Українська література - статті та реферати

Романа А. Головка «Бур'ян» у 10 класі

Всі публікації щодо:
Головко Андрій

О. М. Бандура


На вивчення романа А. Головка «Бур'ян» у 10 класі вчитель може відвести чотири години. Навчальний матеріал доцільно розподілити таким чином: перший урок - історико-літературні відомості про твір, зміст, тема, сюжет, композиція і жанр романа; другий урок - характеристика образу Давида Мотузки; третій - образи селян-активістів і ворогів Радянської влади, куркулів; четвертий - підсумкова бесіда про стильові особливості й риси соціалістичного реалізму в романі «Бур'ян», про місце й значення цього твору в історії української радянської літератури. На четвертому уроці бажано стисло розібрати також роман «Мати» з тим, щоб відвести дві години для писання класного твору.

Готуючись до уроків, учитель використає «Нарис історії української радянської літератури», монографію О. В. Килимника «Андрій Головко», статтю К. О. Ходосова про художні особливості романа «Бур'ян» («Література в школі», № 1 за 1953 р.).

Події, відтворені в романі А. Головка «Бур'ян», стали вже для наших учнів історією. Тому в короткій вступній бесіді треба доступно викласти рішення XV з'їзду ВКП(б) про розгортання колективізації сільського господарства, про перший п'ятирічний план. Вчителі різних областей України, використовуючи свої вирізки з газет і журналів, виписки, нотатки, можуть цікаво розповісти про тогочасні події з життя даного села, міста, області. Особливо багато яскравого матеріалу можуть добрати ті викладачі, які підтримують творчий зв'язок з учителями історії, з працівниками місцевих літературних та краєзнавчих музеїв.

В основу романа, вперше виданого у 1927 році, покладено події реального життя («Димівщина»). Розповівши про суть цих подій, учитель зауважить, що питання про «Димівщину» розглядалося на засіданні Оргбюро ЦК ВКП(б), на якому була високо оцінена самовідданість сількорів і визначений напрям боротьби з куркулями як класовими ворогами. Це запалило А. Головка, як і інших письменників, на написання творів про зміцнення Радянської влади на селі. Після такої вступної розповіді вчитель перевіряє, як учні засвоїли зміст романа.

Успішна робота над текстом твору буде забезпечена, якщо учні прочитають його перед цим. Читання романа «Бур'ян» найдоцільніше організувати так: за 1-2 місяці вчитель встановлює дату, коли перевірятиметься знання змісту. Він стежить, як учні читають, контролює їх у певні дні, пропонує звернути увагу на змалювання образів Давида і куркулів. У сільських школах, коли потрібних книг мало, доцільно визначити черговість читачів.

Приступаючи до вивчення романа в класі, треба організувати повторне - цілеспрямоване і аналітичне - читання з олівцем. Учням вказується, над чим слід поміркувати, які цитати виписати. Добираючи й виписуючи найважливіші цитати, описи тощо, десятикласники в зошитах з літератури обов'язково вказують певну рису характеру героя й відповідні сторінки, де про це говориться, наприклад: віра Давида в народ, у перемогу політики Комуністичної партії - 55, 59, 74, 94, 141; його рішучість, твердість - 13, 88, 93; здібності Давида як агітатора і пропагандиста -87, 136, 137 та ін. (сторінки тут подані за виданням: Андрій Головко, Бур'ян, Держлітвидав УРСР, К., 1954).

Спостереження над текстом художнього твору, глибоке знання його змісту - запорука дальшої успішної роботи. Тому досвідчені вчителі вимагають від десятикласників уміння переказати будь-який епізод з романа. Щоб переконатися, чи всі учні свідомо й старанно прочитали твір, можна поставити фронтально, крім вузлових, такі запитання:

1. Звідки ми дізнаємось, що події, відтворені в романі, відбуваються на Полтавщині?

2. Скільки років Давид не бачився з батьками?

3. В якому місті й коли Давид Мотузка вступив до лав Комуністичної партії?

4. Як називався колгосп, організований в Обухівці після суду над куркульнею? та ін.

Безперечно, ці запитання на перший погляд можуть видатися другорядними, дріб'язковими. Але учень, який слабо знає зміст твору, відповісти на них не зможе.

Сюжет романа нескладний. Тому викладач пропонує десятикласникам самостійно визначити експозицію, зав'язку, наростання дії, кульмінацію, розв'язку. Відповіді учнів треба узагальнити, поглибити, конкретизувати. Зав'язкою дії є зустріч Давида з Матюхою. Після погроз «предсідателя» («Мені тебе що оцю цигарку!») конфлікт дедалі загострюється, зростає напруження боротьби. Сцена в шелюгах, коли Мотузку з наказу Сахновського мають убити,- кульмінаційний пункт. Розв'язка твору - повернення Давида з лікарні, суд над куркульською зграєю, утвердження в Обухівці нового життя.

