик до соціального протесту.

Захоплююче враження справляє на учнів, а значить - має великий ідейно-естетичний вплив, опис «нив у червні». З педагогічної практики відомо, що довгі описи природи іноді послаблюють увагу учнів, у них невистачає терпіння до кінця вислухати їх з неослабною зацікавленістю. Та досить вчителеві перед ілюстрацією такого місця з твору зробити відповідне зауваження, щоб учні, відчуваючи красу й силу художнього слова, з інтересом, захопленням заслухали весь уривок.

Так, звертаючись до класу, зауважую:

- Кожен з вас, звичайно, бував у полі, милувався зеленими нивами, коли хліба вже сягають до пояса, викидають колос. Легенький вітрець хвилює жита, пшениці... А ось коли б вам запропонували описати бачену вами картину природи, ви відчули б певні труднощі: як почати? що писати? І, очевидно, після кількох речень вичерпався б запас ваших спостережень, думок, виразів. Послухайте ж тепер, як майстерно, чудово відтворив подібну картину Коцюбинський:

«Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом» (і далі цитую перші два абзаци).

- Ви чули коли-небудь,- звертаюсь до учнів,- як у гречці, що цвіте, гудуть бджоли? Яка це прекрасна музика! І як чудово відтворив цю картину природи автор «Інтермеццо» з допомогою лише кількох влучних, яскравих слів: «Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл. Просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. Стою і слухаю.

Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна».

Таких неповторно яскравих шедеврів «малювання словом», поетичних знахідок і відкриттів великого художника, який відтворює красу природи в активному сприйманні людини, вчитель зможе знайти в новелі дуже багато: твір можна цитувати абзац за абзацом. Потрібно лише, щоб і сам вчитель захоплювався, виявив непідробний подив перед красою художнього слова, перед багатогранною словесною майстерністю М. Коцюбинського. Це почуття, безперечно, передасться учням, вплине на формування їх естетичних смаків, сприятиме збагаченню їх художніх знань! Справді, скільки таких чудових місць є в новелі «Інтермеццо». гідних найвищої похвали, найсильнішого захоплення красою їх словесно-художньої форми в поєднанні з глибоким ідейним змістом! І який це благодатний матеріал в руках словесника для естетичного виховання нашої молоді!

При вивченні новели в дев'ятикласників неминуче виникають запитання: Наскільки цей твір автобіографічний? Чи справді в Коцюбинського були такі сильні психологічні переживання, непереборне бажання втекти від людей, суспільства, від суспільної боротьби? Вчитель повинен передбачити ці запитання і бути напоготові дати чітку, недвозначну відповідь: так, до певної міри виучуваний твір - автобіографічний. Але не можна цілком і в усьому ототожнювати ліричного героя новели, від імені якого ведеться розповідь, з автором твору. М. Коцюбинський влітку 1908 р. дійсно відпочивав у селі Кононівці на Полтавщині (тепер - Шрамківського району). Цей біографічний факт знайшов своє відображення, зокрема, в посвяті новели: «Присвячую Кононівським полям».

Хвороба серця часом морально гнітила письменника. Проте з біографії М. Коцюбинського відомо, що навіть в найчорніші ласи столипінської реакції він не зійшов з революційно-демократичного шляху і тимчасові нотки душевного болю, суму не переростали у нього в декадентський песимізм, у невигойний відчай душі, зневіру в життя. Здоровий, тверезий оптимізм був невід'ємною рисою характеру письменника. Цікаве щодо цього свідчення маємо в спогадах М. Горького про Коцюбинського. В циклі М. Коцюбинського «З глибини» є чудова лірично-психологічна мініатюра - «Самотній» (1904 р.), в якій надзвичайно глибоко розкрито настрої митця-декадента (проте ніяк не автора, хоч розповідь і ведеться від першої особи) напередодні революції 1905 р. Песимізм, зневіра в життя, душевний відчай передані з усією властивою М. Коцюбинському художністю і майстерністю. Перебуваючи на Капрі, якось Михайло Михайлович запитав М. Горького:

- Вам подобається «Самотній»?

- Це краща з ваших поезій у прозі, а вони всі, на мій погляд, дуже, гарні...

Він сумно усміхається:

- А я прочитав сьогодні вранці, і стало ніяково. Нікому це не потрібно, не цікаве нікому. Що за скигління? Всі люди самотні. І не так моторошно треба писати про це прокляття наше!»

