Українська література - статті та реферати

Особливості новелістики М.Хвильового. Мотиви, образність, стильові особливості

Особливий стиль Хвильового — романтика вітаїзму (виражальний вольовий імпульс, домінуючі настанови життєствердження, ідеал активної людини, здатної змінити світ навколо себе, заперечення сірості, жага до творчого експерименту). Герої новел все глибше занурюються у суперечності епохи і все більше розчаровуються. Таким чином романтика вітаїзму вилилася у модерністичні тенденції, а в поетиці перегукувалася із імпресіонізмом та експресіонізмом. Причина цього лежить як у потребі відтворити надзвичайну складність і рухливість («мерехтіння») внутрішнього світу людини, її тип свідомості, що характерне для імпресіоністичною підходу, так і в усвідомленні гротескності, розірваності, навіть фантастичності тієї дійсності, в якій цій людині доводиться жити, і що відбиває експресіоністичне світосприйняття. Основу модерністичної художньої моделі дійсності у Хвильового становить усвідомлення байдужості й бездушності, ворожості світу людині. У ранніх новелах герої-революціонери постають узагальненнями. Ранні новели відбили нетривкий період прийняття автором сучасності як щасливої ери (загірна комуна). Разом з тим тут теж відчуваються складні конфлікти і трагічні суперечності доби. Трагізм ситуацій автор представляє в образах, які втілюють велич і ницість, на які здатна людина. («Я(Романтика)», «Мати», ««Кіт у чоботях»,). У творчості присутній мотив розвінчених мрій, два плани: буденне сьогодення і омріяне майбутнє або оманливе минуле. У новелах відсутня присутність автора, побудовані на асоціаціях, алюзіяз і інтертекстах, наповнені позясужетними елементами, мозаїчна форма, переключення часових і просторових площин, фрагментарність, потужна емоційність, орнаментальність Два типи героїв: романтики і «господарі буденного дня», через яких романтики стають зайвими людьми.