Ряд учителів цілком слушно, на нашу думку, заперечує твердження автора відповідного розділу підручника про те, що дія в романі розвивається двома сюжетними лініями (змалювання боротьби Давида з куркулями й показ особистого життя героя). Насправді в романі є один сюжетний стрижень - життя, боротьба Мотузки та його однодумців з куркульською зграєю за перемогу Радянської влади на селі.

Приступаючи до розбору композиції романа, вчитель пропонує учням пригадати визначення цього поняття: композицією називається побудова художнього твору, тобто розміщення і зв'язок у ньому образів і картин, подій, ситуацій тощо відповідно до ідейного задуму письменника.

Варто порадити десятикласникам подумати над такими запитаннями:

1. Як згруповані персонажі романа «Бур'ян»? Чи відповідає поділ образів на позитивних і негативних життєвим зв'язкам і взаєминам Давида Мотузки, селян-активістів і куркулів? Яка ідейна основа такого групування?

2. Чим обумовлені вчинки персонажів? Як розвивається дія в романі «Бур'ян»?

3. Композиційні прийоми А. Головка. Місце і роль у романі відступів-спогадів, авторських характеристик, діалогів.

4. Поділ романа на розділи. Як пов'язані ці розділи між собою?

Підсумовуючи бесіду, викладач підкреслить залежність композиції від ідейно-тематичної основи твору. Темою романа А. Головка «Бур'ян» є боротьба кращих представників народу за зміцнення Радянської влади на селі у відбудовний період. Письменник показав закономірність перемоги позитивного героя в цій боротьбі. Тому в центрі твору поставлено образ сільського комуніста Давида Мотузки, виразника народних прагнень і сподівань. Головному героєві протиставлено образи представників куркульської зграї - Матюхи, Огиря, Гниди, начальника міліції Сахновського, бюрократа Миронова. Разом з таким розміщенням персонажів А. Головко вдало, в дедалі наростаючому напруженні, компонує події й епізоди, розкриваючи характери, психологію, внутрішній світ героїв, показуючи боротьбу сільського активу з обухівською куркульнею. Розмови Давида з Ільком, ковалем, батьком, перша зустріч з Матюхою, описи сутичок Мотузки з куркулями, його робота по підвищенню свідомості селян-бідняків, по роз'ясненню політики Комуністичної партії, опис катування Давида, сцена в шелюгах, викриття куркулів і, нарешті, нове життя в Обухівці - всі ці компоненти спрямовані на те, щоб художньо втілити провідну ідею романа: комуніст Давид Мотузка і його прихильники неодмінно переможуть.

Композиція романа вражає своєю стрункістю, тісним зв'язком між усіма розділами, послідовністю розвитку подій. Навіть у тих розділах, де головний герой безпосередньо не змальований, читач уявляє його чітко й всебічно з висловлювань інших персонажів, відчуває, як розвивається дія.

А. Головко розповідає про дії, поведінку, психологічні переживання героїв, пояснює найпотаємніші думки, вмотивовує вчинки персонажів. Дбаючи про художню довершеність і переконливість образів літературних героїв, письменник відтіняє їх настрої з допомогою вставних епізодів, пейзажів, описів побуту, звичаїв, обставин тощо.

Після бесіди про композицію романа «Бур'ян» учитель перейде до розгляду жанрових ознак і особливостей твору. З жанровими ознаками романа учні були вже обізнані на уроках російської та української літератур («Війна і мир» Л. Толстого, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного), вивчили напам'ять визначення поняття «роман». Тепер ці відомості про жанр романа треба повторити. Викладач додає, що радянські письменники продовжили і розвинули традиції видатних дожовтневих романістів. Разом з тим він вкаже і на новизну тематики творів соціалістичного реалізму. В кращих романах української радянської літератури, зокрема в романі А. Головка «Бур'ян», головним героєм є людина епохи соціалізму, активний борець за світле комуністичне майбутнє.

Тут же вчитель визначає поняття про підвиди романа (історичний, соціальний, соціально-психологічний, науково-фантастичний і пригодницький), називає відомі учням твори певного підвиду.

Закріплюється цей матеріал з допомогою запитань: Що називається романом? Жанрові особливості романа. Чим характерна композиція романа А. Головка «Бур'ян»? Як відтворюється суспільний конфлікт і розгортання подій в епічному творі (на матеріалі даного романа)?

Дома учні мають вивчити по підручнику історико-літературні відомості про твір, підрозділ «Сюжет і композиція романа», повторити визначення поняття «роман» і переглянути свої виписки з тексту твору про образ Давида Мотузки.

Другий урок повністю присвячується характеристиці образу Давида Мотузки, розбору різноманітних художніх засобів і прийомів, за допомогою яких змальовано персонаж.

План характеристики образу Давида вчитель записує на дошці, а учні переписують у свої зошити:

1. Дитячі роки Давида Мотузки.

2. Формування характеру героя (участь у партизанській боротьбі, служба в Червоній Армії, вступ до Комуністичної партії).