Отже, бадьорий, оптимістичний погляд на життя в поєднанні з глибоким невдоволенням тогочасним суспільним ладом був провідною психологічною рисою М. Коцюбинського як митця. Тому настрої нервової втоми, настійне намагання героя твору втекти від суспільства, від людей, певне душевне роздратування і, нарешті, сама мандрівка в «невідоме», в самотність - це вже не стільки автобіографічне, скільки художньо-композиційний прийом, яким письменник користується для викриття і розвінчання декадентських поглядів на мистецтво, що були дуже поширені в період після революції 1905 року, який М. Горький назвав «найганебнішим і найбезсоромнішим десятиріччям в історії російської інтелігенції...»

Підкреслюю майстерне використання письменником засобів тонкої іронії, гострої політичної сатири (вівчарки Трепова), персоніфікації (звернення до сонця, до землі, нив, як до живих істот).

Центральний епізод твору - зустріч героя з селянином - зачитую повністю, відповідно коментуючи окремі місця.

Вдома пропоную дев'ятикласникам: а) скласти план новели (дати цитатний чи в своєму формулюванні заголовок кожному її розділу, що спонукає учнів вдумливо прочитати твір, закріпити в пам'яті пророблений на уроці матеріал); б) вивчити напам'ять кілька невеликих уривків, найважливіших для розкриття ідейного змісту новели. Наприклад:

«Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутися з людиною. Я не можу бути самотнім».

«Я утомився.

Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій».

«...Сонце! я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів - хто знає, що вийде з того насіння? може, вогні?»

«Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка й грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі. Говори, говори...»

«Прощайте, йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...»

На другому уроці під час перевірки домашнього завдання неминучі запитання учнів, оскільки при вдумливому самостійному читанні тексту новели вони зустрінуть ряд незрозумілих слів і виразів. Учитель не має можливості за 20-30 хвилин, протягом яких він розбирав зміст твору, передбачити, а тим більше пояснити всі такі місця. Тому він повинен підготуватись, щоб дати вичерпні відповіді на можливі запитання учнів по тексту твору.

Повторення вивченого на попередньому уроці слід провести за такими питаннями:

1. Коли була написана новела «Інтермеццо» (коротка характеристика епохи)?

2. Ідейний зміст твору (відповідаючи, учні цитують напам'ять вивчені дома місця з новели).

3. Композиційні особливості твору.

При цьому вчитель виявляє, наскільки вірно і глибоко зрозуміли учні зміст твору.

Підсумувавши коротко відповідь учня на третє питання, вчитель переходить до подачі нового матеріалу. На основі глибокого і правильного розуміння змісту твору визначається тема та ідея новели.

Формулювання основної ідеї твору повинно бути чітким, ясним, цілком доступним. Визначення провідної ідеї новели «Інтермеццо» подано в новому підручнику з літератури правильно і зрозуміло. Вчитель може ним цілком скористатися. Ідею формулюю так: горя в людському житті стільки, що від нього не втекти, не сховатись; втеча від людей, від дійсності - це лицемірство; місце чесної людини, справжнього митця - серед трудящих, у боротьбі за краще життя. Це визначення можна сформулювати ще стисліше: справжній митець не повинен тікати від народу, від суспільної дійсності, якою б гіркою вона не була, він повинен якнайактивніше вторгатися в неї, допомагати трудящим в їх боротьбі за поліпшення свого становища.

Дуже важливо підкреслити, що ця ідея цілком узгоджується з відомим ленінським положенням про те, що «жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна» (В. І. Ленін). Це ще раз свідчить, наскільки близько підійшов до марксизму М. Коцюбинський у своїх літературно-естетичних поглядах.

Уже в процесі переказу змісту твору вчитель так чи інакше розкривав і образи його. Тому потрібно узагальнити, систематизувати сказане раніше, зробити короткі висновки про систему образів новели. Ця система має деяку особливість. Адже ще перед початком новели - в підзаголовку - автор визначив коло своєрідних дійових осіб твору. Це - «моя утома, ниви у червні, сонце, три білих вівчарки, зозуля, жайворонки, залізна рука города, людське горе». Отже, основними образами твору є: ліричний герой, селянин («мужик»), природа.

