Українська література - статті та реферати

Поетичні збірки «Замість сонетів і октав» та «Плуг» П.Тичини як протест проти жорстокості та насилля доби

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Книга "Замість сонетів і октав" — хоча й невеликий за обсягом, проте ліро-епічний твір, котрий звучить як луна великих переживань, серйозного душевного й життєвого досвіду автора. Завдяки об'ємному, багатовимірному сприйняттю світу, через монологи, діалоги, а також внутрішні діалоги, що виражають пошуки людиною самої себе, розкривається драма героя і драма часу.
"Замість сонетів і октав" — це викладена в художній формі історія України 1918 — 1920 років. Але третя книга П. Тичини є не лише панорамним полотном із зображенням перебігу фактичних подій за участю конкретних політичних сил. Більш того, змалювання фактів історії не є самоціллю, не є головною метою автора "Замість сонетів і октав". Показати наслідки кривавої війни для суспільства і для окремої людини — одне з провідних завдань даної книги.
"Плуг" - збірка новаторська за змістом і формою - явилась значним кроком Тичини на шляху ідейно-художнього зростання. "Плуг" являє собою нову яскраву і неповторну художню систему. Тичина виступає тут майстром громадсько - політичної теми. Публіцистичний струмінь, який майже відсутній у раннього Тичини, в "Плузі" виступає як одна з істотних рис стилю, що засвідчує продовження поетом традицій Шевченка, Лесі Українки, Франка.
Музично - живописні засоби, якими так чудово користувався поет у "Сонячних кларнетах", набули тепер нової функціональної й ідейно - естетичної значимості. Вірш "Вітер" передає могутню музику і динамічну колористичну гаму грізної стихії. Він потрясає громоподібними "бетховенськими акордами", відтворенням повної непідвладності бурі в ритмічних структурах, що не мають аналогій в усій українській поезії.
У "Плузі" намітились також тенденція до реалістичного змалювання сучасності, відтворення конкретних історичних подій, ситуацій. Про це свідчать класичні твори збірки, такі як "На майдані", "Як упав же він з коня…", "Ронделі", "Псалом залізу", "Листи до поета", "Плюсклим пророкам", "Сійте" та інші.
Павло Григорович в "Плузі" дав зразки нової революційної поезії - політичну і філософську лірику. Характерною рисою його поезії в роки громадянської війни є уміле поєднання строгої публіцистики з винятковою пластичністю образу.