3. Діяльність Мотузки в Обухівці.

4. Основні риси характеру Давида: а) беззавітна відданість справі партії; б) висока свідомість, уміння правильно орієнтуватись у складній обстановці; в) скромність, простота, працьовитість; г) патріотизм героя, готовність подолати всілякі труднощі; д) здібності Давида як агітатора і пропагандиста; е) цілісність натури, моральна чистота, вірність.

5. Роль пейзажів у змалюванні головного героя.

6. Мова Давида Мотузки.

7. Типовість цього образу.

Читаючи роман уперше, десятикласники звертали увагу на взаємини між персонажами, послідовність подій тощо. Під час повторного читання ці спостереження поглиблювались, ставали більш конкретними; учні робили відповідні виписки, нотатки. На цей матеріал і спирається вчитель, проводячи бесіду про головного героя твору. Завдання викладача літератури полягає в тому щоб не тільки розповісти про високі душевні якості й типові позитивні риси Давида Мотузки, а й показати, як саме, з допомогою яких художніх засобів і прийомів письменник змалював привабливий і багатогранний образ сільського комуніста. Вчитель підкреслить і переконливо покаже на уроці, що характер, внутрішній світ, психологія, життя та діяльність персонажів у великому розміром епічному творі розкриваються в авторській характеристиці, висловлюваннях інших героїв твору, змалюванні зовнішності, передісторії (спогадах) Давида, його мовній характеристиці, описах обстановки тощо. Глибоко проаналізований образ головного героя викликає в учнів бажання наслідувати йому, бути чесними і принципіальними, морально чистими і непохитними патріотами своєї Батьківщини.

Важким було дитинство Давида Мотузки. Про це ми довідуємося з відступів-спогадів, які фрагментарно відтворюють попередній життєвий шлях персонажа. Влітку Давид працював до знесилення погоничем. Замурзаного маленького хлопчика з очима, «як вишні дві стиглі», любили на панському дворі й наймити, й полонені австрійці. Голодний Давид з раннього ранку до пізнього вечора поганяв воли на панському полі «і співав, співав». На оранці полонений учитель Стах, який «знав чисто все, що не спитай», розповідав допитливому хлопцеві, «чому люди бідні є і є багаті, і яке буде колись життя...» Галичанин-революціонер говорив Давидові, що нове вільне життя доведеться брати з бою. Горіли очі в Стаха, горіли й у Давида: слова - «Най серце за неправду болить змалечку. Виростеш - бунтар будеш!» - глибоко запали хлопчикові в душу.

Минуло кілька років, і хоробрий партизан, згодом - червоноармієць Давид Мотузка під час громадянської війни став комуністом. Служба в Червоній Армії загартувала й остаточно зміцнила погляди Давида, сформувала його характер, а ідеї Комуністичної партії стали для нього основним законом життя, ввійшли в плоть і кров.

Цілком сформованою людиною повертається демобілізований Давид Мотузка восени в рідну Обухівку. Розмовляючи з наймитом Ільком, ковалем Климом, своїми батьками й односельчанами, він усвідомлює, що куркульська зграя на чолі з Корнієм Матюхою діє злочинно, влаштовує п'яні оргії, відбиває людям печінки й легені, «як колись урядник». В Обухівці панує дике куркульське свавілля.

Уже з першої зустрічі з Матюхою біля млина Давид розуміє, що найважливішою, найактуальнішою справою є викриття ворогів, які займають в Обухівці всі основні адміністративні посади. Тверезо й всебічно оцінивши обстановку, він усвідомлює, що таке завдання не під силу одній людині. Лише згуртувавши навколо себе сільський актив і спираючись на нього, можна досягти бажаних успіхів. Прагнучи цього, Мотузка доступно й зрозуміло пояснює бідноті й середнякам політику Комуністичної партії в галузі сільського господарства, читає й коментує «Земельний кодекс», уважно прислухається до голосу селян, сам постійно вчиться у них.

Щоб активізувати свідомість бідняків, Давид малює перед обухівцями перспективу дальшого розвитку життя. Він ніби наяву бачить наслідки колективного господарювання «ген туди літ за двадцять» (на підтвердження цього викликаний учень читає відповідний уривок від слів «Великий сад...» до «На всі боки»).

Переконливо й захоплююче доводить Мотузка землякам переваги колективної праці, необхідність організації колгоспу в Обухівці. Суцільна колективізація, каже він,- шлях до нового, заможного життя, до ліквідації низеньких селянських халуп під солом'яними стріхами, з підсліпуватими вікнами, димними і чадними каганцями.

Давид тепер вірить у перемогу нового. Але за майбутнє життя, за проведення політики Комуністичної партії на селі, за зміцнення Радянської влади ще треба довго й наполегливо боротися. Комуніст-ленінець Мотузка чітко бачить програму дій: насамперед треба викрити і знешкодити куркулів, потім - розв'язати питання про землеустрій («Земельна справа це в нас зараз найголовніше. Проведемо землеустрій - на ноги станемо, а ні - так і не виліземо з злиднів», а далі - «...на базі реконструйованої промисловості можна буде й саме хліборобство піднести, щоб було воно в нас культурним хліборобством, а не таким нещастям, як тепер є»).