Ліричний герой - це митець-громадянин, тісно зв'язаний з народом, з суспільним життям. Адже він сам говорить про себе: «...життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег... Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім». Люди кидають в його серце», як до власного сховку, свої страждання, і свої болі, розбиті надії, і свій розпач... Весь жах, весь бруд свого існування». Він не стоїть осторонь суспільної боротьби, громадського життя; навпаки, він активно вторгається в нього, допомагає народу засобами мистецтва. І хоч його тимчасово стомило життя, він вирішив перепочити на лоні природи, набратися свіжих сил і знову повернутися до активної творчої праці, до боротьби, бо він не може залишатись байдужим до людського горя.

В образі селянина автор втілив «людське горе». Характерно, що М. Коцюбинський - неперевершений майстер портретної характеристики - не дає опису зовнішності цього героя, обмежившись лаконічним зауваженням: «То був звичайний мужик». Далі ми дізнаємося, що він учасник революційних подій - сидів рік у тюрмі За це; у нього «п'ятеро діток голодних», живе надзвичайно тяжко, в нестерпних матеріальних умовах, бо серед величезних просторів панських ланів «він має тільки краплинку», що не дає змоги прогодувати навіть сім'ю. Крізь цього селянина ліричний герой побачив картини страждань, горя і мук трудового народу в капіталістичному ярмі.

З обуренням і гнівом виливає селянин свої болі і горе, розповідає про жахливі умови життя трудящих і цим немов пробуджує в свідомості митця-громадянина - ліричного героя твору - почуття свого суспільного обов'язку, викликає в нього бажання знову повернутися в лави борців за краще майбутнє народу.

Образи природи доцільно розглянути в поєднанні з аналізом художніх засобів твору. При цьому Варто підкреслити, що картини чарівної природи в новелі - це не просто красивий фон, орнамент, а вони несуть на собі активну ідейну функцію, допомагають виразніше, глибше розкрити тяжке життя, страждання трудового народу в умовах експлуататорського ладу. Коцюбинський цим самим немов повторює, стверджує висловлену колись П. Грабовським думку:

Серед ясних, золочених просторів

Я бачу люд без житнього шматка...

Блакить... пташки... з-під соловйових хорів

Мов ніж вража скрізь стогін мужика.

(«Я не співець чудовної природи»).

Учитель повинен пояснити учням, що в той час як письменники-декаденти милувалися красою природи, всюди бачили в житті, як каже П. Грабовський, «райські сни й куточки благодатні», літали «в надзоряних країнах»,- письменник-демократ М. Коцюбинський на фоні чарівної природи, розкішних «нив у червні» побачив скрізь знедоленого, бідного селянина, увесь жах під'яремного життя трудящих в умовах царсько-самодержавного ладу. І це було не звичайне споглядання, навіть не просте співчуття людському горю, а активне сприймання жахливої дійсності. Устами ліричного героя, який слухає розповідь «мужика», автор виражає це так: «Він говорив про речі, повні жаху для мене, так просто і спокійно, як жайворонок кидав на поле пісню, а я стояв та слухав, і щось тремтіло в мені». Отже, аполітичному декадентському милуванню природою, тіканню від дійсності автор протиставляє активне вторгнення митця в суспільне життя, тісний зв'язок його з народом.

Далі переходжу до вивчення образотворчих засобів, стильових особливостей, мови твору. Насамперед відзначаю, що надзвичайною красою своєї художньої форми, органічним злиттям форми і змісту, багатством засобів образності і виразності, лексичними і синтаксичними особливостями поетичної мови новела «Інтермеццо» є одним з найкращих витворів мистецтва слова, світових шедеврів літератури.

Перед учителем неминуче постає важливе методичне питання: на що саме звернути основну увагу учнів, як подати цей матеріал в найдоступнішій для них формі.

Роботу починаю з зауваження, що вже в процесі вивчення змісту новели учні переконалися, наскільки майстерно й талановито М. Коцюбинський «малює словами» картини природи, обстановку, душевні переживання героя; наскільки глибоко розкрив він ідею твору, провівши її від першої і до останньої сторінки новели як основний, центральний мотив. Всебічному і переконливому розкриттю ідейного змісту твору підпорядковані і всі художні засоби: композиція, мовно-стилістичні особливості новели.

Підкреслюю таку, композиційну особливість «Інтермеццо»: в головних розділах новели основне місце посідають пейзажі, чудові картини природи, подані через сприймання їх ліричним героєм. Письменник сам визначив коло своєрідних дійових осіб твору: ниви у червні, сонце, три білих вівчарки, зозулю, жайворонків.

