Українська література - статті та реферати

Майстерність сатири М.Хвильового в повісті «Іван Іванович» (1929)

Сатира — це о спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. Сатира спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства. Іронічні ефекти досягаються за допомогою іносказань, автохарактеристик і взаємооцінок персонажів, відібраних побутових деталей. М. Х. показав партноменклатуру у їх буденному житті (побут, гардероб, пусті балачки, винахід — мухобійки) . Показувати партію з тієї сторони, з якої її показав Микола Хвильовий, було дуже сміливо і небезпечно. Вже на початку твору ми дізнаємося, що дітей своїх вони назвали революційними іменами — Май та Фіалка..Іван Іванович і Марфа Галактіонівна вдома проводять дискусії щодо опозиціонерів, про соціалізм і комунізм, про вождів, що ведуть «позакулісну боротьбу» і зводять особисті рахунки. У Івана Івановича квартира всього на чотири кімнати, і хоч кухарка в нього спить у коридорі на підлозі, комуністична свідомість не дозволяє йому просити розширення, тим більше, що в де кого з партійних діячів-колег усього по три кімнати. Меблі, килими, рояль, бібліотека колись були реквізовані у якогось поміщика, щось прикупив своє. Коли прийшли переписувати меблі, він сказав, що не пам’ятає, що державне, а що куплене.Вранці Іван Іванович і Марфа Галактіонівна довго обговорювали, що будуть їсти на обід, чи готувати другу страву чи ні. Марфа Галактіонівна прочитує Явдосі «лекцію політграмоти» за спізнення, дітям говорить, що треба бути всім задоволеними, бо по вулицях бігають сотні голодних безпритульних. Пропонує гувернантці Люсі повести дітей на півтори години в дитячий садок, щоб не відривалися від колективного життя.Весь цей наскрізь фальшивий маленький світик, в якому живуть герої, зображено майже зовсім поза зв’язками з великим світом реальних людських інтересів і турбот. Система цінностей у цьому номенклатурному світі викривлена. Єдиним голосом реальності чуються слова куховарки Явдохи, що наспівує якусь свою пісню про майбутню кару на її нових панів. Постать мовчазної Явдохи нагадує образ служниці Варвари у новелі М. Коцюбинського «Сміх». Але пасивна героїня Хвильового не здатна на бунт. Героїв полонили честолюбство, лицемірство. Вихід із партії для них — трагедія, це — перекритий доступ до всіх життєвих благ, які вони завоювали поки що лише для себе, при цьому прикриваючись інтересами пролетаріату.