Щирий, чуйний, простий, Давид має неабиякі здібності партійного організатора, агітатора й пропагандиста. Він переконує селян не тільки словами, а й ділами, особистим прикладом. Мотузка любить людей, і бідняки це відчувають.

Розповідаючи про такі риси характеру Давида, як скромність, простота, працьовитість, учитель запропонує десятикласникам пригадати висловлювання односельчан про головного героя («Іще всякі книги є партійні...». «Уночі прийшов, а чуть світ - за ціп та на тік мерщій... І хоч комуніст, а в старій шинелі, а гімнастьорку суконну продав та купив чоботи братові - в школу тепер ходить»), Про те, що Давид наполегливо працює над підвищенням свого ідейно-політичного рівня, учні довідуються з висловлювання матері («Усе з тими книжками. І як воно голова не заболить стільки читати!»).

В міру того, як зростає напруження дії, загострюються ситуації,- зростає свідомість селян, віра бідняків у те, що партія і уряд стануть на захист їх інтересів. Величезне враження справив на бідняків виступ Мотузки на сторінках газети «Голос праці» (в класі зачитується уривок від слів «Це ж уся Україна читає» до «Було сьогодні про що поговорити»).

Давид - цілісна натура, палкий патріот, який уболіває за долю всього народу. Зачитавши уривок «Думав Давид за широчезні неоглядні простори степові, про тисячі Обухівок...» (до слів «Ступав широко й думав ще за Обухівку»), вчитель скаже, що А. Головко не випадково аж тричі вжив у невеликому уривку дієслово думав: цим письменник підкреслив, що благородне вболівання за долю тисяч Обухівок, за «зелені сходи» Жовтня стало для Мотузки найближчою особистою справою, думки про яку не йдуть з голови.

Як справжній комуніст-ленінець, Давид сміливо дивиться правді в очі, він навчає селян не боятися перешкод і труднощів, а стійко й рішуче переборювати їх (учитель читає уривок, що починається словами «А чоловік, як у нього на тілі болячки...»).

Серйозні перешкоди стають на шляху Мотузки: його ображає бюрократ Миронов, незаконно заарештовує й катує садист Сахновський, йому загрожує смерть. Але Давид не боїться загинути, відстоюючи всенародну справу. Загроза смерті не лякає комуніста. Тільки людина, свідома свого високого партійного обов'язку, патріот з залізною волею може говорити так гордо й упевнено: «Що наше життя, кожного з нас, перед тією великою радістю людства, що ради неї кидали матерів, жінок, дітей і йшли з гвинтівками, обшарпані, упроголодь, щоб, може, ніколи не вернутися. Падали в крові тисячі без вагання, бо буде ж радість і тим, кого покинули, і тим, хто буде ще приходити в життя...».

Моральна чистота, вірність Давида розкривається в стосунках з Марією, дружиною Тихона Кожушного, і Зінькою. Зіньку Коваленко Давид любить міцно і щиро, самовіддано й красиво, як усі вольові, з сильним характером люди.

Далі вчитель запропонує одному з учнів переказати портретну характеристику Давида Мотузки. Завдання це нелегке, бо окремі риси зовнішності героя змальовуються в багатьох місцях твору, але учні, які добре знають текст, завжди виконують його охоче. Ось як уявляють собі Давида Мотузку десятикласники однієї з київських шкіл: «Високий, стрункий чоловік з відвертим обличчям. Одягнений у червоноармійську форму. З-під будьонівки на високе чоло спадає чорна хвилька кучерявого волосся. Розумні, глибокі очі, чесний погляд, уперте підборіддя, привітна посмішка». Підтвердити правильність такого опису можна з допомогою ілюстрацій до нового видання романа «Бур'ян» (Держлітвидав УРСР, К., 1954), хоч художник І. Філонов допустив деякі неточності в змалюванні зовнішності головного героя (наприклад, за текстом Давид кучерявий, а на ілюстраціях - ні).

Великий російський критик М. О. Добролюбов вказував, що пейзажі є складовою частиною характеристики образів, мають своє значення по відношенню до людини. Щоб чіткіше відтінити думки, почуття, переживання Давида, письменник майстерно малює картини природи. Іноді пейзаж (наприклад, тужіння верб над ставом) обрамляє сумні спогади Давида про події минулого; пейзажі допомагають також зрозуміти загострення почуттів, важливість думок, благородство намірів героя, серйозність ситуації. Так, Давид, правильно оцінивши обстановку в Обухівці, визначивши основну мету - рішуче боротися з куркульнею, навіть засипаючи, бачить, що йому доведеться, так би мовити, піднімати цілину. Мотузка «...наче лежить у борозні край битого шляху, а над ним з облогу, з дикого поля, над борозною, гойдається билля дике, стиха шелестить... А плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибку чорної пахучої землі й привалило його в борозні».