Як художник виняткової сили М. Коцюбинський зумів дібрати з багатющої скарбниці загальнонародної мови такі слова й вирази, що змальовані ним картини природи виступають надзвичайно яскраво, рельєфно.

- Ось, наприклад,- звертаюсь до учнів,- всі ви чули кування зозулі серед розкішної весняної природи. Немало про це писали поети і прозаїки до Коцюбинського. Здається, що, не повторюючись, не можна нічого нового й сказати про це. Але Коцюбинський по-своєму, з властивим лише йому вмінням відтворив цю картину:

«...Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін - ку-ку! ку-ку! - і сіє тишу по травах. Уявляється раптом зелений двір - він вже поглинув мою кімнату - я зскакую з ліжка і гукаю в вікно до зозулі: ку-ку... ку-ку... Добридень!..

Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені».

В іншому місці: «Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози, по плакучій березі, і змивало мою утому». Як чудово, свіжо, по-новому в цьому порівняно невеликому реченні, поєднуючи два тропи - метафору і порівняння,- письменник відтворив, пейзажну деталь у сприйманні героя.

Класичними пейзажними малюнками є описи поля, «нив у червні», співу жайворонка тощо.

Різноманітними художніми засобами мови Коцюбинський з не меншою майстерністю і красою відтворює психологічні явища - душевний стан героя.

Щоб розкрити на конкретному прикладі багатство словесно- художньої палітри письменника, докладніше розглядаю опис жайворонкового співу (8-й розділ).

Письменник наполегливо шукав словесних барв для змалювання підслуханої ним музики природи, для відтворення в людському сприйманні чудової «симфонії поля». Підкреслюю цікаву паралель, оригінальний штрих, який допоміг М. Коцюбинському довершити словесний малюнок:

«Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й звучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля.

Це було прекрасно».

Надзвичайна різноманітність і багатство метафор, порівнянь, своєрідних, влучних епітетів та інших художніх засобів вражають читача в цьому розділі твору. Звертаю увагу учнів на деякі з них: метафори - жайворонки «кидають з неба на поле свою свердлячу пісню», «дрібно сиплеться регіт на металеву дошку»,- про спів жайворонка: пташка «тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба... Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля» тощо; порівняння: «Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем»; поєднання метафори з порівнянням: «на мене, як дощ, спадають небесні звуки»; епітети - пісня жайворонка свердляча, дзвінка, металева й капризна; гострі, колючі звуки; невидима струна; регіт сиплеться дрібно.

Вчитель може також навести приклади використання засобів образності мови з інших розділів твору. Аналізуючи різноманітні художні засоби новели, слід неодмінно підкреслювати їх ідейно-оціночну функцію в творі: всі вони підпорядковані розкриттю ідейного змісту його і одночасно виражають ставлення автора до зображуваних явищ, подій, людей.

Найбільш довершеною в ідейно-художньому відношенні є сцена зустрічі ліричного героя з простим селянином, «звичайним мужиком» у полі. Якщо зустріч героя-сонцепоклонника із сонцем (6-й розділ) передана хвилюючим, пристрасним внутрішнім монологом, то зустріч його з людиною супроводиться не менш пристрасним, сповненим гніву і пафосу боротьби своєрідним діалогом. Оригінальність цього діалога полягає в тому, що розповідь селянина про своє горе, нужду, нестерпні умови існування, зумовлені капіталістичним ладом, царсько-поміщицьким свавіллям, переривається раз у раз повторюваною реплікою героя: «говори, говори», що звучить в даному разі як рефрен в його посилювальній функції. Наприкінці епізоду герой не витримує і з усією пристрастю, з революційним-пафосом закликає розпекти гнівом небесну баню, покрити її хмарами людського горя, щоб були блискавка і грім, погасити на небі сонце і засвітити друге сонце - сонце нового світу.

Ідейний смисл цього діалога обумовлює відповідну художню його форму, особливості лексики і синтаксису мови, зокрема ритмічність побудови багатьох речень.

Завершуючи урок, з'ясовую учням, як відбився в новелі ідейний вплив М. Горького на М. Коцюбинського.