Після повернення Давида з лікарні, створення колгоспу в описах картин природи відповідно до настроїв позитивних героїв переважають бадьорі, світлі тони.

Розбираючи мовну характеристику Мотузки, викладач зверне увагу десятикласників на лексику і фразеологію, тематику розмов, тон героя в різних умовах.

Давид вільно користується суспільно-політичними термінами, мова його близька до літературної. Це пояснюється його начитаністю, високим загальним рівнем розвитку. З цього погляду характерний виступ Мотузки перед великою аудиторією (один з учнів читає уривок «Говорив гарно, голосно» до слів «Дуже великі числа, як мільйони, задля наочності перетворював на живі образи»).

А. Головко майстерно використовує прийоми індивідуалізації образу. Тому Давид Мотузка постає, як живий, зримий. Ось він, нерозлучний з своєю червоноармійською шинелею й будьонівкою, повертається в Обухівку, молотить хліб на току, читає односельчанам земельний кодекс, розмовляє з Мироновим і т. д.

Щоб розкрити психічний стан, переживання героя, письменник постійно звертає увагу читача на очі Давида Мотузки - сумно дивиться він на своїх стареньких, згорблених батьків; ніжний погляд примружених темних очей підбадьорює кохану Зіньку; після читання творів Леніна замріяні очі Давида спрямовані «кудись за вікно у морозяну ніч»; ці ж очі спалахують гнівом, у їх куточках світиться уїдлива насмішка, коли Мотузка говорить розлюченому Матюсі: «Ти, мабуть... забуваєш, то не Микола II, то Ленін».

Характерна й Давидова манера говорити - лаконічно, конкретно й переконливо.

Він глибоко впевнений у правильності політики партії, в своїх силах. Тому кожне його слово заздалегідь продумане, зважене. З бідняками й батьками Давид говорить просто й задушевно. Розлюченому Матюсі, який намагався заборонити читати допис про безчинства куркульні, він рішуче й твердо відповідає: «Читати орган губвиконкому та губпарткому - на де дозволу від тебе, Матюхо, мені не питати!»

Дбаючи про доступність мови, Давид добирає прості й зрозумілі селянам слова, образно порівнює зародки нового життя з весняними бруньками, обухівських куркулів - з хижими щуками, часто використовує народні прислів'я («Вовків боятися - в ліс не ходити» та ін.).

Узагальнюючи сказане, вчитель підкреслить, що образ головного героя - типовий, правдивий. Письменник реалістично показав соціальну обгрунтованість появи на селі Давида Мотузки, психологічно вмотивував усі його погляди, вчинки, дії. Образ сільського комуніста, створений А. Головком, приваблює своєю безмежною відданістю партії, людською гідністю, любов'ю до трудящих, готовністю віддати своє життя за їх інтереси. Велика заслуга Давида полягає в тому, що він, зрозумівши мрії й прагнення бідняків, правильно спрямував і очолив боротьбу проти куркульської зграї, довів її до переможного кінця. Учнів захоплює така цілеспрямованість, наполегливість Мотузки.

В зображенні головного персонажа чітко проявляється дуже характерна риса методу соціалістичного реалізму. Письменник не просто відтворив антагоністичний конфлікт між представниками різних класів - Давидом і куркулями. Він художньо змалював непримиренну боротьбу нового з старим, показав непереможність нового, бо воно життєве, прогресивне і підтримується партією й державою. Давид ніколи не спиниться на досягнутому: перед ним бринить «дорога в ранкову далечінь» - все вперед і вперед. В цьому - правда життя, змальованого в революційному розвитку.

З метою прищепити учням навички аналізу літературного образу вчитель в кінці другого уроку ставить такі запитання: Яким був життєвий шлях Давида Мотузки до демобілізації? Які риси головного героя відтворені в авторській характеристиці? Про які якості Давида свідчать висловлювання сільських активістів? Що говорять про нього куркулі? Чим характерна мова Мотузки?

Методика закріплення може бути різноманітною. Так, деякі досвідчені вчителі шкіл Києва і Харкова закріплюють новий матеріал з допомогою стислого переказу характеристики Давида одним-двома учнями.

На третьому уроці, перевіривши виконання домашнього завдання, викладач записує на дошці нову тему: «Образи сільських активістів. Образи ворогів Радянської влади в романі А. Головка «Бур'ян».

Звичайно, аналізувати образи всіх селян, які підтримують Мотузку, немає потреби. Вчитель коротко охарактеризує лише образи Ілька, Зіньки, Якима Карпенка, покаже, як у взаєминах головного героя з цими персонажами проявляються певні риси його характеру. Методика розбору образів селян-активістів не становить труднощів. Не спиняючись на ній докладно, зауважимо, що, характеризуючи Зіньку, цікаво порівняти цей образ з образом Гафійки Волик («Фата моргана» М. Коцюбинського). Обидві дівчини поневіряються в наймах, щиро кохають, прагнуть до нового життя, борються за нього. Коцюбинський любовно порівнює свою героїню з золотою бджілкою, Головко - з перепілкою.

Вказавши на спільні й індивідуальні риси обухівських активістів, учитель зробить висновок про те, як ці образи допомагають розкрити ідейний задум письменника.

Трохи докладніше треба розглянути образ Тихона Кожушного, селянина-середняка. Як і Давид, він був панським наймитом, брав активну участь у діях партизанського загону. Але Тихін не пройшов суворої школи громадянської війни. Особисті інтереси в цей час взяли в ньому верх над громадськими. «Плотникуючи на хуторах», він одружився з гарною дівчиною Марією. Правда, Тихін ще тоді намагався викрити злочини куркулів, але бандити з Матюшиної зграї побили його так, що до останніх хвилин життя Тихін «харкав кров'ю».

Після повернення Давида в Обухівку Кожушний знову активізується, куркулі його побоюються. Про це свідчить висловлювання молодого куркуля Данила Огиря: «Якби Тихона та ще декого з землеустройщиків схватили судороги, кучугури пшениці насипалися б».

Тихін допомагає Давидові проводити виховну роботу, організовувати збори, виступає на них проти Матюхи. Відчуваючи підтримку свідомих і чесних селян, Кожушний поводиться рішуче й сміливо. Учні легко пригадують, як він твердо відповідає Якову Гниді: «Ти, Гнидо, зубів не вишкіряй! Бо я мовчу, мовчу, та як дам, то тільки визбираєш!». Але після провокації куркулів, незаконного арешту Кожушний втрачає віру в перемогу над ворогами народу. Він не витримує знущань кримінальних злочинців і в тюрмі, охоплений розпачем, кінчає життя самогубством.

Позитивним образам у романі протиставлено табір куркулів. Очолює ворожу зграю Корній Матюха, який, обдуривши громадськість, став головою Обухівської сільради. Цей мерзотник з темним минулим, прикриваючись революційною фразою, проліз у партію. Та в душі Матюха завжди залишався жорстоким бандитом, спритним шахраєм, вправним злодієм. Щоб заручитись підтримкою куркульні в своїх темних справах, він одружився з дочкою Огиря Лізою і, як говорять обухівські бідняки, «запродався куркулям», «бідний люд за собак тепер вважає».

Доцільно запропонувати учням пригадати, як здивувався Давид Мотузка, побачивши в генеральшиному садку нові, пишні Матюшині хороми. Порівнюючи цей маєток з бідними, стріхатими й мовчазними халупами селян, Давид ніяк не може вгадати, хто це «не одну тисячу вгнав». Вдруге згадує про будинок Матюхи старий Мотузка («...дом воздвигнув. Що ж, нагарбав за революцію: ліс даром, робочі даром, суботники якісь установляв. Живе - мабуть, поміщик так не жив...»). З допомогою цієї деталі (опис маєтку) письменник переконливо розкриває зажерливість глитая Матюхи: він, як і генеральша-поміщиця, грабує, б'є, обдурює людей.

Корній Матюха мріє про повернення старого, йому навіть горілка здається приємною тому, що нагадує миколаївську. Цинічну розмову цього підступного ворога з куркульнею під час чергової п'яної оргії (до блюзнірського риторичного запитання: «За що ми боролись тоді?») варто навести на уроці повністю: прокоментувавши відповідні фрази, вчитель підведе десятикласників до висновку, що Матюха розбагатів на чужій біді, спекулював хлібом під час голоду, навмисне ховаючи тонни пшениці, щоб продати її по найвищих цінах і якнайбільше заробити.

Цей завжди п'яний новоявлений держиморда запроваджує в Обухівці жандармські методи «управління». Кулачищем, «яким бика можна вбити», голова сільради відбив печінки Тихонові Кожушному, безсоромно б'є на загальних зборах бідняка Хоменка, Гордія Чумака, чоботом лупцює Огиревого наймита Ілька.

Учні, простеживши опис зовнішності Матюхи, переконаються, що на протязі всього твору портретна характеристика цього «предсідателя», яким, ніби вовком, лякали дітей, не змінюється. Всюди він появляється «у шапці кудлатій, у руках ціпок сукуватий, у руку завтовшки», «пика - з-під кудлатої шапки, мов здоровенний баклажан», «очі червоні». Матюха - «грім та блискавка на Обухівці, ба на весь Щербанівський район» - намагається залякати й Давида («Мені тебе що оцю цигарку! Гляди мені, я контрреволюцію не потерплю. Ти в мене й не писнеш!», «Ну, знай: надумав уже і я тобі! Плакати будеш...»), але поступово переконується у своєму безсиллі. Діючи підступними заходами, він добився незаконного арешту Давида, Тихона і Якима, але незабаром сам був викритий сільськими активістами й відданий до суду. Пониклий і згорблений, засуджений до страти, непевно ступаючи, востаннє йде цей виродок щербанівською вулицею.