Хоч новела «Інтермеццо» написана до особистого знайомства М. Коцюбинського з М. Горьким, яке переросло в сердечну дружбу, проте ідейний вплив великого російського письменника відчутно позначився і на даному творі. Вчитель повинен на конкретних переконливих прикладах з'ясувати цей вплив або ідейну близькість «Інтермеццо» з видатними творами М. Горького, зокрема такими, як «Пісня про Буревісника» і роман «Мати».

Ідейний вплив М. Горького в даному разі виявляється в тому, що всі основні мотиви новели «Інтермеццо» виходять з центральної, провідної теми - теми служіння митця народові, теми, сповненої високого соціального пафосу, з чітко вираженою партійністю, так характерною для творчості великого російського письменника.

Вчитель звертає увагу учнів також на яскраво виражену ідейну співзвучність горьковської «Пісні про Буревісника» і кульмінації «Інтермеццо» - сцени зустрічі ліричного героя з селянином, зокрема пристрасного революційного заклику.

Досі в критичній та методичній літературі, на жаль, не висвітлено цього питання, навіть не відмічено ідейного споріднення горьковської «Матері» та новели М. Коцюбинського «Інтєрмеццо». А тимчасом в обох творах є яскраві місця, які переконливо стверджують факт такого впливу. І вчитель неодмінно повинен навести їх. В М. Коцюбинського - це згадане щойно закінчення пристрасного монолога в сцені зустрічі героя новели з селянином, зокрема слова: «Освіжи небо й землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі»; в М. Горького - монолог матері (розд. XXVIII), в якому висловлюється такий же пристрасний заклик до революційного повалення буржуазно-поміщицького ладу, звучить упевненість у неминучості перемоги в боротьбі з ворогом: «Миром идут дети!.. Идут лучшие сердца, честного ума люди, наступают неуклонно на всё злое, идут, топчут ложь крепкими ногами... Идут на победу всего горя человеческого, на уничтожение несчастий всей земли ополчились, идут одолеть безобразное и - одолеют! Новое солнце зажгём, говорил мне один, и - зажгут! Соединим разбитые сердца все в одно - соединят!»

В одній із перших редакцій романа «Мати», яку, імовірно, читав М. Коцюбинський, цей монолог був ширший, зокрема після наведених слів, якими в теперішній редакції і закінчується ця частина монолога Нилівни, було ще: «Зажгут другое, величайшее небесного, солнце счастья человеческого, и навеки оно осветит землю - всю её и всех живущих на ней - светом любви каждого человека ко всем и ко всему!» (Наведене щойно місце є в тексті романа «Мати», надрукованому в збірнику товариства «Знание», книга XXI, 1908, стор. 55. Як свідчать матеріали Чернігівського літературно-меморіального музею М. М. Коцюбинського «збірники «Знание» одержували в земстві, в статбюро; сам Михайло Михайлович міг купувати в книгарні. О. І. Аплаксіна розповідає, що в неї був майже повний комплект цих збірників. Отже, думка, що роман «Мати» був прочитаний до написання «Інтермеццо», цілком імовірна». В Чернігівському музеї серед книг письменника і зараз зберігається збірник «Знание», кн. XXI).

Отже, не може бути сумніву, що гнів і обурення, бойовий пафос революційного заклику, вкладеного в уста ліричного героя новели М. Коцюбинського, схвильованого розповіддю знедоленого селянина, йдуть саме від горьковської «Матері».

Вивчення змісту новели «Інтермеццо», аналіз композиційних, художніх і мовно-стилістичних особливостей, з'ясування ідейного спрямування її повинні привести учнів до висновку, що видатний український письменник М. Коцюбинський у цьому, одному з найкращих своїх творів іде слідом за великим російським письменником, основоположником літератури соціалістичного реалізму О. М. Горьким, виступає як активний представник революційно-демократичного напряму в українській дожовтневій літературі.

Для закріплення вивченого матеріалу в кінці уроку використовуються такі запитання і завдання:

1. Сформулювати тему та ідею новели «Інтермеццо».

2. Дати характеристику ліричного героя новели.

3. В чому полягає ідейна функція (роль) образу селянина?

4. Яке значення пейзажів у новелі?

5. В чому найвиразніше виявляється ідейна близькість новели М. Коцюбинського і романа М. Горького «Мати»?

Завдання додому: 1. Вивчити відповідний матеріал по підручнику. 2. Прочитати оповідання «Коні не винні».



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.