Разом з Матюхою суворо покарані й інші верховоди куркульської зграї - Огир, Сахновський, Гнида та ін.

Старий Юхим Огир - один з найбагатших куркулів, власник цілого хутора. До Жовтневої революції він володів сотнею десятин землі. Нещадно експлуатуючи наймитів, цей глитай вивчив у місті свого сина Данила.

Данюша Огир - справжній бандит: він сам розповідає, що під час громадянської війни боровся проти Радянської влади у місцевій банді Христового. В роки непу Юхим і Данило Огирі, вважаючи себе «кріпкими хазяїнами», бажають одного: ще більше розбагатіти. Батько марить знову мати «хоч десяток наймитів». Він прагне загарбати собі всю селянську землю: «Душа болить, як гляну, як те кенесе з землі святої знущається. І в мене ж за клунею хуторяни взяли. Шість років уже, а не можу дивитися. Душа болить!»; син хоче, щоб аграрне питання було розв'язане на користь куркулів, «так, як то потрібно».

Зажерливий землевласник Юхим Огир вважає, що тільки куркуль повинен володіти землею, худобою, лісами й луками, а наймит має жити в одвічних злиднях.

Як і всі інші куркулі, Огир готовий перегризти горло першому-ліпшому, хто посягне на його власність. Всіма силами й засобами намагається куркульня «усунути» Давида Мотузку. Вони пропонують різні плани, але суть цих планів одна фізично знищити мужнього комуніста, що став їм поперек дороги. Внутрішня суть образів куркулів одна, але діють вони по-різному: Огир маскується під «кріпкого хазяїна», Гнида грабує селян з цинічною одвертістю, голова сільради Матюха ховається за гучними фразами і партійним квитком.

Характерною є мова куркулів. Щоб підкреслити свою «освіченість», вони часто вживають перекручені слова (аблакат, єро-план, вдивленіє тощо).

Куркульські злочини й сваволю підтримує начальник міліції Сахновський, буржуазний інтелігент з походження, бандит, п'яниця, розпусник. Цей спритний пройдисвіт, обдуривши громадськість, пробирається на пост начальника міліції й підтримує куркульську банду в усіх її злочинах, шахрайствах, крадіжках.

Найкращим методом розправи з непокірними людьми, які можуть викрити його темні справи, цей злочинець вважає арешт і розстріл. Сахновський не визнає жодних заперечень: «Да в чому дєло? Що за анархія? - влади не визнають!» Улюблений його девіз щодо сільських активістів - «шльопнуть гада, і точка». Так він розправився з парубком, який прилюдно назвав його падлюкою за згвалтування Одарки. Так він хоче усунути з свого шляху ненависного куркульні Давида Мотузку, зводить на нього підлий наклеп у кабінеті Миронова. Під час допиту Сахновський цинічно заявляє Давидові, що він повновладний володар у Щербанівському районі: що захоче, те й зробить з будь-ким. Пригадуючи події з власного життя, Сахновський бачить лише темні «плями одна за одною, брудні і з кров'ю». Цим штрихом письменник підкреслює, що життя бандита і терориста . Сахновського скрізь і завжди супроводжували бруд, кров і горілка.

Враховуючи свої злочини перед Радянською владою, усвідомлюючи свою приреченість, Сахновський розуміє, що порятунку йому не буде і тому ще більше пиячить, розпутничає, лютує.

Четвертий урок присвячується підсумковій бесіді про стильові особливості та значення твору як першого реалістичного полотна, де відображено класову боротьбу на селі у відбудовний період. Одночасно йтиме мова про те, як проявилися в романі «Бур'ян» риси соціалістичного реалізму.

В ході бесіди вчитель має підвести десятикласників до висновку, що художня форма романа, підпорядкована ідейно-тематичному спрямуванню твору, допомагає письменникові втілити -його ідейний задум. Мета уроку буде досягнута, якщо учні не тільки усвідомлять ідейний зміст романа, а й відчують його естетичну красу як твору мистецтва, на конкретному матеріалі повторять певні теоретико-літературні відомості.

Цікавий матеріал для підсумкової бесіди вчителі знайдуть у статті К. О. Ходосова «Мова і художні особливості романа «Бур'ян» («Література в школі», № і за 1953 р.). Однак треба зауважити, що не все, викладене в цій статті, є обов'язковим для засвоєння на уроці: по-перше, для такого широкого аналізу не- вистачає часу; по-друге, молодого вчителя може зрадити почуття міри, а зловживання, так би мовити, надмірним «анатомуванням» твору, як правило, дає погані наслідки. Отже, аналізуючи мову твору, викладач літератури спиняється лише на головному, найбільш істотному: лексиці і фразеології авторської мови, художніх прийомах, засобах образності й виразності, індивідуальному стилі письменника.

Особливості стилю А. Головка у названій вище статті розкриті дещо слабше. Тому на цьому питанні варто спинитися докладніше. Підсумовуючи учнівські спостереження над стилем романа, вчитель вказує, що образ бур'яну є художнім символом. Демобілізованого Давида запах бур'яну супроводить і в кузні, і на подвір'ї панського маєтку. Навіть у дірках від вікон панського будинку Мотузка бачить жмути бур'яну. Бур'ян, що символізує куркульню, визначив назву твору.

А. Головко вживає здебільшого короткі, уривчасті речення, в яких нерідко відсутні підмет або присудок. Авторська мова характерна наявністю еліпсисів (пропуск різних членів речення). Така побудова речення сприяє відтворенню динаміки подій, розкриттю поривчастості характерів, психологічних переживань і настроїв дійових осіб (наприклад, «А повз очі - водокачка, телеграфні стовби...» та ін.).

Дуже часто в романі «Бур'ян» вживається такий інтонаційно- синтаксичний прийом, як інверсованість мови. З допомогою інверсії А. Головко виділяє певні слова з метою підкреслити їх значення: «Чує - шелестить під ногами, так це ж - сухий бур'ян», «Уже в хаті потім згодом хвалилась...». Учитель пропонує десятикласникам навести кілька прикладів, де епітети стояли б після пояснюваного слова («сестру рідну між них забачив», «тихо падало листя жовтаве» та ін.).

Письменник часто звертається до усної народної творчості - прислів'їв, приказок, пісень тощо. Особливо багато пісенних зворотів, що відтворюють переживання позитивних героїв, є у відступах-спогадах: «Е-ех! Зеленая ліщинонька, а по ній буйний хміль повився!..», «А тоді заводить пісні... аж ніч зоряна притихне й слухає». В мові персонажів наявний ряд прислів'їв та приказок («вовків боятися - в ліс не ходити», «в тихому болоті.... чорти водяться», «чужа душа - темний ліс» та ін.).

Характерною особливістю стилю романа є те, що А. Головко майже не вживає епітетів у розповідних частинах твору, а здебільшого використовує цей засіб образності у змалюванні зовнішності персонажів, пейзажів, обстановки. Ілюстрації до цієї думки учні добирають самостійно.

Улюбленим мовним прийомом А. Головка є переказування змісту розмов, монологів, діалогів. Це допомагає письменникові показати своє ставлення до героїв, подій, явищ. Подібні уривки тексту схожі на діалоги, написані в рядок (наприклад, частина першої розмови Ілька з Давидом).

Повних портретних характеристик персонажів у романі немає: письменник підкреслює лише ту рису зовнішності, яка певною мірою розкриває характер героя, його внутрішній світ, психологію. Учні легко пригадують п'яні очі й червону, як здоровенний баклажан, пику Матюхи; гостру лисячу мордочку спритного шахрая Гниди. Цими лаконічними портретними штрихами відтінено певні риси куркулів.

Завершуючи аналітичну роботу над твором, учитель або викликаний учень визначає провідну ідею романа - закономірність перемоги сільських активістів над ворогами Радянської влади.

Тепер, коли десятикласники з допомогою вчителя осмислили й систематизували свої спостереження над художнім текстом, продумали особисті враження й остаточно визначили своє ставлення до героїв романа, покажемо, як проявилися основні риси методу соціалістичного реалізму в. різних елементах і на творі в цілому.

А. Головко майстерно відтворив правду життя в її революційному розвитку, показав соціалізм, як усвідомлену позитивними героями мету. На боці Давида Мотузки стоять партія, народ, закон, суспільна думка і комуністична мораль.

Письменник нерозривно пов'язав принцип типізації соціальних явищ з проблемою формування нової людини, комуніста. Трудова і партійна діяльність Давида Мотузки показана як основа всього його життя. Нарешті, А. Головко художньо відтворив перспективність життя, показав, куди воно йде і як розвивається. Читач певен, що мрії Давида стануть дійсністю «ген туди літ за двадцять», бо вони сповнюють героя радісним сподіванням, наснажують на боротьбу з труднощами, за перетворення злиденної Обухівки, «схожої на селище кротів якихось», на заможне й культурне соціалістичне село. Письменник вірить у сили своїх позитивних героїв, тому твір сповнений оптимізму. Це є також однією з основних рис радянської літератури.

Наприкінці вчитель розкриває пізнавальне й виховне значення романа, його естетичну красу.

* * *

Дві години відводяться для написання класного твору на одну з таких тем: «Образ Давида Мотузки - сільського комуніста, борця за утвердження Радянської влади на селі», «Художні прийоми змалювання образу Давида Мотузки», «Моє ставлення до головного героя романа «Бур'ян».

Доцільніше запропонувати десятикласникам дві останні теми. По-перше, вони конкретніші й, збуджуючи думку й почуття учнів, зосереджують їх увагу на художній формі твору; по-друге, виключають можливість списування, виявляють самостійність мислення, своєрідність сприймання десятикласниками даного образу.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.